Хоч банківські структури і працюють протягом усього карантину, спричиненого коронавірусом, вони зазнають втрат і мають численні проблеми нині й матимуть у майбутньому. Натомість, як уже неодноразово писав «Урядовий кур’єр», вони мають істотну ліквідність. Як розвиватимуться ці фінансові установи? Як кредитуватимуть бізнес та населення? Що можна в цей непростий час порадити потенційним і нинішнім клієнтам банків? Про все це та інше «Урядовий кур’єр» розпитував завідувачку відділу грошово-кредитних відносин Інституту економіки та прогнозування НАН України, доктора економічних наук, професора Наталію ШЕЛУДЬКО.

— Як позначилися карантинні обмеження через COVID-19 на функціонуванні банківського сектору? Чи переживуть середні та малі банки України фінансово-економічну кризу, спричинену пандемією коронавірусу в нашій країні? Що станеться з великими банками та особливо державними, які мають велику частку токсичних кредитів?

— Карантинні обмеження досить помітно вплинули на роботу банківського сектору. І найбільша складність для банків нині —невизначеність: коли закінчиться ця криза та які будуть її економічні наслідки. На ці запитання сьогодні важко відповісти, оскільки пандемічний процес розвивається і в нас немає чіткого уявлення, якою буде надалі ситуація. Що це означає для банків?

По-перше, зниження кредитної активності стало логічною відповіддю на фактичне замороження бізнесу в країні. Банки частіше відхиляють кредитні заявки. Компанії, бізнес яких найбільше згорнувся за період карантину, — це фактично потенційні неплатники і банки їх не кредитуватимуть. До того ж у такі періоди невизначеності економічні агенти більшою мірою воліють зберегти кошти, а не залучити кредити. Іпотека, інвестиційне кредитування — не думаю, що на це буде попит у 2020 році.

По-друге, прибутковість не буде такою високою, як торік. І не лише через очікуване погіршення якості кредитного портфеля. Банки вичікують, вони формуватимуть подушку безпеки, намагатимуться знизити вразливість до ризиків відтоку депозитів, ослаблення гривні, погіршення якості кредитного портфеля і формування резервів. Кошти від погашення поточної заборгованості клієнтів спрямовуватимуть у високоліквідні активи, цінні папери держави.

По-третє, карантин значно прискорив перехід банків і їхніх клієнтів в онлайн — це однозначний позитив, оскільки зросла роль дистанційних каналів та кількість сервісів за такими каналами.

До кінця року умови діяльності банків сприятливими не будуть — незалежно від того, малі вони чи середні, приватні чи державні. Питання не в розмірах банку, а в адекватності рішень насамперед стосовно виходу з карантину і стимулювання відновлення ділової активності.

НБУ пом’якшив регуляторні вимоги до банків: було відтерміновано запровадження буферів капіталу, банкам дозволено реструктурувати кредити клієнтів на взаємовигідних умовах. Але цього недостатньо.

— Деякі експерти впевнені, що чимало банків напередодні карантину мали непогану ліквідність, тому кризові проблеми здебільшого буде нівельовано. Ви так само вважаєте?

— Справді, станом на 1 січня 2020 року банківський сектор мав запас ліквідності. У січні-лютому обсяги депозитів фізичних осіб (валютних і гривневих) зростали, проте з другої декади березня психологічний чинник все-таки спрацював, але ситуація швидко нормалізувалася.

Показник короткострокової ліквідності загалом у системі істотно вищий за нормативне значення, адекватність регулятивного капіталу сектору майже вдвічі вища за мінімально необхідний рівень. Однак це не означає, що кожен із банків, які працюють, має істотний запас ліквідності й платоспроможності. Ситуація в конкретних банках різна, але поки що резерв ліквідності в системі є.

А ось чи забезпечить запас ліквідності розв’язання кризових проблем, не відомо. Нині для багатьох банків більш актуальна криза дохідності,й надмірна ліквідність у такій ситуації — недохідний актив.

