Урядовий квартал вільний. Нарешті! Зітхнув з полегшенням від непотрібного тепер і обов’язкового ще напередодні рутинного «засвічування» редакційної посвідки кордонам внутрішніх військ, беркуту та простим міліціонерам (останні завжди чемно, казали «будь-ласка, проходьте»). Однак, ідучи в редакцію, яка знаходиться на перехресті, без перебільшення, політичного життя держави (до будівлі Верховної Ради, Кабінету Міністрів буквально крок ступити) згадав братів Стругацьких. Ось тут на узбіччі нікому не потрібні титанові щити міліціянтів, а за кілька метрів — хірургічні маски та роздавлена армійська каска. Кілька кроків далі —саморобні бити, які хтось змайстрував, перерізавши держаки грабель навпіл, та так і покинув безладною купою. А ось жерстяна хвіртка, підперезана волохатою мотузкою, — напевно нею малолітні гладіатори мали захищатися від опонентів.
Чому тікали силовики?
Транспортний колапс у Києві дав змогу потрапити до площі біля метро Арсенальна лише близько 10-ї. Але вщент забитий 55-й автобус, щойно приїхавши з лівого берегу, стрімко газонув у зворотній бік. За ним побігли і розгублені пасажири. Мало того, навіть безвусі бійці внутрішніх військ, кидаючи просто на асфальт свою захисну амуніцію, застрибували до свого транспорту, що зі швидкість болідів Формули-1 зривався з місця. «Там стріляють», — тільки й чутно було у натовпі, який майже підтюпцем, зберігаючи залишки чиновного лоску, залишав вулицю Грушевського. Виявляється, пролунала команда на евакуацію усіх довколишніх установ. Цілими ротами відступали солдати ВВ строкової служби, з Маріїнського парку кількатисячною колоною вийшли «тітушки» — у зелених армійських касках та зі згаданими знаряддями для сільського господарства.
Зізнаюся чесно, тікали й ми (до того часу зібралося кілька співробітників газети, аби триматися купи). Потім у безпечному кафе, попиваючи каву, раз по раз в Інтернеті штудіював новинні сайти, аби зрозуміти, що відбувається. «На майдані поновилися зіткнення», «Протестувальники відтіснили Беркут до Жовтневого», «МВС стверджує, що снайпер стріляє по силовиках. Між тим гинуть лише мітингувальники», «ЗМІ: ВВшники масово здаються в полон активістам Євромайдану», «Лідери опозиції заявили іноземним міністрам, що влада порушила перемир’я», «Майдан знову забрав Український дім», «На Майдані лежать тіла 11 загиблих», «З Інститутської по Майдану ведуть вогонь снайпери — список загиблих», «12 «регіоналів» оголосили про підтримку народу і скликають Раду», — ось не повний перелік заголовків, які промовисто казали про розвиток подій у Києві.
На війні, як на війні. Цей французький фразеологізм якнайкраще характеризує нинішнє життя столиці. І якнайкраще він відбиває ситуацію в інформаційному полі країни. Офіційні джерела стверджували, що масового переходу міліції на бік радикалів немає: «Настрій правоохоронців перебуває на високому рівні, вони готові захищати українських громадян від протиправних дій з боку екстремістів». На цьому наголошувала прес-служба МВС і повідомляла, що правоохоронці не застосовували і не будуть застосовувати зброю проти мирних громадян. Натомість на спроби екстремістів спричинити шкоду життю і здоров’ю працівників органів внутрішніх справ міліція реагуватиме згідно із Законом України «Про міліцію». (Цікаво, а де вона була, коли вчора вранці на вул. Інститутській поблизу Нацбанку на очах у мого колеги «тітушки», вискочивши з підворітні, розтрощили голову звичайнісінькому клеркові, який поспішав на роботу в урядовий квартал? У цей час «організовано» відступала по Грушевського?)
А звідки загиблі на майдані? «Працівник міліції має право оголити вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть виникнути підстави для її застосування. При затриманні злочинців чи правопорушників або осіб, яких працівник міліції запідозрив у скоєнні злочинів чи правопорушень, а також при перевірці документів у підозрілих осіб, працівник міліції може привести у готовність вогнепальну зброю, що є попередженням про можливість її застосування. Спроба особи, яку затримує працівник міліції із вогнепальною зброєю в руках, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнутись до зброї, дають працівникові міліції право застосувати вогнепальну зброю», — це витримка з того ж закону, оприлюднена ще зранку прес-службою правоохоронного відомства. Тут без коментарів.
А чутки, які розповсюджувалися на Грушевського, були доволі прозаїчними. З боку консерваторії по силовиках ведеться прицільний вогонь, є загиблі і поранені…
Відповідальність на кожному
Друга половина дня в урядовому кварталі видалася дещо спокійнішою. Напевно, цьому сприяли обнадійливі заяви політиків з обох сторін. Опозиція, наприклад, закликала громадян не штурмувати Верховну Раду, де о 15:00 може відбутися засідання. Про це заявив Олександр Турчинов зі сцени Майдану. «Ми підтримуємо це і просимо громадян не штурмувати будівлю парламенту. Ми повинні дати гарантії безпеки депутатам, які сьогодні прийдуть туди», — заявив він. Насамперед, за словами опозиціонера, це стосується депутатів Партії регіонів, які хочуть підтримати рішення про повернення до Конституції 2004 року. Як повідомили ЗМІ, засідання парламенту ініціювали групи Сергія Тігіпка та Володимира Литвина.
