Кожна дитина має право рости у вільній країні, а коли виросте, жити таким життям, яким хоче. Без примусу і пригноблення. Ці слова Президента України Володимира Зеленського з його звернення з нагоди Міжнародного дня захисту дітей беззаперечно підтримають у кожній цивілізованій країні. Але росія до таких не належить.

Розпочавши неспровоковану й невмотивовану повномасштабну війну проти нашої держави, агресор продовжує йти кривавим шляхом знищення української ідентичності. Окупант убиває українців, нищить культурну спадщину українців, проводить злочинну політику депортації українців, силоміць вивозить і дорослих, і дітей.

«Це один з найгірших і найпідліших російських воєнних злочинів. З початку війни вивезено понад 200 тисяч дітей. Це і сироти з дитячих будинків, і діти з батьками, і діти, розлучені із сім’ями. росія розсіює цих людей по всій території, поселяє зокрема й у віддалених регіонах. Метою цієї злочинної політики є не просто вкрасти людей, а зробити так, щоб депортовані забули про Україну і не могли повернутися», — наголошує Володимир Зеленський.

Він переконаний, що всі, хто вбивав, катував або депортував українців, мають відповісти за свої дії. Що невідворотність покарання — це принцип, якого Україна навчить росію, навчить того, що Україну не підкорити, що наші діти не стануть власністю окупантів.

Докази геноциду

Нині з 234 тисяч юних українців, що перетнули кордон з росією, верифіковано 4795. Про це Президента поінформували під час засідання Ради з питань життя та безпеки дітей, основною темою якого було напрацювання чіткого механізму фіксації злочинів примусового вивезення українських дітей на територію росію та на тимчасово окуповані території України, ідентифікації вивезених дітей для того, щоб їх повернути.

Радник — уповноважена Президента з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук зазначила, що підписання президентом рф указу про спрощений режим отримання російського громадянства дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, фактично є спробою легалізувати незаконне переміщення на територію росії українських дітей. Це всиновлення протиправне. Необхідно максимально  використовувати міжнародні канали для моніторингу стану дітей, депортованих до рф, документування тих злочинів, які скоюють щодо них, залучення до процесу повернення додому українських дітей міжнародних організацій.

«Щоб пошук дітей був ефективнішим, необхідно об’єднати дані з реєстрів, які існують в Україні, і створити єдиний реєстр дітей, зниклих безвісти за особливих обставин, включно із примусово депортованими, переміщеними та зниклими під час воєнного вторгнення рф на територію України. У нас понад 150 реєстрів. Десять основних реєстрів дають чітку картину, які діти де перебувають. Тому й хочемо створити, зокрема на базі правоохоронного органу, спільний реєстр, який за персональним ідентифікатором відшукає всіх дітей. Зможемо сформувати поіменний перелік дітей, місцеперебування яких не знаємо», — цитує слова Дар’ї Герасимчук Офіс Президента.

Вона додала, що на основі цих даних можна буде отримати докази геноциду українського народу, одна з ознак якого — насильницьке переміщення дітей з однієї національної групи в іншу.

Дорога додому

Експерти констатують, що коли наших дітей окупанти депортують, то вони позбавляють нашу країну майбутнього. У рф українським дітям нав’язують чужу історію, яку видумує російський диктатор путін.  Вони говорять, що вже є випадки повернення в Україну дітей, яких вивезли російські окупанти, але тих, у котрих є родичі. Подробиці таких спецоперацій загалом не розголошують.

ЗМІ повідомляли, як український підліток з-під Чернігова (під час російської окупації села він зазнав осколкового поранення і окупанти вивезли його в Білорусь) повернувся додому. Як в окупованому селі Ягідне в людей спочатку стріляли, а потім їх у підвалі школи, де вони жили, «лікували». А ось Сергія Сорокопуда російський лікар лікувати не зміг, — хлопця було поранено у спину, осколок пішов у легеню. Як родина Сергія не знаходила собі місця, адже з викраденим росіянами хлопцем понад місяць не було зв’язку.

«Оголошення в соцмережах про те, що підліток з України, який лікується в Гомелі, шукає рідних, розмістила медсестра, що доглядала Сергія. Підліток каже, що в Білорусі до нього ставилися нормально. Місцеві волонтери приносили необхідні речі, продукти. Рідних Сергія розшукали українські військові разом з волонтерами. Міграційна поліція за підтримки прокуратури та волонтерів вибудувала досить складну схему повернення дитини додому. На сестру Сергія, бо мати фізично не могла їхати в Білорусь, оформили відповідні документи, які дали змогу вивезти хлопця в Україну», — повідомляє УНІАН. 

Прихисток у друзів 

Щодо повернення дітей, яких через війну було тимчасово переміщено до європейських країн, то, за словами заступника міністра внутрішніх справ України Катерини Павліченко, облік їх почали вести лише 9 березня. За інформацією Держприкордонслужби, за період війни понад 900 тисяч дітей виїхали до країн ЄС та Молдови і понад 490 тисяч повернулися, але це не обов’язково ті, хто виїхав у період війни. Тому МВС у координації з прикордонними службами інших держав працює над отриманням переліку українських дітей, які виїхали з території України після початку війни і вже повернулися додому, щоб зрозуміти, скільки ще малечі залишається за кордоном.

До слова, Президент Володимир Зеленський під час відеоконференції з українськими дітьми, які тимчасово перебувають на території Польщі, пообіцяв: «Зробимо все, щоб усіх вас повернути дітьми, а не дорослими, тобто найближчим часом. Але хочу, щоб ви повернулися у безпечну Україну. Дуже важливо, щоб ви будували нашу країну й наше майбутнє, бо ви і є наше прекрасне майбутнє, заради якого ми всі сьогодні воюємо».

Відділ новин 
«Урядового кур’єра»