Доктор медичних наук
Надія РУДЕНКО

 

22 квітня 1992 року в Інституті серцево-судинної хірургії  АМН України столичні кардіохірурги  вперше в Україні зробили  новонародженій дитині  операцію, на  яку зважувалися лише в найкращих закордонних дитячих кардіоцентрах. І  хоч офіційно відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених в інституті було відкрито у вересні, кардіохірург Ілля Ємець та його колеги  по праву ведуть свою хронологію від того дня, коли вдалося врятувати Мишка Кікотя. Сьогодні хлопець разом з лікарями святкує 20-річний ювілей. Про те, чого досягла вітчизняна кардіохірургія за цей термін, ми дізнавалися в заступника  директора Науково-практичного медичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії  МОЗ України, доктора медичних наук  Надії  Руденко.

— Надіє Миколаївно, вітаємо всіх працівників центру із цим знаменним днем.Розкажіть, будь ласка, з чого все починалося.

— Як відомо, перші операції на серці були зроблені в 50-х роках минулого століття в клініці Інституту серцево-судинної хірургії (нині він носить  ім’я Миколи Амосова). Тоді там існувало 2 відділення — для дітей раннього і  старшого віку. Але новонароджених не оперували. Лише з 1992 року в Україні почала розвиватися кардіохірургія вроджених вад серця в новонароджених.  У 90-х роках минулого століття це був надзвичайно складний шлях, адже бракувало всього — фінансування, обладнання. Але завдяки підтримці директора Інституту серцево-судинної хірургії Геннадія Книшова та ентузіазму українських лікарів, в першу чергу Іллі Ємця, ми змогли розпочати цю роботу.

— Першим вагомим успіхом стала операція Мишка Кікотя, якому на той час виповнився місяць від народження?

— Так, і це справді була знаменна подія. 22 квітня 1992 вперше не лише в Україні, а й на теренах СНД у відділенні кардіохірургії та реанімації новонароджених на базі ІССХ  Іллею Ємцем була виконана  радикальна анатомічна корекція  транспозиції  магістральних судин. Це дуже складна вада. Аорта, легенева артерія та інші судини серця немовляти так були розміщені, наче природа в якийсь момент творення, випадково задрімавши, все переплутала. Тому організмом дитини циркулювала лише синя, венозна кров, позбавлена кисню. За  такої патології життя в маленькому тільці певний час підтримується лише завдяки невеличкому отвору в передсердній перегородці та баталовій протоці, яка є в усіх новонароджених. Щойно ця протока закривається (це відбувається в перші дні або тижні після народження), летальний кінець неминучий. Єдиний порятунок для місячного малюка — надзвичайно складна операція артеріального переключення (радикальна корекція транспозиції магістральних судин). У перекладі з медичного лексикону це означає, що Михайликове сердечко довелося фактично повністю реконструювати, пересадити великі артерії,  вінцеві судини, щоб відновити нормальний кровообіг. Операція пройшла успішно.

Ілля Ємець і Надія Руденко задоволені: серце десятирічного Михайлика Кікотя б'ється в правельному ритмі. Нині йому 20 років і його життя повноцінне!. Фото з сайту static.zn.ua

— Як часто зустрічаються такі вади в новонароджених?

— У структурі всіх уроджених вад серця транспозиція магістральних судин становить від 4,5 до 7%. В Україні щорічно народжується майже 200-250  таких дітей. Без хірургічного лікування 90% з них помирає до року. А якщо зробити операцію — 98% таких дітей виживає.

— Тож можна сказати, що ця операція ознаменувала принципово новий етап розвитку вітчизняної кардіохірургії?

— Це був лише початок. Так, в ті часи ми навчилися оперувати складні вроджені вади серця. Але виникла інша проблема — кого оперувати? Адже для успішного результату дуже важливо прооперувати дитину з транспозицією до 22-го дня життя. Але діагноз транспозиції магістральних судин на той час було встановити вкрай складно. Неонатолог і педіатр повинні були за простими клінічними проявами запідозрити складну ваду серця і направити дитину на консультацію до кардіолога. Але лікарі знали симптоми досить простих вад серця, про складні не знав майже ніхто. Тож через недосконалість діагностики протягом десяти років після першої транспозиції ми виконували не більше 18 подібних  операцій на рік. Щоб виправити ситуацію, фахівцями відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених була проведена величезна робота не тільки з надання допомоги  дітям з вродженими вадами серця, а й щодо підготовки спеціалістів з діагностики. Ми проводили науково-практичні конференції, їздили по обласних центрах, збирали неонатологів, педіатрів, медсестер, читали їм лекції з ранньої діагностики вроджених вад серця. Результатами цієї роботи ми були задоволені. Нам вдалося розв’язати проблеми ранньої діагностики, транспортування, післяопераційної реабілітації тощо.

— Чи були проблеми зі спеціальним обладнанням?

— Спочатку працювали з тим, що було. Багато допомагали спонсори, українська  діаспора  створила Австралійсько-український медичний комітет, який збирав кошти, допомагав купувати сучасне обладнання для операцій. Обладнання експертного класу за бюджетні кошти  закупили після впровадження Державної програми «Попередження і лікування серцево-судинних і  мозкових захворювань», яка закінчилася в 2010 році. Для більшості обласних центрів були закуплені ультразвукові апарати для своєчасної діагностики вад серця.

