Реформування місцевого самоврядування зробило органи самоорганізації населення (або вуличні й квартальні комітети) більш затребуваними не лише в містах, а й у сільській місцевості. Однак більшість їх створюють в обласних центрах та великих містах.

Якими проблемами опікуються?

«Ми й передбачити не могли, що наш усіма улюблений парк відпочинку на Русанівці доведеться захищати від міської влади, яка чомусь вирішила перетворити його на сквер у проєкті розробленого комунальною організацією «Інститут Генерального плану міста Києва» нового генплану», — діляться на своєму сайті представники ОСН «КМ «Русанівка». Щоб протидіяти таким планам, ОСН зарахував цю проблему до семи актуальних проблем розвитку мікрорайону.

ОСН «Комітет мікрорайону Березняки — Тельбин створив першу в Києві онлайн-платформу відео­спостереження «Безпечні Березняки». Встановлення відеокамер зменшує рівень правопорушень. Нині встановлено 90 відеокамер, створено власну серверну, вдосконалено роботу сайту.

Активізувався рух ОСН і під Києвом. В Ірпені перший ОСН «Вуличний комітет Мечникова» створено 2016 року. Нині в місті вісім легалізованих органів самоорганізації населення і сім перебувають на різних стадіях утворення.

Переважно створення жителями міста вуличних і квартальних комітетів викликане бажанням розв’язувати місцеві проблеми, зокрема протидіяти незаконній забудові Ірпеня і знищенню зелених зон.

На початку 2000 років Ірпінь називали містом в лісі. На його території налічувалося 1450 га лісових земель без урахування площі інших зелених насаджень.

«2002 року міська рада ухвалила рішення, згідно з яким назвала ліси «землями, вкритими деревною рослинністю» та перевела їх у категорію зелених насаджень та «земель житлової та громадської забудови». Так санкціонували тотальне вирубування і забудову міського лісу», — розповіла «УК» керівник громадської екологічної організації Неля Лавровська.

2015 року лісів у межах міста вже не обліковували, а площа зелених насаджень становила 77 га, нині їх залишилось 33 га.

Проти забудови рекреаційних земель колишнього піонерського табору «Дружба» в різних судах п’ятий рік бореться громада ОСН «Дружний квартал». Вони зупинили будівництво великого житлового комплексу на 3,29 га території орендарями землі, добилися за допомогою прокуратури скасування договору оренди, хоч, на жаль, забудовники вирізали всі вікові сосни і дуби та знищили природну лісову екосистему табору.

«У судах намагаємося оскаржити весь незаконний ланцюжок перепродажу будівель табору в приватні руки та повернути це майно державі або передати його у власність ОСН «Дружний квартал». Вимагаємо від Ірпінської міської ради повернути землям табору рекреаційне призначення, щоб створити там дитячий еколісопарк», — розповіла Неля Лавровська.

ОСН «Мужеловський» ініціював відведення лісопарку Мужеловський — складової гідрологічного заказника «Криничка». З цієї території забезпечують його життєдіяльність.

«Підтримуємо створення ОСН «Восток» — квартального комітету мешканців будинків навколо колишнього дитячого табору і збереження оздоровчого цільового призначення цієї земельної ділянки. Це майже 5 га лісу», — розповів голова ОСН «Мужеловський» Андрій Поліщук.

Ірпінські ОСНи облаштовують територію. Наприклад, квартальний комітет «Коледж» зробив частковий і капітальний ремонт двох вулиць, які роками його потребували. Квартальні комітети проводять благодійні ярмарки й культурні заходи, а під час жорсткого карантину опікувалися самотніми людьми похилого віку.

Потрібне спрощення системи ОСН і оновлений профільний закон

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на грудень 2019 року в Україні зареєстровано 1610 органів самоорганізації населення зі статусом юридичної особи.

«Проте точної статистики кількості легалізованих в Україні ОСН немає», — зазначив «УК» голова Асоціації сприяння самоорганізації населення Олексій Колесников.

Річ у тому, що за законом, легалізація ОСН здійснюється шляхом реєстрації (зі статусом юрособи) або повідомленням про заснування (без статусу юрособи). Легалізацію ОСН здійснюють органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради. В Україні нема єдиної бази даних (реєстру) ОСН.

