Є ІДЕЯ! 

Господиня свята — кедровиця

Ще півроку тому у селі Лопухів на Тячівщині, давня назва якого — Брустури, ніхто б не подумав, що кедри, які ростуть у 166-гектарному місцевому заказнику, подарують назву фестивалеві. А вже цього місяця свято під назвою «Брустурянська кедровиця» стало подією далеко не місцевого значення.

Ідею подав сільський голова Михайло Фіцай, а втілювали її в життя і аматори сцени, й лісівники, і кухарі, й будівельники та теслярі. Перші готували розважальну програму,  другі — своєрідний напій із кедрових шишок, треті — ексклюзивну місцеву страву під назвою смаженина, четверті — колибу для вівчарів і бокори на ріці Брустурянка.

Тож коли святкова колона рухалася від сільради до майдану, її  біля мосту через ріку зустрічали, погойдуючись на хвилях та орудуючи стернами, бокораші-плотогони. Зодягнені в домоткані ногавиці, вишиті сорочки та з барвистими кептарями на плечах, майстри Михайло Шкрюба та Василь Країло немало подивували і господарів, і гостей. За останні півстоліття лише на кінокадрах можна було бачити справжні бокори, а тут вони — у натурі, сюжет із забутого минулого.

Сучасним майстрам і бокори під силу змайструвати. Фото автора

Ще одна цікавинка свята — різнобарв’я самої колони. У ній ішов ансамбль народних інструментів «Брустури» сільського Будинку культури, духовий оркестр Усть-Чорнянської дитячої школи мистецтв, а третіми, похитуючись у такт коломийкам, крокували учасники афро-українського гурту «Чорнобривці». Коли ж вони ще вдарили в свої бубни та заспівали пісень із самого серця Африки, то навіть старенькі бабці вийшли зі своїх «засідок» і потяглися на майдан.

Тим лопухівцям, які відзначилися доброю працею та активністю в громадському житті, багатодітним матерям села (а сімей, де виховують по троє і більше дітей — лизько 270), були вручені почесні відзнаки Лопухівської сільської ради, цінні подарунки від спонсорів.

Згадали і про історію села, відомого з письмових джерел від далекого 1638 року, і про його заслужених людей, насамперед славетного лісоруба, Героя Соціалістичної Праці Івана Чусу та кавалера багатьох орденів, трудового звитяжця Дмитра Бурсу.

А що з кедрами та «господинею» свята – кедровицею? Її куштували потроху, оскільки цей напій — у дефіциті. Він виготовляється за технологією, відомою самим лісівникам, де, власне, й ростуть кедри. Вдалося дізнатися, що колір кедровиці червонуватий або жовтуватий — залежить від віку шишок, які збирають або молоденькими, або дозрілими. Завдяки цьому різниться й смак напою. Для виготовлення напою беруть лише ті шишки, що впали на землю.

У Брустурянському ЛМГ кедри ростуть на висоті 1350 м на бідних, кам’янистих грунтах. «Деінде це дерево не виживає, а в нас — так, бо тут — Горганський хребет, — розповів керівник лісництва «Кедринське» Василь Золотар. — Ніхто не відає, як ці дерева тут з’явилися, але вчені підрахували, що їхній вік — понад 500 років. Маємо й розплідник, де вирощуємо до 7 тисяч саджанців. Ними підсаджуємо площі, щоб культура кедра не вироджувалася».

Справжній подарунок святу зробило саме «Кедринське», працівники якого в позаурочний час виготовили десятки літрів екзотичного напою. Його цінність у тому, що має лікувально-профілактичну дію, допомагає від багатьох хвороб. Пам’ятаючи це і шануючи працю господарів, на святі ніхто не зловживав кедровицею.

Основним складником цієї страви є підсмажене пшеничне борошно. Його додають у відвар з вудженого м’яса, курячого або грибного бульйону. Це вариво доводять до загуслого стану, потім додають шматочки м’яса або грибів. Подають у гарячому вигляді. Смаженину готують у великі свята — на Різдво і Великдень, а також на весілля, хрестини та інші сімейні події.