— Чимало аналітиків і керівників банків нещодавно зазначали, що Нацбанк України в зв’язку з економічною кризою повинен відмовитися від практики істотного зменшення облікової ставки й навпаки її збільшувати. Проте головний фінрегулятор і надалі знижує цей показник. Чи правильно він робить?

— Облікова ставка —індикатор вартості грошей. Це загальновідомо. У країнах з розвиненими фінансовими ринками й ефективним трансмісійним механізмом облікова ставка центробанку — один із ключових інструментів впливу на попит і пропозицію грошей. У класичному варіанті механізм зміни ставки спрацьовує просто: зростання відсоткової ставки підвищує вартість грошей в економіці, що сприяє зростанню вартості кредитних коштів. І як наслідок, зниження кредитування та ділової активності.

Відповідні дії доцільно проводити в умовах перегріву економіки або високої інфляції. В умовах економічного спаду, що розпочався наприкінці 2019 року і посилився в 2020-му у зв’язку з пандемією COVID-19, підвищення облікової ставки аж ніяк не доцільне. У світі багато прикладів, як центробанки застосовують політику нульових і навіть від’ємних відсоткових ставок, щоб хоч якось пожвавити ділову активність.

Що в нас? Деформований фінансовий ринок, значні ризики, різке звуження кола платоспроможних позичальників. Облікову ставку знижено до 8% річних, ринку надано сигнал щодо перспектив подальшого зниження ставки.

Нацбанк пропонує рефінансування. Проблема в тому, куди банкам розміщувати ці кошти. Як розширити коло платоспроможних позичальників? Як знизити ризики? Не забуватимемо, що, частка непрацюючих кредитів зросла за підсумками першого кварталу на 0,6 в.п. (до 48,9%), зокрема у державних банках — на 2,4 в.п. Частка непрацюючих кредитів фізичним особам також зросла (на 1,2 в.п.), причому уперше від початку 2018 року. На що реально вплине зниження ставки? На дохідність інструментів, яка до неї прив’язана.

— Місяць тому НБУ радив фінустановам не підвищувати ставки за вкладами населення та бізнесу. Проте деякі банки, навпаки, збільшували відсотки за депозитами. Як вважаєте, це правильно?

— Для багатьох клієнтів банків відсоткова ставка за депозитом якраз і є вагомим аргументом у питаннях розміщувати кошти на депозит чи ні. У першому кварталі незначний відтік депозитів все-таки відбувся. Частково ці кошти було конвертовано в іноземну валюту, частково — знято особами, які втратили джерело доходів внаслідок карантину для забезпечення поточного споживання або з мотиву обачливості. Підвищення ставок за депозитами — стандартний випробуваний спосіб компенсувати відповідні відтоки, хоч користуються ним далеко не всі банки.

Те, що середньозважені відсоткові ставки за новими депозитами резидентів за період січень—березень 2020 року знизились у національній і в іноземній валютах, свідчить, що загальносистемного ефекту ці дії не мали.

— Чи радили би ви пересічним українцям вкладати заощадження у вигляді депозитів у банки? У якій валюті на які терміни?

— Рівень фінансової грамотності населення зростає, однак для пересічних українців саме депозит, а не інвестиції в цінні папери, золото чи Bitcoin— популярний інструмент заощаджень. Універсальних рецептів, як і однакових фінансових можливостей, не існує. Найперша і найголовніша порада: бути обачливими й адекватними, ухвалюючи фінансові рішення.

— Чи можуть банки в умовах зниженої облікової ставки НБУ зменшувати ставки за кредитами для населення та бізнесу? Фактично вони їх збільшують.

— Як відомо, вартість кредитних ресурсів в економіці визначається:
а) вартістю залучення коштів;
б) якістю портфеля, що визначає обсяги резервів за активними операціями, які мають бути сформовані;
в) операційними витратами на обслуговування кредитного процесу.

Оптимізація операційних витрат відносно тривала, їх важко модернізувати за короткий термін. Тому визначальні перші два пункти.

