Потужна агропромислова Вінницька область, питома вага якої в загальнодержавному виробництві сільськогосподарської продукції за минулий рік становить 7,5%, і цього року працює на плановий урожай. Про особливості посівної кампанії в області власний кореспондент «УК» розмовляв із директором департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Миколою НЕЇЛИКОМ.
УК: Миколо Миколайовичу, торік, коли у краї була найбільша за останні сто років посуха, область виробила 3,8 мільйона тонн зерна. Цікаво: а скільки його треба на всі її потреби?
— Вінниччина посідає перше місце в Україні за обсягами виробництва валової продукції сільського господарства, зокрема на одну особу. З урахуванням продовольчого запасу, потреб тваринницької галузі та страхового фонду області на рік потрібно 1,5 мільйона тонн зерна, решту реалізують за її межами. У 2013 році вінницькі хлібороби зібрали 4,8 мільйона тонн зерна, у 2014-му — 5,1 мільйона. Наше рільництво має серйозний експортний потенціал.
УК: Як цю можливість використовують аграрії? Маю на увазі те, що одна справа торгувати під час жнив, коли куш знімає посередник, а інша — потім, коли ціна зросла?
— Протягом останніх років багато зроблено у сфері розвитку елеваторної інфраструктури. Звісно, ще є така практика: торгують у період жнив. Але нині в області наявна мережа елеваторів дає змогу одночасно зберігати 3,5 мільйона тонн зерна. Умовно це весь урожай ранніх зернових і зернобобових (2,2—2,3 мільйона тонн за рік) та ще значні обсяги зерна кукурудзи.
Торішня посуха негативно позначилася на фінансовому стані господарств. Однак зросли ціни на експорт зерна, і тепер за одну тонну дають до 3 тисяч гривень. Утім, це не та ціна, яка задовольняє аграріїв, бо вона мала б бути 5 тисяч гривень за тонну, щоб рентабельність виробництва становила 30—35%.
У сільському господарстві дуже напружений цикл роботи: не встиг посіяти — слід проводити догляд, потім збирати. І на все потрібні обігові кошти, а кредити дорогі. Крім того, зросла вартість запчастин, мінеральних добрив, засобів захисту рослин тощо.
Цього року на проведення весняно-посівної кампанії в області необхідно 5,6 мільярда гривень, що майже на мільярд більше, ніж використали торік.
А ТИМ ЧАСОМ
Seed Ukraine – рішення для агробізнесу в Україні
Сьогодні на агропосівному ринку є чимало компаній, які пропонують насіння, мінеральні добрива та засоби захисту рослин. Здорова конкуренція обирає кращих із них, хто найточніше задовольняє вимоги споживачів, стає найбільш корисним для них. Серед успішних – компанія Сіід Україна (Seed Ukraine), яка хоч і молода, але зарекомендувала себе якнайкраще. Сіід України (Seed Ukraine) вийшов на ринок, маючи низку переваг. Її насіння кукурудзи, соняшнику та сої від «AspriaSeeds» чудово адаптоване до українських умов. Крім того, Сіід України (Seed Ukraine) пропонує безкоштовну доставку елітного насіння, мінеральних добрив та засобів захисту рослин у будь-який регіон України. Цінову політику на насіння, мінеральні добрива та засоби захисту рослин в Сіід України (Seed Ukraine) сформували, орієнтуючись на потреби конкретних замовників, а ними є і великі агрохолдинги, і невеликі фермерські господарства. Постійним клієнтам тут пропонують бонуси: фермерському господарству безкоштовно надають метеокомплекс, роблять агрохімічний аналіз грунтів або допомагають із супутниковим моніторингом посівів.
УК: То чи своєчасно посієте?
— Вертикально інтегровані структури потужні й давно працюють з європейськими банками, тому з ними проблем немає. Та загалом в області 90% суми, необхідної на весь комплекс весняних робіт, становлять власні кошти товаровиробників. За нашими прогнозами і даними з районів, також буде залучено 350 мільйонів гривень банківських та комерційних кредитів. Утім, не кожен їх може взяти, оскільки ставка висока — 25—27% річних. Тому є питання щодо фінансового забезпечення особистих селянських господарств і дрібних фермерів. Але вони допомагають один одному, знаходять ресурси деінде, бо знають, що треба посіяти, щоб потім мати.
