Нехай від бід нас береже здоровий сміх!

ПАМ’ЯТЬ

У Національному педуніверситеті імені Михайла Драгоманова відкрито аудиторію
імені Павла Глазового

Далекого 1947 року в одну з аудиторій Київського педінституту імені Горького зайшов не відомий однокурсникам студент Павло Глазовий. Зате його добре знав Остап Вишня. Саме він подбав, аби юнака перевели з Криворізького педінституту, де той навчався, в Київ. І вже першого дня, пригадує однокурсниця Павла Глазового професор Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка Марія Плющ, новачок захопив усіх блискучою відповіддю на запитання викладача про романтизм.

Так, з ним він був добре  обізна-ний. Проте романтик став прагматиком у відображенні реалій життя. Глазовий — мабуть, прізвище доленосне, бо глибоко він бачив. А найпотаємнішу кривду, неправду і зло вмів так підняти на сонце, що прозрівали дорослі й малі.

 Павло Глазовий залишив дорослим і юним нащадкам гумористичну спадщину

Жив він життям свого народу. Солдат-фронтовик. Пройшов блокадний Ленінград. Заступник головного редактора журналу «Перець». Саме туди, як до останньої інстанції, зверталися скривджені по захист. А задиристий «Перець» вміщував такі публікації, на які реагувало навіть Політбюро. Сатирик цим не обмежувався. На суд читачів виносив й інше: сміючись, учив любові до рідної мови — саме йому належала ідея рубрики «Страшне перо — не в гусака».

Його смішне перо було страшним для тих, хто не в ладах із законом, і водночас повчальним для дітей. Маємо велику спадщину: 13 книжок сатири та гумору і 8 книжок для дітей, твори ті треба прочитати всім. І тоді переконаємося, що справді, сміху боїться навіть той, хто нічого не боїться.

Тож дуже добре, що життєву позицію свого знаменитого випускника в Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова підтримують. Так, у рамках відзначення 90-річчя з дня народження Павла Глазового тут відкрили аудиторію його імені. Через багато років він повернувся в університет знаним майстром красного письменства, взірцем того, як слово стає зброєю в боротьбі за оздоровлення суспільства. Тут навчатимуть майбутніх філологів, проводитимуть заняття літературної студії.

— Ця аудиторія, — сказав перший проректор університету Володимир Бех, — сприятиме зростанню молоді в атмосфері, яку закладали митці-обереги нації. Вона — пам’ять, вдячність, зв’язок поколінь.

Минають роки. Павла Глазового знають і пам’ятають не лише в університеті. І не лише за влучне, дотепне слово. Як сказав поет Андрій Демиденко, Павло Глазовий рідний усім, не просто гуморист, а провідник української ідеї, патріот.

Насамкінець згадаймо такі його рядки:

Якби не міг збирати я
Веселого й смішного,
Давно розпалась би душа
Під тягарем страшного.

ДОСЬЄ «УК»

Павло ГЛАЗОВИЙ. Народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелєватка на Миколаївщині. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького. У 1950–1961 роках — заступник головного редактора журналу «Перець», згодом заступник головного редактора журналу «Мистецтво». Помер 29 жовтня 2004 року.