Умови перебування фізичних осіб на ІІ групі платників єдиного податку

До платників єдиного податку ІІ групи належать фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства. Протягом календарного року такі платники повинні відповідати сукупності критеріїв:

♦ не використовувати працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не має перевищувати 10;

♦ обсяг доходу не повинен перевищувати 1 000 000 гривень.

До зазначеної групи платників не належать фізичні особи-підприємці, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння,  дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи належать виключно до третьої або п’ятої групи платників єдиного податку.

Зазначимо, що суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів, може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року за умови дотримання відповідних вимог (п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України). Для цього йому необхідно подати заяву до територіального органу Міндоходів України не пізніше, ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. До заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування визначено ст. 298 Податкового кодексу України.

Чиатйте також: Як заповнюється поле «Головний бухгалтер» при поданні звітності електронкою, якщо посада головного бухгалтера відсутня

Особливості подання звітності в електронному вигляді

Після того, як платник надіслав звітність електронною поштою (засобами телекомунікаційного зв’язку) до органу Міністерства доходів і зборів України, він отримує першу та другу квитанції.   

Перша квитанція підтверджує передачу податкових документів в електронному вигляді до органу Міндоходів. Її надсилають органи Міндоходів на електронну адресу платника, з якої було отримано податкову звітність. Якщо платник не отримав першу квитанцію, то податковий документ вважається неодержаним.

Друга квитанція підтверджує прийняття податкових документів платника до бази даних Міндоходів. У квитанції мають міститися:

♦ реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі,

♦ відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа,

♦ результати перевірки електронних цифрових підписів (далі — ЕЦП),

♦ інформація про платника податків,

♦ дата та час приймання,

♦ реєстраційний номер,

♦ податковий період, за який подається податкова звітність,

♦ дані про відправника квитанції.

На цю квитанцію накладається ЕЦП органу Міндоходів, здійснюється її шифрування та надсилання платнику засобами телекомунікаційного зв’язку.

Обидві квитанції складаються у двох примірниках. Другі їх примірники в електронному вигляді зберігаються в органі Міндоходів.

Нагадаємо: якщо податковий документ в електронному вигляді надійшов до органу  Міндоходів до 16 години, то протягом двох годин з моменту прийняття (неприйняття) платнику надсилається друга квитанція. У разі якщо звітність надійшла до органу Міндоходів після 16 години, то друга квитанція надсилається платнику протягом перших двох годин наступного робочого дня.

Відповідну норму визначено р. ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.08 №23.

Порядок справляння державного мита з операцій відчуження нерухомого майна

Укладення фізичними особами договорів про відчуження об’єктів нерухомого майна потребує обов’язкового нотаріального посвідчення. До таких об’єктів належать житлові будинки, квартири, кімнати, дачі, садові (дачні) будинки та інші об’єкти  нерухомості.

Під час обчислення суми державного мита за посвідчення договорів відчуження нерухомого майна, що перебуває у власності громадянина, який здійснює таке відчуження, державне мито справляється з урахуванням суми договору. Якщо сума договору менша за оціночну вартість такого майна, то державне мито справляється від оціночної вартості.

 Ставку державного мита за посвідчення договорів відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об’єктів нерухомого майна, що перебувають у власності громадянина, який здійснює таке відчуження, встановлено в розмірі 1 відсотка суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (пп. «а» п. 3 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 «Про державне мито»).

Нагадаємо, що платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Законодавчим актом, яким регулюється сплата державного мита, розміри ставок, перелік найменувань документів і дій, за які сплачується державне мито, є Декрет Кабінету Міністрів

від 21 січня 1993 р. №7-93 «Про державне мито» (із змінами і доповненнями).

Особливості обчислення і сплати державного мита визначає Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 07.07.2012 № 811.

Інформаційно-комунікаційний департамент
Міністерства доходів і зборів України