Господарства повністю забезпечено насінням ранньої групи зернових і зернобобових, на 98% — пальним, на 99% — мінеральними добривами. Для високопродуктивного використання машино-тракторного парку та виконання всіх робіт весняно-польового комплексу в оптимальні агротехнологічні терміни у всіх агроформуваннях розроблено робочі плани. Наявна техніка дає змогу посіяти ранні зернові й зернобобові за 4—5 днів. Однак загалом в області буде довше, бо у південних та північних районах різні строки дозрівання грунту.
УК: На що аграріям цієї весни насамперед рекомендували звернути увагу, адже синоптики знову прогнозують посушливе літо?
— У господарствах дослухалися до нашої спільної з науковцями рекомендації та на всій площі своєчасно закрили вологу. А також мінеральними добривами підживили озимі культури. Там, де озимий ріпак вийшов із зими у пониклому стані, ми рекомендуємо підсіяти його ярим. А з наявних 400 тисяч гектарів озимих зернових лише на 3% площі сходи зріджені. Тож маємо бути з основним хлібом.
У посіві ярих культур збільшуємо площу під кукурудзою (під нею буде 320 тисяч гектарів), на зерно якої стабільний попит, а також під соєю. Обсяги посіву решти культур майже не зміняться.
Аграрії переконалися у правильності наших рекомендацій і впровадили інтенсивні технології, сіють насінням не нижчим від другої репродукції, забезпечують захист і підживлення рослин — одне слово, працюють на плановий урожай.
Непросте питання повного дотримання сівозміни, оскільки перевагу надають рентабельним культурам. Та господарства області справляються з основним своїм завданням — забезпечити людей продуктами харчування, тваринницьку галузь — кормами, а переробні підприємства — сировиною.
УК: У країні обсяги посіву цукрових буряків можуть зменшитися. А як буде в нашій області?
— На Вінниччині їх посіємо на площі 51 тисяча гектарів, що на 2 тисячі гектарів менше, ніж торік. Але цукрові підприємства уклали угоди на посів ще 6,5 тисячі гектарів в інших областях. Тож матимемо 57—58 тисяч гектарів посівів цієї культури, що достатньо для роботи шести цукрових заводів області, аби виконати квоту поставки на внутрішній ринок. До речі, минулого сезону область виробила 315 тисяч тонн цукру, а для продовольчої безпеки вінничан потрібно 80 тисяч тонн.
Регіон залишається найбільшим виробником цукру в країні. Тепер ціна на нього добра. Однак складно вплинути на аграріїв, щоб площа під цією культурою була стабільною, бо вона дуже затратна — на один гектар слід вкласти 30—35 тисяч гривень. Не кожен має такі обігові кошти. Хто займається тваринництвом, вирощує такі культури, як цукровий буряк, гречку, мав би отримувати пільгові кредити (хоч би під 8—10% річних), щоб зацікавити селян, і тоді ситуація кардинально зміниться.
УК: За січень-лютий цього року питома вага області в загальнодержавному обсязі виробництва сільськогосподарської продукції зросла і становить 11,6%. А чи роблять у галузь капітальні вкладення?
— Торік у сільське господарство області було залучено майже 2 мільярди гривень капітальних інвестицій, що на 27% більше, ніж попереднього року, і завершено реконструкцію 26 тваринницьких приміщень, будівництво п’яти елеваторів і трьох фруктосховищ. Цього року плануємо реалізувати 45 інвестиційних об’єктів, спрямованих на розвиток тваринництва, інфраструктури для зберігання продукції. Зокрема передбачено збудувати вісім зерноскладів, п’ять фруктосховищ та овочесховище.
ДОСЬЄ «УК»
Микола НЕЇЛИК. Народився 1958 року в райцентрі Тростянець на Вінниччині. Закінчив Уманський сільськогосподарський інститут, за спеціальністю агроном. З вересня 2011 року — директор департаменту агропромислового розвитку Вінницької облдержадміністрації. Кандидат сільськогосподарських наук, заслужений працівник сільського господарства.
Олег ЧЕБАН,
«Урядовий кур’єр»
Ми в Google+