Через складну і громіздку процедуру створення нових органів самоорганізації населення організуються вони повільно. Потрібно провести двоє загальних зборів жителів за місцем проживання та отримати дозвіл від місцевої ради.

«Строки реєстрації ОСН, відповідно до статті 13 Закону України «Про органи самоорганізації населення», становлять не менш як 30 календарних днів. Це істотно перевищує строки реєстрації інших інститутів громадянського суспільства: для громадських об’єднань — три дні, для благодійних організацій — 24 години», — констатує Олексій Колесников.

На його думку, ОСН найбільш дієві там, де місцева влада розуміє їхню цінність і сприяє становленню через методичну та організаційну допомогу на етапі створення, безперешкодне надання дозволів, місцеві цільові програми, конкурси проєктів тощо.

«Українські ОСН — важливий демократичний муніципальний інститут, за допомогою якого місцеві жителі долучаються до вирішення місцевих питань. Вони знають, як найкраще облаштувати територію, на якій мешкають. Ті, хто вніс ОСН в систему місцевого самоврядування України, дивилися на кілька кроків уперед, і світовий досвід це підтверджує», — вважає аналітик ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення» Антон Чиркін.

Структури, аналогічні вітчизняним органам самоорганізації населення, діють в різних країнах. На північноамериканському континенті набули поширення neighborhood associations (сусідські об’єднання або асоціації добросусідства). У Японії діють чонайкай. У Франції близькі до ОСН муніципальні районні ради, в Албанії — громадські ради мікрорайонів, у Шотландії — сусідські об’єднання жителів. У цій країні більшість асоціацій складається із трьох і більше осіб, які живуть на одній вулиці або в мікрорайоні. Це волонтери, які хочуть змінити життя в мікрорайоні та представляти інтереси орендарів житла у стосунках з його власниками. Деякі асоціації мають конкретну мету, наприклад збирання коштів на створення дитсадочка, боротьбу зі злочинами. Інші організовують громадські заходи, проводять кампанії щодо проблем із дорожнім рухом, паркуванням або забрудненням повітря.

«Одна з найбільш негативних практик у створенні та діяльності ОСН в Україні — те, що часом вони потрапляють у залежність від місцевої влади, тобто стають кишеньковими та перестають виконувати свою головну функцію — представництво інтересів жителів певної території», — каже Олексій Колесников.

Місцева влада приймає цільову програму, через яку фінансує діяльність ОСН, зокрема зарплату для керівників і секретарів. А кошти програми — єдине джерело фінансування для ОСН. Тож їхні керівники підсідають на цю фінансову голку і дедалі менше йдуть на конфронтацію з владою.

Фахівці зазначають, що ухвалений 2001 року профільний Закон «Про органи самоорганізації населення» не змінювали, і він містить численні прогалини, які гальмують належний розвиток ОСН в Україні. Зокрема, законодавство не закріплює неприбуткового статусу ОСН, недостатньо чітко визначає фінансову і матеріальну основи їхньої діяльності. Потрібно спростити порядок створення ОСН, передбачивши проведення лише одних зборів жителів за місцем проживання. Слід установити, що в ОСН можуть бути як власне майно і фінанси, так і майно та фінанси, передані йому радою, а також передбачити право ОСН самостійно розпоряджатися власними фінансовими ресурсами і майном.

Нашій державі важливо сприяти розвитку ОСН і не бояться наділяти їх значними повноваженнями.

Вікторія КОВАЛЬОВА
для «Урядового кур’єра»

ДОВІДКА «УК»

В Україні ОСН беруть початок з радянських часів, їх називали органами територіальної самоорганізації населення (ТСН). Ідею існування якихось органів, крім місцевих рад, спочатку заперечували, а потім визнали. Найстарішими з ОСН вважають будинкові комітети, які з’явилися після лютневої революції з ініціативи мешканців для колективної охорони майна та життя. У 1921—1922 роках їх замінили домоуправління.

Перші вуличні комітети виникли в місті Горлівці як групи боротьби за благоустрій, озеленення, чистоту дворів та вулиць. Ініціаторками їх створення були домогосподарки — дружини шахтарів. Згодом головними ініціаторами створення органів ТСН різного рівня стали переважно виконавчі комітети місцевих рад.