«На Харківщині створено розгалужену лабораторну мережу з діагностики туберкульозу»

За підсумками роботи останніх двох років Харківщина увійшла  до  трійки  областей з найменшим  показником  захворюваності  на туберкульоз серед регіонів України. Як вдалося стабілізувати епідеміологічну ситуацію і яких заходів вживають для подальшої протидії цьому захворюванню, «УК» попросив розповісти в.о. начальника управління охорони здоров’я  Харківської облдерж­адміністрації  Галину СІРОШТАН.        

— Галино Миколаївно, ще десять років тому  про такі  результати годі було й думати. Адже тоді Харківщина була серед  областей з найвищим рівнем захворюваності на туберкульоз.

— Справді, якщо  в 1999 році наша область була другою в негативному  рейтингу щодо рівня захворюваності на туберкульоз, то нині маємо таке саме  місце в позитивному. Із 2012-го ці показники не перевищують 50 випадків на 100 тисяч населення. Це результат копіткої роботи. Спочатку за сприяння обл­держадміністрації  придбали 12 пересувних флюорографів,  передали їх у заклади охорони здоров’я вторинної ланки, а там розробили графіки виїзду в закріплені райони для профілактичних оглядів. Добилися того, що кількість флюорографічних обстежень досягла 700—750 на тисячу населення. Це дуже високий рівень обстеження жителів області.

Наступне, над чим ми працювали, — переоснастили заклади охорони здоров’я сучасним медичним обладнанням, передовсім рентгенологічним,  цифровим, що дає змогу відразу отримувати результати обстеження.

Також на всіх фельдшерсько-акушерських пунктах, в амбулаторіях загальної практики сімейної медицини  є спеціально  підготовлені медпрацівники, які  в усіх пацієнтів, що  кашляють більш як два тижні, забирають мокротиння і доставляють її  в лабораторії   центральних районних лікарень,  які проводять його дослідження. Виявлення захворювання через мокротиння, за рекомендацією ВООЗ,  має сягати до 70%.  У нас 68%.

Кілька років тому облдерж­адміністрація розпочала оснащення обласного протитуберкульозного диспансеру №1.  Завдяки співпраці з міжнародними організаціями туди  поставили сучасну апаратуру, яка дає змогу протягом двох годин виявити туберкульоз і визначити чутливість до тих чи тих медичних засобів, що лікують туберкульоз. 

Нам вдалося розподілити в закладах охорони здоров’я потоки пацієнтів. В обласному тубдиспансері №1 відвели відділення для хворих з мультирезистентним туберкульозом. У  дитячій обласній інфекційній лікарні  створили відділення для дітей, які  не перетинаються з дорослими хворими і не заражаються  від них, як це було в попередні роки. 

Пацієнтів забезпечуємо лікарськими засобами в повному обсязі. У цьому допомагають МОЗ, обласний та місцеві бюджети і  співпраця з міжнародними організаціями.  Після  основного курсу лікування хворі переходять на амбулаторну стадію.

— Нині на Харківщині  велика кількість переселенців з Донбасу, і міграція людей з охопленого вогнем регіону триває. Наскільки збільшилася  наповнюваність фтизіатричних закладів?

— До закладів охорони здоров’я із травня 2014 року по медичну допомогу  звернулося майже 140 тисяч осіб з числа вимушених переселенців. Як показали обстеження, дорослих,  хворих на туберкульоз, у нас небагато. А ось дітей із задавненою хворобою виявлено майже 60 осіб. Усі вони лікуються у відділенні обласної дитячої інфекційної лікарні.

Як відомо, пріоритети в лікуванні хворих на туберкульоз змінилися. Нині хворий навіть з бактеріовиділенням може лікуватися, якщо в нього є  умови, вдома. Тож торік ми впорядкували наш ліжковий фонд, який налічує нині 710 ліжок. Вважаємо, що  цього достатньо для  ефективного лікування.

— Знаю, що  раніше в області не вистачало лікарів-фтизіатрів. Яка ситуація нині?

— Укомплектованість  лікарями-фтизіатрами становить майже 95%. Серед них молоді фахівці, які приходять із Харківського національного медичного університету, і лікарі, що перенавчаються з інших спеціальностей: терапевтів, гінекологів, хірургів. Тобто гострої проблеми в кадрах лікарів-фтизіатрів у нас  немає.

— У народі кажуть, що туберкульоз — це хвороба бідних. Чи так це насправді?

— На туберкульоз хворіють усі верстви населення: бідні й багаті, нещасні й щасливі. Усе залежить від того, в якому середовищі перебувати, як  виконувати основні постулати гігієни, з ким спілкуватися.

Хворіють на туберкульоз і так звані  декретовані контингенти — це медичні працівники, тваринники, працівники торгівлі й дитячих закладів. Серед медпрацівників найбільший рівень захворюваності реєструють у тих, хто працює в протитуберкульозних закладах, тому що вони безпосередньо  контактують із хворими.

— До найвразливіших категорій, як відомо, належать діти. Однак ще є  батьки, які відмовляються від щеплень проти туберкульозу. Як працює фтизіатрична служба з ними?

— Націлюємо наших медпрацівників, аби вони так розмовляти з батьками, щоб ті врешті-решт зрозуміли: щеплення убезпечує  дитину від цієї хвороби. Зрозуміло, за умови, що є чим щеплювати і щеплення зроблено правильно. На Харківщині були перебої з вакциною БЦЖ, але нині маємо її в достатній кількості, тож робимо щеплення  дітям просто в пологових будинках. 

— В Україні почастішали  випадки  практично невиліковного туберкульозу, стійкого до наявних лікарських препаратів. Як долати цю проблему?

— Міністерство охорони здоров’я через міжнародні організації вирішує питання щодо залучення в Україну сучасних препаратів для  лікування, як ви сказали, практично невиліковного туберкульозу, тобто  мультирезистентного. Наша область теж співпрацює з ЮНІСЕФ щодо поставок в область як пілотну зареєстрованого в світі препарату, який зарекомендував себе  дуже ефективно для лікування  хворих на мультирезистентний туберкульоз.

Володимир ГАЛАУР, «Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ "УК"

Галина  СІРОШТАН. Народилася  1953 року в селі Олександрівка на Харківщині. Має дві вищі категорії — з організації охорони здоров’я та фтизіатрії.

Заслужений лікар України.  Працювала на керівних посадах у лікувальних закладах Харкова.