Попри тривале обмеження державного фінансування, колектив Черкаського професійного ліцею рік у рік забезпечує високоякісну підготовку і працевлаштування кваліфікованих робітників. Торік заклад випустив 514 фахівців, цього року — 465. Це найбільша кількість фахівців серед закладів профтехосвіти області. Цього вдається досягти, як розповів директор ліцею Юрій Куліш, завдяки злагодженій високопрофесійній роботі всього колективу.
Цікаво, що викладачі та майстри задають тон творчого підходу до справи, завдяки чому й учні намагаються не відставати від наставників. Так, викладач Вікторія Пірус створила електронний підручник з фізики, майстри Віра Гусятинська і Володимир Очіченко розробили в електронному вигляді 16 уроків зі спецтехнології зварювальних робіт, що стали у великій пригоді учням. Викладачі Оксана Юхименко, Володимир Глущенко та Вікторія Грон — постійні учасники всеукраїнських і міжнародних конференцій з проблем навчання. Звідти вони черпають нові підходи в організації освітнього процесу, які широко впроваджують у навчальному закладі.
У навчально-практичному будівельному центрі з технологій концерну «Хенкель» під керівництвом Людмили Андрєєвої систематично відбуваються майстер-класи, семінари-практикуми обласного і всеукраїнського рівня. Як наслідок — 38 учнів ліцею відзначено нагородами за участь в обласних, всеукраїнських і міжнародних конкурсах. Це й результат творчого підходу і постійного фахового зростання педагогів.
Коли за планами й програмами не бачимо учня
— Можна було б довго розповідати про успіхи нашого колективу, — зауважив Юрій Володимирович, — вони безперечно вагомі. Турбує, однак, інше. З роками нам дедалі виразніше бачаться системні вади моделі нашої освіти. Вона, на жаль, стимулює не розвиток дитини, а виконання планів і програм. А в цих паперових планах губиться конкретна дитина, з якої ми прагнемо виростити майбутнього робітника. Нічого не змінюється і в оплаті праці педагогів, яка орієнтує їх не на якість знань, а на кількість уроків. Сумні роздуми викликає й зміст освіти. Поклавши руку на серце мусимо визнати, що значну частину здобутих знань наш випускник не зможе використовувати на практиці, адже вони занадто академічні.
Директорові ліцею Юрієві Кулішу довелося недавно ознайомитися з організацією професійної освіти у Фінляндії, яку визнано найкращою в Європі. Тамтешні школярі показують дуже високий рівень знань, а модель навчання значно відрізняється від української.
— Неймовірно, але маючи блискучі результати, — наголошує Юрій Володимирович, — вони витрачають на навчання менше часу. Чому? В них інший, значно ефективніший підхід: там справді готують дітей до життя. Звернув увагу на відсутність «елітних» шкіл, педагоги не виокремлюють «елітних» батьків, заборонено порівняння успішних учнів із «поганими», учні мають право скаржитися на дорослих соціальному педагогові. Для кожного учня складають індивідуальний план навчання і розвитку, тому різні діти виконують на уроці завдання різного рівня складності. Та й викладають лише те, що може знадобитися на практиці. Екзаменів там немає, лише один тест по закінченні школи. Головна мета — підготувати дитину до успішного самостійного життя. Це так звана навичково орієнтована модель освіти.
— Але хіба такий підхід не відомий українцям? Чи не так само робив, приміром, у Сахнівській школі на Черкащині народний учитель Олександр Захаренко, інші відомі педагоги? — запитую в директора.
— Так, подібні підходи нам відомі давно. Але в тому й річ, що застосовують їх вкрай слабко. Заважає наша застаріла модель освіти, в якій, на жаль, править бал його величність чиновник. Звідси й маса не потрібних учням знань, і законодавча та нормативна зарегульованість, і непомірна централізація, й інші наслідки. Тому, з одного боку, задекларована владою децентралізація і дерегуляція освіти повинні мати реальне наповнення. А з другого — ми можемо і повинні діяти, не чекаючи владних рішень. Наприклад, усе, що в планах і програмах, у підручниках, але не потрібне для життя або професії, — подавати учням інформативно. Це прийнятно для найобережніших педагогів. Сміливіші можуть зовсім відійти від заскорузлих програм, обстоюючи свою позицію. За такого підходу центр коригування планів і програм переміститься з обласного методичного центру в методичні комісії ліцею. Йдеться, зрозуміло, не про скорочення кількості годин, а про надання їм більш практичного змісту. Що стосується коригування планів і програм зі спеціальних предметів, то треба зробити обов’язковою участь в цьому кваліфікованих роботодавців. Адже на «круглих столах», у співбесідах роботодавці наголошують на цих нововведеннях, але самі участі в цьому здебільшого не беруть. Погодження, звичайно, підписують, але планів і програм це ніяк не поліпшує. Щоб цю справу з формальної перетворити на реальну, треба навчальним закладам разом із департаментами освіти, економіки і роботодавцями виробити механізм, в якому було б ураховано інтереси всіх зацікавлених сторін, насамперед роботодавців.
