ПРОБЛЕМА

Щороку лінії електропередач в Україні потерпають від стихії

На Житомирщині ще пам’ятні події трирічної давності, коли внаслідок масштабного обледеніння сотні населених пунктів залишились без енергопостачання. Ситуація повсюди була критичною: залізобетонні опори повітряних ліній електропередачі, не витримуючи ваги намерзлої на дротах криги, ламались і падали немов сірники. У ті важкі дні основним робочим інструментом в аварійних бригадах енергетиків стали… бензопили, за допомогою яких долали завали із дерев та обірваних електропроводів. Невдовзі забракло наявного запасу електроопор, через що їх довелось терміново доставляти з підприємств-виробників. Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» через удар стихії зазнала збитків у 6,35 мільйона гривень. Загалом же із урахуванням роботи загонів МНС, лісівників, автодорожників і добровольців, задіяних на ліквідації масштабного природного лиха, втрати сягнули щонайменше 10 мільйонів гривень.

У грудні минулого року, коли буквально за добу випала двомісячна норма снігових опадів, на Житомирщині найбільше постраждали лінії електропередачі у Радомишльському, Коростишівському і Малинському районах, що обійшлося енергетикам області «лише» у 2,7 мільйона непрогнозованих витрат. Утім, йдеться не лише про прямі фінансові збитки та втрати від простою обезструмлених підприємств. Навіть за сприятливих погодних умов відновлювати лінії електропередачі непросто, а робота по пояс у снігу на крижаному вітрі вимагає, не побоїмось цього слова, справжнього героїзму та становить реальну небезпеку як здоров’ю, так навіть і життю задіяних працівників.

Майже третина повітряних ліній електропередач проходить лісовими масивами. Фото прес-служби ЕК ПАТ «Житомиробленерго»

Просте не завжди найкраще

Не секрет, що на Житомирщині при відносно малій щільності населення протяжність ліній електропередачі, що з’єднують віддалені поліські села, одна з найбільших у державі. Зокрема, загальна довжина повітряних ліній електропередачі напругою 10 кВ (ПЛ-10 кВ) та 0,4 кВ (ПЛ-0,4 кВ) сягає 30 тис. км, що відповідає трьом чвертям окружності земної кулі по екватору! Причому майже третина цих «енергоартерій» проходить лісовими масивами, що додає проблем як енергетикам, так і споживачам електроенергії.

Під час стихії лінії електропередачі (ЛЕП) масово потерпають від падіння на них дерев, які обривають дроти та за «принципом доміно» валять десятки електроопор. Теоретично цьому мали б запобігати передбачені «Правилами охорони електричних мереж» охоронні зони, вільні від дерев та багаторічних насаджень. Та насправді між «вертикальними площинами», що розділяють крайні проводи та лісовий масив, всього-на-всього 2 метри, якщо йдеться про ПЛ-0,4 кВ, та 10 м — для ПЛ-10 кВ. Отож навіть своєчасне очищення охоронних зон від дерев не захищає від пошкодження ними ЛЕП, адже сосни і ялини у поліських лісах зазвичай заввишки до 20—30 м. Більше того, коли явно аварійне похиле дерево росте за межею охоронної зони ЛЕП, його не мають права знести ні енергетики, ні навіть самі лісівники, доки не оформлять дозвільні документи для проведення певного виду рубок (догляду чи санітарних) у конкретному лісовому масиві.

Здавалось би, рішення проблеми просте і очевидне — законодавчо розширити межі охоронних зон ЛЕП, що проходять лісами, до розміру висоти оточуючих дерев. Тим більше, що йдеться не лише про інтереси енергетиків і споживачів електроенергії, а й пожежну безпеку, бо спровокована коротким замиканням електрична дуга здатна запустити «червоного півня» краще за будь-який недопалок.

Втім, просте рішення  не завжди найкраще. Неважко підрахувати, що на Житомирщині вже нині близько 6,2 тис. га земель у лісових масивах фактично зайняті… лініями електропередачі. Причому якщо ширина охоронних зон зросте щонайменше вдвічі, це завдасть збитків не лише держлісгоспам, а навіть… енергетикам та, відповідно, споживачам. Саме останнім, у кінцевому підсумку, доведеться оплачувати значно більші обсяги податку за зайняті ЛЕП землі та додаткові витрати на періодичне розчищення від дерев суттєво ширших охоронних зон.

Порятунок — у кабелі

Багато хто вважає, що проблему кардинально розв’яже перехід на підземні кабельні лінії електропередачі. На відміну від повітряних їм не страшні обледеніння і штормові вітри. Крім того, відпаде потреба у розширенні охоронних зон, які начебто можна буде навіть не розчищати від дерев і кущів.

