Задум такої акції належить киянам Тамарі та Миколі Степаненкам. Варто зазначити, що подружжя кілька років тому стало організатором проекту «Рушник національної єдності». Достеменно невідомо, коли, власне, з’явилося саме поняття «рушник», але археологічні знахідки ще трипільської доби свідчать про нього. В кожній українській хаті здавна портрети Великого Кобзаря прикрашали саме вишитим рушником. Тож нова акція від Тамари та Миколи Степаненків така природна, така дорога душі кожного українця.
Офіційно рушник, присвячений 200-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка, має назву «Обніміться ж, брати мої. Молю вас, благаю!». Хоч цю добру справу ще називають «Рушник Великому Тарасові». Вишивають його на конопляному полотні, якому понад півстоліття та яке вдалося придбати в Шполянському районі на Черкащині. Розмір рушника: 7 метрів завдовжки й 60 сантиметрів завширшки. Для намотування та зберігання такого довгого рушника майстри Петриківки спеціально виготовили й розписали дерев’яну котушку.
За словами Миколи Степаненка, оздоблювальний візерунок, що вибрали для ювілейного рушника, був притаманний періоду життя Шевченка. Основу орнаменту склало дерево життя. Цьому малюнку вже 150-180 років і вигадали його в Чигиринському монастирі. Колір вишивання – переважно червоний, хоч будуть і вкраплення синьо-жовтих барв. Зокрема, роки народження та смерті славетного українця вишиють «золотом». Голки майстрів-вишивальників виведуть на полотні й кілька поетичних рядків геніального письменника. З десятків технік вишивання, які використовували в Шевченковому краю, для рушника Тарасу вибрали двосторонню гладь.
Акцію вишивання цього рушника започаткували торішнього листопада. Перші стібки на ньому поклали, звісно, майстрині родинного села Тараса Шевченка. Відтак проект уже підтримали вишивальники Кіровоградської, Полтавської, Житомирської, Волинської областей. Тепер ось урочисто ювілейний рушник узялися вишивати й на Тернопіллі. Понад 70 осіб, серед яких і народні умільці, і ті, хто лише опановує премудрості вишивання, жінки й дівчата, чоловіки й юнаки, жителі різних районів області, кожен з них прагнув, кажучи словами Миколи Степаненка, «зашити» у рушнику Тараса свою енергетику великої любові та шани до генія.
Захід відбувався в обласному краєзнавчому музеї. До цієї події тут навіть відкрили з власних фондів виставку Шевченкіани в живописі, графіці, скульптурі, а також представили рідкісні документи й видання, зокрема, «Кобзаря». Звучали також поетичні Тарасові твори та пісні на його вірші. Принагідно зазначити, що прізвища всіх вишивальників, як, зрештою, й читців і виконавців заносять до паспорта цього мистецького творіння. Отож разом з вишитим рушником Великого Тараса історія теж зберігатиме їхні імена.
Рушник Шевченку вишиватимуть упродовж нинішнього ювілейного року. До доброї та почесної справи, впевнені організатори, долучаться майстри всіх областей країни, а також столиці. Є прагнення, аби на цьому рушникові з’явилися й стібки вишивальників також з тих місць, країн, в яких перебував Великий Кобзар. Тож від тернополян акційну мистецьку естафету прийматимуть у литовській столиці Вільнюсі. Помандрує рушник відтак і до Москви, Санкт-Петербурга, Волгограда, Оренбурга, в Казахстан.
У задумах також написання портрета Тараса Шевченка, який, власне, й мав би прикрасити семиметровий рушник, вишитий сотнями українців в Україні сущій та за її кордонами. Зберігатимуть рушник у одному з музеїв Тараса Шевченка, організатори сподіваються, що такий заклад виберуть саме в Каневі.
Ми в Google+