Загальна тенденція до зниження вартості обслуговування портфеля сприяє зниженню кредитних ставки. За період січень—березень 2020 року частка недіючих кредитів у балансах банків зросла, відрахування до резервів сектору були на рівні І кварталу 2019-го — 4,9 мільярда гривень, що змушує банки підвищувати відсоткові ставки за новими кредитами.

З урахуванням негативних очікувань зниження облікової ставки та вартості залучення ресурсів не у всіх банках можна компенсувати зростання вартості обслуговування портфеля кредитів. У цих умовах пропозиції щодо запровадження кредитних канікул для бізнесу/фізичних осіб на законодавчому рівні, якщо вони супроводжуватимуться наданням можливості банкам не формувати додаткові резерви за відповідними кредитами, актуальні. І це може вплинути на зниження відсоткових ставок.

— Чи вигідно державі розміщувати ОВДП і чи слід надалі це робити?

— Питання вигоди в цьому разі не першочергове. Є жорсткі факти: дефіцит бюджету, відрізаність від зовнішніх джерел запозичень, стиснення економічної активності, отже і податкових надходжень. В умовах невизначеності й підвищених ризиків вартість запозичень для держави зросла, і це закономірно.

— Якою може бути в подальшому співпраця України з міжнародними фінансовими організаціями?

— Усе залежить від специфіки діяльності цих установ. Співпраця з МВФ — це один формат, з ЄБРР — інший. У будь-якому разі необхідно враховувати прагматизм, який закладають в основу кредитних відносин з партнерами ці організації.

Збалансувати фінансові зовнішні зобов’язання із внутрішніми джерелами в умовах істотного стиснення економічної активності й попиту на зовнішніх ринках — складне завдання для України. Однак в умовах очікуваного скорочення валютних переказів та експортних надходжень залучення дешевих і довгих валютних ресурсів — це стабілізаційний чинник. І цим не варто нехтувати.

Крім того, міжнародні фінансові організації й раніше надавали кредитну підтримку для окремих видів бізнесу в Україні. Розширення програм та збільшення фінансових ресурсів, які надають банкам, для кредитування клієнтів за пільговими ставками в межах цих програм дасть змогу пожвавити ділову активність.

— Якою має бути на даному етапі політика уряду, Нацбанку щодо нівелювання ризиків, спричинених пандемією коронавірусу? Від чого, на ваш погляд, треба відмовитися і що ухвалити?

— Необхідно відмовитися від популізму і хаотичних рішень. В інших країнах запроваджують карантинні умови, але сотні тисяч осіб тестують. Є реальна картина і аргументи для вжиття заходів.

Кількість тестів, зроблених в Україні, не дає жодного уявлення про реальні процеси поширення інфекції. Отже, невизначеність зберігається. Необхідно змістити акценти і зосередитися на проведенні тестів. Економічна потужність України і близько не та, щоб просто продовжувати карантин. Бізнес зазнав збитків, і це стало значним шоком. На час виходу з карантину необхідно впроваджувати заходи, які б стимулювали відновлення ділової активності, підтримували бізнес. Натомість серед пропонованих нині ініціатив — здебільшого короткострокові та вузькоспрямовані заходи, які не спроможні переламати загрозливі тенденції й навряд чи стануть стимуляторами для української економіки.

Залишається сподіватися, що дії уряду, Верховної Ради та НБУ будуть системними та узгодженими і вдасться мінімізувати втрати для фінансового сектору й економіки загалом.

Олег ГРОМОВ,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Наталія ШЕЛУДЬКО. Випускниця фінансово-економічного факультету КНЕУ. Протягом 1994—2001 рр. працювала у банківській системі. 2001—2010 рр. займалася науковою й експертною діяльністю в установах НАН України. З 2010 року і досі — завідувачка відділу грошово-кредитних відносин державної установи «Інститут економіки та прогнозування НАН України».

Доктор економічних наук, професор. Визнаний фахівець у галузі фінансових ринків, монетарної політики і кредитних відносин.