 — Навряд чи прокладеному на глибині 0,7 м кабелю підуть на користь «тісні обійми» з корінням могутніх сосен чи дубів, — вносить ясність технічний директор ПАТ «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» Юрій Павловський. — Не варто також забувати, що Полісся славиться як лісами, так і численними малими річками і болотами. Для повітряних ліній електропередачі — це не перешкода, чого не скажеш про підземні кабельні лінії. До того, якщо пошкодження проводу виявляють візуально, то «побачити» порив під землею можна лише за допомогою спеціальної пересувної лабораторії. Не кажучи вже, що аварійні розкопки у болотистій місцевості далеко від шляхів і населених пунктів — непросте завдання як узимку, так і влітку.

Тому, на переконання фахівців, за межами населених пунктів повітряні лінії поки що поза конкуренцією. Особливо з урахуванням «ціни питання», бо коли вартість повного оновлення 1 км ПЛ-10 кВ (із заміною проводів, електроопор та ізоляторів) становить 200 тис. грн, то перехід на підземну кабельну лінію обійдеться у четверо дорожче — близько 800 тис. грн за кілометр. Причому за досить сумнівної доцільності такої альтернативи.

Скупий платить двічі

Переважна кількість ПЛ-0,4 кВ та ПЛ-10 кВ як на Житомирщині, так і загалом по Україні споруджені ще на початку 60-х років минулого століття, а тому все актуальнішим завданням стає оновлення цих ліній електропередачі. Найпростіше — замінити фізично зношені дроти, електроопори, тріснуті фарфорові ізолятори. Та, на переконання голови правління ПАТ «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» Анатолія Левицького, варто йти в ногу з часом та скористатись здобутим за піввіку кращим досвідом, у тому числі зарубіжним. Так, у Фінляндії, де природні умови багато в чому нагадують наше Полісся, не відмовились від повітряних ЛЕП, однак використовують у них ізольований провід та спеціальну систему його кріплення до електроопор. Зрозуміло, що технічні подробиці цікаві лише фахівцям, та суть у тому, що навіть масштабне обледеніння чи лісовал не призводять до руйнування залізобетонних опор чи обриву проводів, а лише до падіння прокладеного фактично у повітрі кабелю у непошкодженому стані на землю. Отож аварійні бригади можуть навіть дочекатись покращення погодних умов, щоб без поспіху ліквідувати наслідки стихії та знову закріпити ізольовані дроти на опорах.

Примхи погоди і зобов’язання держави

— Інвестиційною програмою 2013 року на технічне переозброєння енергомереж Житомирщини планується спрямувати 92 млн грн, — ділиться наболілим Анатолій Левицький. — Ці кошти, як і решта фінансових надходжень компанії, фактично закладені у затверджених НКРЕ тарифах на електроенергію, де є так звана інвестиційна складова. Зрозуміло, що йдеться про модернізацію не тільки ЛЕП, хоча вже традиційно в області щороку оновлюється до 80 км ПЛ-0,4 кВ з використанням ізольованих проводів, що, зрозуміло, здорожчує загальну вартість робіт майже у півтора раза. Втім, додаткові видатки окупляться за рахунок зниження експлуатаційних витрат, підвищення безпеки та надійності модернізованих ліній електропередачі.

Хоч як дивно з точки зору далеких від енергетики людей, оновлення ліній ПЛ-10 кВ майже на чверть дешевше, ніж ПЛ-0,4 кВ. Зате з їх роллю у гарантуванні надійності енергозабезпечення все з точністю до навпаки. Вихід з ладу ПЛ-10 кВ залишить без струму якщо не піврайону, то щонайменше кілька великих сіл, тимчасом як аварія на ПЛ-0,4 кВ зачепить інтереси лише жителів кількох сільських вулиць чи невеликого села.

Зрозуміло, що на Житомирщині загальна протяжність ПЛ-0,4 кВ більша, ніж ПЛ-10 кВ — 16,8 та 13,2 тис. км відповідно, з яких 5,6 та 3,1 тис. км проходять лісовими масивами та зеленими насадженнями. Напрошується висновок, що саме періодично потерпаючі від лісовалів лінії ПЛ-10 кВ мають стати першою ланкою у вирішенні дедалі нагальнішого завдання — гарантування незалежного від примх погоди енергопостачання.

Не менш очевидно, що справа державної ваги вимагає відповідного підходу. Без розуміння цього українським обленерго за всього бажання не вистачить ні фінансових можливостей, ні нормативно-матеріального забезпечення для впровадження вже наявних у світі технічних рішень, здатних покласти край ганебній практиці вимушеного героїзму енергетиків у боротьбі із цілком прогнозованими ударами стихії.