На те воно і диво, щоб залишатися незбагненим: студент Чернівецького медінституту, самодіяльний композитор злетів у зеніт воістину всенародної слави. Природна геніальність потрапила на благодатний грунт. Батьки не тільки наділили сина талантом і вродою. Вони дали синові шляхетне виховання і добру освіту, зокрема музичну. Володя був професійним скрипалем, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі. Малював картини, захоплювався фотографією та кінозйомкою.

Не лише обстановка — сама атмосфера сім’ї Івасюків дбайливо зберігається в Меморіальному музеї-квартирі Володимира Івасюка, що в центральній історичній частині Чернівців. Бібліотека батька, Михайла Григоровича — поета, письменника, викладача Чернівецького держуніверситету, буковинця за походженням. У центрі багатої книгозбірні переважно українських авторів — раритетні видання творів Шевченка. Родинні світлини мами Софії Іванівни, що родом з козацьких земель, шкільні зошити сестер — Оксани та Галини.

Прямий ефір, що увійшов в історію

Окрема зала, де творив композитор-пісняр. Старовинний австрійський рояль, який батько купив за гонорар від виданого роману. Фото, картини, особисті речі Івасюка, його скрипка, партитури і тексти пісень, ноти, писані його рукою.

Свою першу пісню він написав 15-річним для створеного ним шкільного ансамблю «Буковинка» — і одразу перемоги на багатьох самодіяльних конкурсах, зокрема столичних. Організував прекрасний хор на чернівецькому заводі «Легмаш», де працював слюсарем перед вступом у медінститут. Студентом грав в ансамблі «Трембіта» і камерному оркестрі. Їздив у Вижницю до Левка Дутківського показати йому, професіоналові, свій аматорський доробок, послухати його «Смерічку», заспівати з її солістами Василем Зінкевичем і Назарієм Яремчуком.

І раптом — вибух! 13 вересня 1970 року у Чернівцях просто неба з Театральної площі у прямому ефірі передачі обласного телебачення звучать «Червона рута» й «Водограй».

Коли Олександр Масляков знімав у 1972 році в Чернівцях передачу «Алло, ми шукаємо таланти», Володимир Івасюк був улюбленим композитором молоді Радянського Союзу. Фото надане автором

На рівні національних славнів

— Івасюк — це найперше «Червона рута», яка сягнула глибини народної пісні. Це справді геніальний твір, — розповідає директор музею поет Мирослав Лазарук. — Скажу більше: вже кілька поколінь українців її співають на рівні славнів, тобто гімнів, які об’єднують націю. Вона промовляє українським словом, українською душею. Недарма на повсталому Майдані після державного гімну звучала «Червона рута». Дотепер не народилося іншої пісні, яка б побила рекорд її популярності.

Щоразу ювілейна дата стає поштовхом до уславлення імені композитора. У 1999 році відкрили Меморіальний музей-квартиру. А 1989-й відзначився заснуванням Національного фестивалю сучасної української пісні «Червона рута», який мав приголомшливий успіх. Він став, за словами Тараса Петриненка, вибухом свідомості молодого покоління. Тоді вперше за багато десятиліть Україна відкрито побачила синьо-жовті прапори — вони замайоріли над Чернівцями, а жителі і гості міста вбралися у вишиванки. Вважаю недалекоглядним рішення відпустити фестиваль у мандри. Треба повернути його до витоків, щоб він відродився в усій своїй заслуженій славі. Ще у планах розгорнути в Чернівцях окремий музей «Червоної рути». У нас багато цінних експонатів, які нам просто ніде виставити.

Не один рік мріють у музеї видати повне зібрання інструментальних творів Володимира Івасюка, підготували за всіма вимогами рукописи. Проте обласна експертна рада, розглядаючи давно подану музеєм заявку на таке видання, вкотре відхиляє проект.

