Газета Кабінету Міністрів України15 жовтня 2026
15 жовтня 2026
Микола ПЕТРУШЕНКО

Нехай від бід нас береже здоровий сміх!

Далекого 1947 року в одну з аудиторій Київського педінституту імені Горького зайшов не відомий однокурсникам студент Павло Глазовий. Зате його добре знав Остап Вишня. Саме він подбав, аби юнака перевели з Криворізького педінституту, де той навчався, в Київ. І вже першого дня, пригадує однокурсниця Павла Глазового професор Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка Марія Плющ, новачок захопив усіх блискучою відповіддю на запитання викладача про романтизм.  

Нехай від бід нас береже здоровий сміх!

ПАМ’ЯТЬ

У Національному педуніверситеті імені Михайла Драгоманова відкрито аудиторію
імені Павла Глазового

Далекого 1947 року в одну з аудиторій Київського педінституту імені Горького зайшов не відомий однокурсникам студент Павло Глазовий. Зате його добре знав Остап Вишня. Саме він подбав, аби юнака перевели з Криворізького педінституту, де той навчався, в Київ. І вже першого дня, пригадує однокурсниця Павла Глазового професор Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка Марія Плющ, новачок захопив усіх блискучою відповіддю на запитання викладача про романтизм.

Так, з ним він був добре  обізна-ний. Проте романтик став прагматиком у відображенні реалій життя. Глазовий — мабуть, прізвище доленосне, бо глибоко він бачив. А найпотаємнішу кривду, неправду і зло вмів так підняти на сонце, що прозрівали дорослі й малі.

 Павло Глазовий залишив дорослим і юним нащадкам гумористичну спадщину

Жив він життям свого народу. Солдат-фронтовик. Пройшов блокадний Ленінград. Заступник головного редактора журналу «Перець». Саме туди, як до останньої інстанції, зверталися скривджені по захист. А задиристий «Перець» вміщував такі публікації, на які реагувало навіть Політбюро. Сатирик цим не обмежувався. На суд читачів виносив й інше: сміючись, учив любові до рідної мови — саме йому належала ідея рубрики «Страшне перо — не в гусака».

Його смішне перо було страшним для тих, хто не в ладах із законом, і водночас повчальним для дітей. Маємо велику спадщину: 13 книжок сатири та гумору і 8 книжок для дітей, твори ті треба прочитати всім. І тоді переконаємося, що справді, сміху боїться навіть той, хто нічого не боїться.

Тож дуже добре, що життєву позицію свого знаменитого випускника в Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова підтримують. Так, у рамках відзначення 90-річчя з дня народження Павла Глазового тут відкрили аудиторію його імені. Через багато років він повернувся в університет знаним майстром красного письменства, взірцем того, як слово стає зброєю в боротьбі за оздоровлення суспільства. Тут навчатимуть майбутніх філологів, проводитимуть заняття літературної студії.

— Ця аудиторія, — сказав перший проректор університету Володимир Бех, — сприятиме зростанню молоді в атмосфері, яку закладали митці-обереги нації. Вона — пам’ять, вдячність, зв’язок поколінь.

Минають роки. Павла Глазового знають і пам’ятають не лише в університеті. І не лише за влучне, дотепне слово. Як сказав поет Андрій Демиденко, Павло Глазовий рідний усім, не просто гуморист, а провідник української ідеї, патріот.

Насамкінець згадаймо такі його рядки:

Якби не міг збирати я
Веселого й смішного,
Давно розпалась би душа
Під тягарем страшного.

ДОСЬЄ «УК»

Павло ГЛАЗОВИЙ. Народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелєватка на Миколаївщині. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького. У 1950–1961 роках — заступник головного редактора журналу «Перець», згодом заступник головного редактора журналу «Мистецтво». Помер 29 жовтня 2004 року.