Кілька місяців тому в ліцеї відбулася зустріч із двома керівниками з облдержадміністрації, які очолюють департамент економіки і відділ промисловості. Працівники ліцею домовилися з ними ретельніше взятися за реформування профтехосвіти в області. Але далі розмов справи поки що не пішли.
Від слів — до діла
Недавно колектив ліцею загалом успішно пройшов серйозне випробування — атестаційну експертизу, яка засвідчила спроможність навчального закладу протягом наступних 10 років готувати кваліфікованих робітників відповідних професій будівельного, автотехнічного і комп’ютерного напрямів. Водночас експерти констатували наявність деструктивних процесів у колективі, що спричинило певний застій на деяких напрямах роботи. Дехто із кваліфікованих і досвідчених майстрів почав втрачати почуття відповідальності й жити вчорашніми заслугами.
Зокрема, встановлено істотні недоліки в підготовці електромонтажників і автослюсарів, виявлено значну кількість невідповідностей нормативним документам з охорони праці. Висновки з цих зауважень колектив, починаючи з директора, зробив правильні. В електромонтажній і автослюсарній майстернях створили додаткових 16 робочих місць, яких бракувало, усунено більшість зауважень з охорони праці, припинено продаж пива в магазині, розташованому на території ліцею, запроваджено співбесіди з абітурієнтами, які не пройшли тестування, інше. Для посилення відповідальності працівників директор поновив щотижневі дні контролю з майстрами.
Робота будь-якого закладу профтехосвіти будується на правових засадах, тобто на базі нормативних документів загальнодержавного і освітнього напрямів. Один з основних документів, який визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування профтехосвіти, — Закон України «Про професійно-технічну освіту» 1998 року. Зміни, які відбулися відтоді в нашому суспільстві та освітньому просторі, прагнення України до європейських стандартів вимагають нових підходів. Тому нині на розгляд Верховної Ради подано проект нового закону.
Цікаво порівняти його з чинним документом. Зокрема у проекті пропонується окремою статтею визначити, що мовою навчання у закладах професійної освіти є державна мова. Це варто підтримати. Як і введення нових статей про повноваження підприємств і діяльність роботодавців у сфері професійної освіти. Фахівці профтехосвіти схвалюють також розширення фінансової, академічної та адміністративної автономії закладів, про що йдеться в новому проекті закону. Серед інших позитивних моментів освітяни називають передачу на обласний рівень функцій розпорядників основними фондами закладів професійно-технічного навчання, а також можливість розміщення спеціальних рахунків закладів в органах казначейства і поза ними в установах державних банків.
У ліцеї схвально оцінюють також перспективу інтегрування навчальних закладів, що передбачено у проекті нового закону. Крім об’єднання, він ще передбачає для навчального закладу право створювати філії. Недавно саме така пропозиція надійшла від Кам’янської райдержадміністрації. Уже саме звернення адміністрації сусіднього району до ліцею свідчить про його авторитет. Тому тут із нетерпінням очікують на ухвалення документа.
Колектив ліцею висловив і зауваження. Одне з них стосується штатів закладу та їх затвердження. У проекті записано, що керівник навчального закладу затверджує в межах наявного фонду заробітної плати штатний розпис і чисельність працівників. Насправді все відбувається навпаки: штатний розпис затверджують у департаменті освіти і науки згідно з типовими штатами. Відповідно до нього формується фонд заробітної плати. Тож ця теза у проекті, як і в чинному законі, по суті, популістська. Крім того, в багатьох викликає сумнів реальність тези про те, що прийом до закладу професійної освіти здійснюється на конкурсній основі. Щоб це положення запрацювало, в Україні треба мати значно кращу демографічну ситуацію і значно меншу кількість закладів.
Загалом же в цьому, як і в інших закладах профтехосвіти області, схвально розглядають нові перспективи розвитку галузі, що їх пропонує новий проект, і сповнені рішучості перейти в її реформуванні від слів до діла.
— Колектив ліцею нині відзначає 35-річчя, — розповів Юрій Куліш. — Незважаючи на складну ситуацію в державі, не припиняємо розвивати і зміцнювати навчально-матеріальну базу закладу. Нещодавно закінчили будівельні роботи і почали оснащення нової навчальної майстерні електрозварників на напівавтоматах. Недавно наші учні почали оволодівати ще однією професією, незабаром плануємо отримати ліцензії ще на дві. За останні вісім років обсяг виробничої діяльності ліцею — понад 12 мільйонів гривень. Отримано прибутку за цей час майже п’ять мільйонів, які використовуємо для розвитку навчального закладу.
Ми в Google+