Музей потребує опіки і капітального ремонту. Проте він живе повнокровно і творчо, згуртовуючи довкола себе діячів культури. Тут постійно проводять поетичні вечори, конкурси юних митців, музичні зустрічі, на яких обов’язково оживає рояль Івасюка.

З ПЕРШИХ ВУСТ

«Пахмутова прийшла з нами познайомитися»

Мирослава ЄЖИЛЕНКО,
колишня солістка ВІА «Смерічка»:

— Ми приїхали в Останкіно на зйомки передачі «Алло, ми шукаємо таланти!», в якій уже не раз брали участь. Її ведучий Олександр Масляков вказує на шість величезних поштових мішків, що стоять у концертній студії: «Це листи від шанувальників, усі — ваші». Весь Радянський Союз тоді співав «Червону руту». Вона прозвучала на завершальному концерті першого Всесоюзного телефестивалю «Пісня року-71». А на «Пісню-72» ми з Назарієм Яремчуком, Левком Дутківським та його «Смерічкою» привезли «Водограй». То було казкове дійство!

Олександра Пахмутова спеціально прийшла за лаштунки з нами познайомитися. Ян Френкель безперестанку щось розповідав і захоплено представляв нас усім артистам — народним і заслуженим. Нарешті — гала-вихід учасників концерту. Попереду Муслім Магомаєв, потім ми, за нами Едуард Хіль, Едіта П’єха, інші відомі співаки. Тільки нас двічі викликали на біс. Співали, зрозуміло, наживо під супровід естрадно-симфонічного оркестру Юрія Силантьєва. Відомий диригент з шанобливим трепетом ставився до Володі Івасюка. Як автор пісні він отримав диплом лауреата фестивалю — другий поспіль. Перший — за «Червону руту», яку виконував тут рік раніше разом з Василем Зінкевичем і Назарієм Яремчуком.

ЗГАДУЮТЬ ВІДОМІ МУЗИКАНТИ

Задля «Червоної рути» зупиняли «Врємя»

«Ми слухали «Червону руту», і для нас, азіатів, Україна була центром Європи, а Чернівці — пісенною Меккою всього континенту» — казахська співачка Роза Римбаєва.

«Уся Грузія враз заспівала українською. «Рута» стала хітом номер один відразу після виконання її на центральному телебаченні. Я роздобув запис на магнітофонній стрічці. В ансамблі «Орера» зробили своє аранжування і співали «Руту» щоразу», — Вахтанг Кікабідзе.

Болгарський співак Бісер Кіров саме захоплювався рок-н-ролом. «Червона рута», ніби фольклорна за звучанням, так його вразила, що виконав її в цьому модному на ті часи стилі, потім щоразу включаючи пісню Івасюка у свої нові компакт-диски.

У меморіальному музеї зберігається примірник журналу «Україна» за травень 1971 року, де вміщені ноти і текст «Червоної рути», а поряд на білому полі авторською рукою розмашисто: «Схвильований. Дякую. Іван Козловський».

«Який то був незабутній період! У 1972 році у Чернівецькому держуніверситеті знімав передачу «Алло, ми шукаємо таланти!», яку всі дуже любили. «Смерічка» тоді була найпопулярнішим ансамблем у Радянському Союзі, а Володя Івасюк — улюбленим композитором молоді. Пригадую момент увімкнення прямої трансляції з Чернівців на всю державу. Як наслідок, аж на 20 хвилин було зміщено основну партійну програму «Врємя». У ті часи таке було немислимим», — Олександр Масляков.

З піснями Володимира Івасюка вийшли також у широкий світ естрадної музики буковинці Павло Дворський, Микола Мозговий і Софія Ротару, яка стала першою виконавицею багатьох його творів. З ними вона двічі підкорювала Сопот. Композитор говорив про свою улюблену співачку: «Коли напишу пісню, то Софія завжди виконає її так, як я задумав». 

У наступному номері читайте інтерв’ю із сестрою Володимира — Галиною

laquo;Уся Грузія враз заспівала українською.