Із заяви Сергія Тігіпка на Facebook стало відомо, що депутати фракції Партії регіонів створили всередині фракції антикризову депутатську групу: «Ми запрошуємо всіх народних депутатів, незалежно від їх партійності, приєднатися до спільної роботи з реалізації заявлених кроків у парламенті. Йдеться про долю країни. Будьте відповідальними». Він також заявив про необхідність переобрати спікера Верховної Ради з числа депутатів від опозиції та обрати Прем’єр-міністра, кандидатура якого буде підтримана всіма фракціями. «Новий глава Кабміну в той же день має представити членів уряду і план першочергових дій», — вважає Тігіпко та наголошує, що Президент, голова Верховної Ради, в.о. Прем’єра і лідери опозиції повністю втратили контроль над ситуацією в країні і не пропонують жодних рішень, здатних заспокоїти країну.
Ці бунтарські настрої в лавах правлячої партії підтримала і низка депутатів, оголосивши про незгоду з лінією її верхівки. Навіть нещодавно призначений голова КМДА Володимир Макеєнко у відеозверненні заявив про свій вихід з лав Партії регіонів.
«Події, що відбуваються у столиці України — це трагедія всього українського народу. Я готовий зробити все можливе для припинення братовбивства та кровопролиття на Майдані Незалежності. Я прийняв рішення вийти з лав Партії регіонів та взяти особисту відповідальність за життєдіяльність міста Києва. … Жодна влада не варта людських жертв, жоден олігарх не загинув, жоден політик не загинув, я як керівник Київської адміністрації займаюсь похованням десятків простих людей», — зазначив він. Та наголосив, що виконуватиме обов’язки голови КМДА до тих пір, поки йому довіряє народ.
Категорично засудив насильство з боку спецпризначенців проти мирних демонстрантів, молоді, студентів та дітей і вже тепер колишній Уповноважений Президента з прав дитини Юрій Павленко. Він подав у відставку та продовжуватиме займатися захистом дітей на громадських засадах.
Метро супермаркетам не товариш
Знаєте, я таки заповажав нового керівника столичної адміністрації. Висловивши своє людське ставлення до того, що коїться у місті, він ще й розпорядився запустити метро, яке з міркувань незрозумілої безпеки було зачиненим два дні. Я не впевнений, що люди одразу поїдуть на майдан (обмеження доступу в центральну частину міста навіть ніхто не приховував), бо й на масивах клопоту вистачало. Учора банківською карткою не можна було розрахуватися за харчі в супермаркеті, навіть зняти готівку з банкомату не вдавалося. І поки урядовий квартал залишався спокійним, дружина надзвонювала та розповідала про великі черги і порожні полиці в магазинах на Троєщині. За таких умов учора падав не лише долар, а й мобільний зв’язок.
Із приємного — Укрзалізниця ніби відновила сполучення із Львівською та Івано-Франківською областями. З того, у що не хочеться віриться (наші громадяни ж бо!) — керівник Харківської облдержадміністрації Михайло Добкін у ході прямої лінії в редакції газети «Комсомольська правда» в Україні» заявив: «Домовлятися з ними марно. Їх потрібно роззброїти, а тих, хто чинитиме опір, фізично знищити». А міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко у своїй заяві по обіді акцентував: «У рамках роботи Антитерористичного центру при Службі безпеки України мною підписані відповідні накази — правоохоронцям видано бойову зброю і вона буде застосована у відповідності до Закону України «Про міліцію».
«Влада не варта людських жертв»
Вкотре згадую Макеєнка, читаючи офіційне повідомлення Міністерства охорони здоров’я: «З 6 до 12 години ранку четверга за медичною допомогою до бригад екстреної медичної допомоги звернулося 60 осіб. 5 з них госпіталізовано у важкому стані, іншим допомога надається безпосередньо на місці. Померло 7 осіб (2 з них співробітники МВС). З початку сутичок померло 35 осіб, з них — 9 в закладах охорони здоров’я». А ось прес-служба опозиційної «Свободи» з посиланням на керівника медслужби Штабу національного спротиву, нардепа Святослава Ханенка, повідомила «Інтерфаксу-Україна» про те, що вчора до четвертої години по обіді було вбито понад 60 людей.
Стрічки інформагентств «загорілися» червоним — щойно розпочалося екстрене засідання Верховної Ради. На нього сподіваються усі тверезомислячі люди. Як можу відбиваюся від дзвінків наших кореспондентів з областей — просто не можу слухати побажання чоловічої когорти: «Тримайтеся!». І жіночі сльози не додають оптимізму. Але сподіваюся, що слова Омбудсмена Валерії Лутковської про те, що правоохоронці не мають права стріляти на ураження для зупинки масових безладів, хтось таки почує. Інакше — вогонь, кров та хаос можуть розповзтися за межі столиці. А це Україні буде важко пережити.
Ми в Google+