— Як відомо, нині відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених Інституту серцево-судинної хірургії перетворилося на окремий Центр. Як довго вам довелося цього чекати?

— Понад десять років. У 2003 році на базі відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених Інституту серцево-судинної хірургії ім. М.Амосова постановою Кабінету Міністрів був відкритий Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії. Ще 3 роки ми працювали на орендованих площах інституту, а 18 листопада 2006-го перейшли в реставровану будівлю на вул. Чорновола. Новий Центр був обладнаний сучасною апаратурою для діагностики та лікування пацієнтів. У грудні 2010 р. за участю Президента України Віктора Федоровича Януковича відкрився ще один корпус на вул. Мельникова. Торік була створена кафедра дитячої кардіології і кардіохірургії в Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика.

— Двадцять років — досить серйозний термін для того, щоб можна було підбити підсумки...

— Так, за цей час було зроблено дуже багато. Всі складні вроджені вади серця, які  існують, успішно оперуються в Україні. Загальна статистика розповсюдженості вад серця становить від 3 до 20 на 1000 народжених живими, в середньому в рік народжується 3500-4000 тис. дітей із серйозними вадами серця. З них — 30—40% з критичними вадами, тобто це діти, які не можуть жити без операції. В 1986 році ми провели дослідження, яке показало, що природна летальність (без хірургічної корекції) при вроджених вадах серця становить 42%. 42 дитини на кожну сотню! 36 з них помирало  до року. А діти, які помирають до року, суттєво впливають  на показник малюкової смертності, який  є показником розвитку будь-якої держави. Рятуючи новонароджених і дітей першого року життя, ми виконуємо не лише медичне, а й велике соціальне завдання. У 2011 році в Центрі було прооперовано хірургічним чи ендоваскулярним методом 2145 дітей. Летальність становила 0,9%. Нині, коли помирає дитина з недіагностованою вадою серця, — це більше, ніж  ЧП!

— Як вам вдалося розв’язати проблему транспортування?

— Дітей, які потребують операції, доставляють у Київ реанімобілями, а інколи й літаками. Сьогодні  у нас перебуває троє діток, одному з яких 6 днів від народження. Їх привезли з Криму літаком. Крім того, в нас розроблена унікальна програма хірургії перших годин життя. Наприкінці 90-х років минулого століття  ми розпочали програму пренатальної діагностики вроджених вад серця. Завдяки цій програмі вагітні, в яких запідозрили вроджені вади серця у плода, направляються в наш Центр на обстеження. Якщо підтверджується діагноз, на 36-му тижні вагітності жінку направляють в 5-й пологовий будинок Києва. Тобто дитина, якій призначена операція, транспортується ще в утробі матері.  Після пологів збирається пуповинна кров для штучного кровообігу, дитина транспортується в наш Центр і в перші 3-5 годин проводиться корекція вади серця. Раніше пуповинна кров ніколи не використовувалася для штучного кровообігу, це винахід українських лікарів і вчених. Нині це визнано на міжнародному рівні.  Наші доповіді були представлені на Європейському конгресі кардіоторакальних хірургів і в США на конгресі кардіохірургів. Наш винахід  світового рівня визнали, відзначили позитивні його сторони. Це те, чим може пишатися не лише  Центр дитячої кардіології та кардіохірургії, а й без перебільшення —  вся Україна. Сьогодні в світі вважається: кардіохірургія високого рівня — галузь медицини, яка може бути лише в розвинутих країнах. Тому наші результати справді є величезним успіхом вітчизняної науки і практики.

— А скільки коштує операція?

— Попри те, що це дуже дороговартісне лікування (вартість операції становить від 40 до 90 тисяч гривень), для батьків воно безкоштовне! Частина сплачується з держбюджету, частина за рахунок спонсорських коштів. У нас існує також міжнародна програма, яка теж надає кошти. Торік ми прооперували 40 маленьких пацієнтів з Молдови. За свою роботу отримали подяку президента Молдови.

— Надіє Миколаївно, ви пам’ятаєте всіх своїх пацієнтів?

— Першу сотню — всіх. Кожну дитину, кожну маму. З Мишком Кікотем ми підтримуємо тісні стосунки. Дівчинка, яку оперували одразу після нього, вже вийшла заміж, народила дитину. Запрошувала нас з Іллею Миколайовичем на весілля. Ще одна дівчинка після такої складної операції в 3 роки брала участь в телевізійних передачах, читала вірші, танцювала. Наші пацієнти живуть повноцінним  життям. Водночас ми не зупиняємося на  досягнутому. Повиростали наші пацієнти — виникають проблеми нагляду, медикаментозної підтримки. Тож треба навчати дорослих кардіологів, щоб вони знали, як вести пацієнтів, які були прооперовані в дитинстві з приводу складних вроджених вад серця. Ми вивчаємо ці проблеми, розробляємо медичний супровід пацієнтів.

Наталія ДОЛИНА,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Надія РУДЕНКО. Народилася у с. Краснопілля Сумської області. Закінчила з відзнакою педіатричний факультет Киїівського медичного інституту ім. О.О. Богомольця. Заступник директора з наукової роботи центру дитячої кардіології та кардіохірургії. Завідувач кафедри дитячої кардіології та кардіохірургії НМАПО ім. П.Л. Шупика. Заслужений діяч науки і техніки з 2010 р. Доктор медичних наук.