КОЛЕКЦІЯ

У видавця Юрія Костриці їх 3600 зразків, і жодного однакового

З-поміж сучасних модернізованих інструментів, якими ми користуємося в побуті, звичайний молоток може здатися примітивним і зовсім непримітним. Насправді це надійне й незамінне знаряддя в кожному будинку. А ще мало хто уявляє, що молоток може стати предметом колекціонування.

Понад 25 років киянин Юрій Костриця створює власний світ молотків. У його колекції вже ні мало ні багато — 3600 зразків, і жодного однакового. Кожен молоток має свою історію і своє призначення.

Математик за фахом, він усе своє трудове життя був відданий видавничій справі. Пройшов шлях від старшого редактора, завідувача редакції літератури з математики, фізики, інформатики видавництва «Вища школа» до директора видавництва «Техніка». Він член Національної спілки журналістів, член-кореспондент Академії зв’язку. Його захоплення фотографією яскраво відобразилося в численних публікаціях відомих періодичних видань. А любов до літератури спонукала зібрати домашню бібліотеку, яка налічує понад п’ять тисяч книжок…

Та якось у житті Юрія Юхимовича з’явилося нове оригінальне захоплення. Сталося це під час ремонту в помешканні. Для різної роботи треба було кілька видів молотків. Щоб дістати потрібний інструмент, чоловікові довелося попрямувати на базар. Спочатку купив один, потім другий, третій, четвертий… І замислився: «Скільки їх взагалі буває?» Відтоді молотки й захопили увесь вільний час.

— Історія цього знаряддя тісно пов’язана з розвитком людства. Про різноманітність видів молотків, про сфери їх призначення можна говорити годинами, — усміхається колекціонер. — Не треба далеко ходити: ми й самі з вами маємо як мінімум два молоточки — частина будови нашого вуха. У залізничників, приміром, молотки потужні й великі. А годинникарі користуються зовсім крихітними молоточками. Дію невеличкого гумового інструмента ми добре відчуваємо під час відвідування лікаря-невропатолога…

Останніми роками Юрій Юхимович майже постійно проживає на дачі. Подалі від столичної суєти він насолоджується лісовим повітрям та своїми молотками. Власноруч збудовану майстерню колекціонер називає «шпиталем» для молотків. Тут він їх ремонтує, переробляє, реставрує. Адже інструменти часто дістаються зіпсованими: то в когось валялися на горищі або в сараї, то їх знаходили в землі. Особливе задоволення викликає виготовлення ручок. За словами чоловіка, новенькі, елегантні, вони прикрашають молоток і роблять його неповторним та зручним. Для цього він використовує деревину переважно плодових дерев. Процес тривалий і потребує багато терпіння. Ручки шліфує, полірує, змащує олією. Одне слово, ніби повертає знаряддю нове життя.

Колекціонер повертає знаряддю нове життя. Фото надане автором

Зазвичай джерелом поповнення колекції є так звані блошині ринки. Там справді трапляються чудові зразки. А ще друзі ніколи не забувають про захоплення товариша і завжди привозять з різних куточків планети сувеніри у вигляді молотків. Та й сам Юрій Юхимович неодноразово привозив з-за кордону унікальні експонати.

— Якось у нашому аеропорту зі мною трапилася курйозна пригода, — пригадує чоловік. — Ох і довго ж довелося пояснювати, для чого мені молотки! У те, що я їх колекціоную, не могли повірити. Я по молоток — хоч на край світу. В моєму зібранні зберігаються експонати ще з часів кам’яного віку і до наших днів. Є чимало екземплярів, що поєднують два чи більше інструментів: молоток і сокиру, молоток і викрутку, молоток і стамеску тощо. Товариш привіз із Кіпру сувенірний молоток разом із запальничкою. А нещодавно до рук потрапив, мабуть, найдорожчий експонат моєї колекції — молоток-тростина. Ця чудова річ привезена з Німеччини й зроблена із бронзи та червоного дерева.

Всю народну творчість, що пов’язана з молотками, Юрій Юхимович теж ретельно збирає і записує. Приказки, прислів’я, казки, навіть карикатури дуже вдало доповнюють колекцію. Англійці, приміром, кажуnь: «Поганий майстер лається на свій молоток».

У подальших планах колекціонера влаштувати виставку, принаймні в Україні це була б перша унікальна експозиція молотків. І хоча деякі київські музеї й галереї готові надати приміщення, але поки що здійснити цю справу дуже складно. Потрібно зробити й оформити спеціальні стелажі-вітрини, долучити людей, аби привезли, розвантажили… Адже колекція важить понад півтори тонни. Та Юрій Юхимович плекає надію, що все-таки люди колись побачать його, зібрані з такою любов’ю, молотки.