Підтримати Україну краще, швидше та сильніше. Цьому має сприяти рішення міністрів оборони Європейського Союзу: під час неформальної зустрічі у Стокгольмі (Швеція) очільники оборонних відомств ЄС погодилися з необхідністю надати мільярд євро з Європейського фонду миру на компенсацію негайної військової підтримки України.
Тож Євросоюз хоче прискорити військову допомогу нашій державі в її самозахисті від російської агресії, надавши упродовж тижнів артилерійські снаряди калібрів 155 міліметрів та 152 міліметри. 

 Минув рік відтоді, як ЄС уперше за історію існування надав чинності директиві про тимчасовий захист для українців, які тікають від війни, що розв’язала росія. У Єврокомісії вважають, що запровадження цього механізму, який було введено за одностайної підтримки всіх країн-членів, стало одним з головних компонентів безпрецедентної об’єднаної відповіді ЄС та міжнародної спільноти на російську агресію.

 Ситуація на Херсонщині неоднозначна: лівобережжя ще перебуває в окупації, населені пункти на правому березі — під постійними ворожими обстрілами. Про стан справ в області, настрої людей, російську пропаганду, колабораціоністів, переформатований образ краю і «кримську фрустрацію» говоримо із Сергієм ДАНИЛОВИМ, заступником директора Центру близькосхідних досліджень, який з 2014 року займається дослідницькими проєктами на півдні України.

 Війна має значний вплив на процес навчання школярів та студентів. Брак доступу до освіти, зміна шкільних програм, зниження якості навчання та інші чинники призводять до складнощів у здобутті знань. Одні з найістотніших і найбільш тривожних показників, які впливають на якість навчання, — проблеми постійного перебування учнів і педагогів у стані стресу, вважають фахівці.

 26 лютого в окремих районах Кременчука помітили одягнених у чорне підлітків. Вони поводилися зухвало і на зауваження дорослих не реагували. Неформалів бачили у сквері Бабаєва, на вулиці Соборній і у Придніпровському парку. Напередодні сходка прихильників цієї субкультури була в Полтаві. Від центрального універмагу вони пройшлися до обласного драмтеатру імені Миколи Гоголя. Мабуть, хтось зателефонував у поліцію через таку підозрілу активність підлітків, бо щойно вони наблизилися до театру, як на місце приїхав екіпаж патрульної поліції, й натовп розбігся.

 Із Юлією Малик та її 12-річним сином Михайликом ми зустрілися в одній з рівненських кав’ярень. Розмова затягнулася. Відчувалося, що Ізюм, з якого вони приїхали до Рівного рік тому, їм усе ще болить. Але біль поволі відступає, нівелюється новими враженнями, знайомствами, налагодженням більш-менш розміреного життя.