У країні триває війна, ворог завдає ракетно-бомбових ударів по нашій інфраструктурі, цивільних спорудах, житловому сектору. Усе це доведеться відбудовувати після нашої перемоги. Звичайно, всім нам хочеться, щоб нові об’єкти були сучасними й надійними, давали моральне й естетичне задоволення. Виконати таке завдання будуть спроможні тільки кваліфіковані будівельники, інженери, яких ще треба підготувати.

І швець, і жнець, і… будівельник

30 років тому архітекторів, інженерів-будівельників, інженерів-геодезистів в Україні готували майже 20 технічних вишів, а нині кількість таких закладів збільшилася у три з половиною рази. Але більшість їх тільки декларують надання якісних освітніх послуг. У них немає ні достатнього освітнього кадрового ресурсу, ні необхідної матеріально-технічної бази, ні досвіду підготовки відповідних фахівців. Такі заклади можуть виконувати локальні освітні функції у містах, де немає фахових університетів з потужними технічними базами та науковими школами, або готувати молодших бакалаврів, висококваліфікованих робітників.

Лібералізація в Україні освітнього процесу останніми десятиріччями призвела до стану, коли вищий освітній заклад за рішенням власної вченої ради може відкрити майже будь-яку спеціальність і готувати різних фахівців. Профільність вишів за незначним винятком відійшла в минуле. Це створює висококонкурентне освітнє середовище, проте й спотворює його. Випускники шкіл зі слабкою підготовкою можуть шукати навчальні заклади зі зниженими вимогами, а це спричиняється до збільшення кількості некомпетентних фахівців на ринку праці й аварій та збитків на будовах.

Демпінгуючи на вартості освітніх послуг, факультети-одноденки просто заманюють здобувачів у тенета низькоякісної освіти. Ошукані студенти переводяться у виші, де є акредитовані спеціальності, або самореалізуються і працевлаштовуються на власний розсуд. Більшість випускників так і не працює за фахом через брак достатніх компетентностей і знань, зокрема в галузі архітектури, будівництва і землеустрою та геодезії. Це наслідки не тільки заробітчанства і недобросовісної конкуренції вищих навчальних закладів, а й бездіяльності державних регуляторних інститутів, які так формують політику освітнього процесу в Україні й, головне, недостатньо контролюють якість надання освітніх послуг.

Найбільше від цього втрачають провідні, базові в минулому науково-освітні архітектурні, будівельні й геодезичні школи. Такі, наприклад, як університет «Полтавська політехніка». У нас для підготовки таких спеціальностей за два віки освітніх традицій та майже 100 років підготовки інженерів створено унікальну наукову та матеріально-технічну базу, що складається із п’яти наукових шкіл, 15 лабораторій. Лабораторії обладнано верстатами і приладами з високими технічними характеристиками.

Змагання з неконкуренто-спроможними

В арсеналі вишу є геокамера, 500-тонні преси, що дають змогу проводити експерименти на натурних зразках. Студенти здійснюють на них лабораторні випробування з руйнування залізобетонної балки, залізобетонної стійки, попередньо напруженої балки, лобової врубки (дерев’яного з’єднання), випробування на стиск, зріз, ударну в’язкість, розтяг та інші.

За час існування в закладі підготовлено більш як 30 докторів архітектури та докторів наук у галузі будівництва, 14 з них викладають в університеті.

Персональні освітні ресурси з їхньої підготовки дали змогу акредитувати підготовку архітекторів, будівельників і землевпорядників різних рівнів, зокрема аспірантів і докторантів, яких нині налічується більш як 40.

Це велика перевага для розумних і працьовитих школярів-абітурієнтів з високими балами атестатів, знанням іноземних мов і потягом до інженерії. Такі мотивовані студенти можуть отримати подвійний диплом з вишами Німеччини (Любек) та Польщі (Білосток), вступити в аспірантуру та здобути звання «доктор філософії», а через п’ять років вступити в докторантуру і стати доктором наук.

Багато молодих учених Полтавської політехніки отримують премії Президента та Кабінету Міністрів України, виграють закордонні гранти, проходять за кордоном стажування. Але такі, як наш, провідні політехнічні виші губляться у рекламному потоці недобросовісних демпінгуючих конкурентів. Ми витрачаємо значні кошти на утримання лабораторної бази, обладнання, геодезичні та виробничі полігони й не можемо демпінгувати. Важко фінансово конкурувати з неправдою, де навіть непрофільна кафедра, маючи лише два-три фахівці, розпочинає підготовку бакалаврів спеціальностей «Архітектура та містобудування», «Будівництво та цивільна інженерія», «Геодезія та землеустрій».

Відповідальним за освітній процес державним чиновникам треба оперативно розв’язати цю проблему, інакше нікому буде відбудовувати поруйновані війною міста і села, промислові й цивільні об’єкти, споруди критичної інфраструктури. Як влучно сказав хтось із великих: «Обманом храми не будують».

Хочу звернутися до цьогорічних випускників шкіл. Якщо ви талановиті й мрієте стати успішними та креативними архітекторами, будівельниками і землевпорядниками з можливістю продовжити навчання в аспірантурі й докторантурі, отримати диплом, який визнають за кордоном, здобути навички із проєктування на сучасних програмних комплексах, узяти участь (і перемогти) в численних міжнародних інтелектуальних змаганнях і творчих конкурсах архітекторів та будівельників, обирайте наш університет. І ви не пошкодуєте.

Григорій ШАРИЙ,  
директор ННІ архітектури, будівництва та
землеустрою Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»,
доктор економічних наук,

для «Урядового кур’єра»