Одеський курортний регіон: історія, сучасність, майбутнє

(в межах культурно-інформаційного проєкту Державного архіву Одеської області «90 років з дня утворення Одеської області»)

Костянтин БАБОВ — доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, директор ДУ «Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України»

— Костянтине Дмитровичу, в Україні майже 50 курортних територій, сім з них — державного значення. У чому цінність одеських курортів?

— Одеська область унікальна. У її межах є майже всі види природних лікувальних ресурсів: мінеральні води, лікувальні грязі, ропа лиманів і солоних озер, морська вода й узбережжя, цілющий клімат, які завдяки лікувальним властивостям зробили одеський регіон відомим ще з ХІХ століття курортом — спочатку грязьовим, а в подальшому — морським і клімато-бальнеологічним. Розвиток одеських курортів розпочався не на березі моря, а біля лиманів — унікальних з медичної точки зору за цілющими властивостями.

Найвідоміший протягом усієї історії існування бальнеогрязьовий курорт «Куяльник» (1834). Це один з найстаріших курортів півдня України, унікальний водний об’єкт загальнодержавного значення, що належить до категорії лікувальних. Лікувальні ропа і грязі лиману за властивостями еталонні у світі. Для збереження унікальних властивостей водойми законом України від 5 грудня 2018 року природні території Куяльницького лиману оголошено курортом державного значення.

Паралельно з розвитком курорту на Куяльницькому лимані відбувалось освоєння природних лікувальних ресурсів Хаджибейського та Кляйн-Лібентальського лиманів, на узбережжі яких з 1920—1930 років почався інтенсивний розвиток дитячих оздоровниць, а одеський регіон було визнано дитячим курортом всесоюзного значення.

— Чим унікальні одеські курорти?

— Говорячи про унікальність, важливо зупинитися на цінності приморського клімато-бальнеогрязьового курорту «Сергіївка» на узбережжі Будацького (Шаболатського) лиману, найбільшого серед одеських курортів. На одній території зосереджена сукупність п’яти основних природних лікувальних ресурсів і чинників: лікувальні грязі, ропа лиману, морська вода і піщана коса, лікувальні мінеральні води, цілющий клімат; інфраструктура курортних закладів і комплексів, планувальні рішення та функціональна інфраструктура — все це ставить «Сергіївку» в ряд найбільш перспективних для розвитку курортів України.

Загалом на території Одеської області існувало 22 курортні місцевості, зокрема місто Одеса.

— Які історичні етапи найбільш значущі для становлення й подальшого розвитку одеських курортів? 

— Історія розвитку Одеського курортного регіону зумовлена унікальною сукупністю різноманітних природних лікувальних ресурсів і чинників, зосередженням в Одесі великого наукового потенціалу —  вчених-курортологів та лікарів. Їхні дослідження присвячені цілющим властивостям природних лікувальних ресурсів і технологіям їх використання в санаторно-курортній практиці.

Одеський регіон — піонер в організації наукового напряму з вивчення природних лікувальних чинників у клінічному перебігу різноманітних захворювань у санаторно-курортних умовах. 1927 року в Одесі було відкрито Всеукраїнський бальнео-фізіотерапевтичний інститут, який з 1992-го став Українським науково-дослідним інститутом медичної реабілітації та курортології. Інститут займався вивченням механізму дії природних лікувальних ресурсів і розробленням технологій їх використання в санаторно-курортній практиці. Завдяки проведенню медико-біологічного зонування було визначено основні профілі курортів України, зокрема Одеської області, введено спеціалізацію санаторних відділень, що дало змогу цілеспрямовано і раціонально використовувати місцеві курортні ресурси.

— Що стало визначальним у галузі курортології за період існування Одеської області і які найважливіші здобутки цього періоду?

— У 1970—1980-х роках було закладено науково обґрунтовану основу розвитку реабілітації в санаторно-курортних закладах України. Найбільш значущий науковий здобуток цього періоду — відкриття в Одесі першого відділення ранньої санаторної реабілітації хворих після гострого інфаркту міокарда в санаторії «Лермонтовський», що започаткувало розвиток ранньої санаторної реабілітації хворих неврологічного, травматологічного, гастроентерологічного та інших профілів. Це мало велике суспільне значення завдяки скороченню перебування хворого в лікарні та істотно вплинуло на зниження показників інвалідизації населення, сприяло швидкому поверненню недужих до активного життя та праці.

Кінець ХХ століття ознаменувався формуванням комплексного підходу до вивчення механізмів біологічної дії природних лікувальних ресурсів та контролю за їх раціональним використанням; створенням системи стандартів санаторно-курортного лікування, що забезпечувало якість та єдиний підхід до надання послуг з відновлювального лікування та реабілітації; розробленням процедури класифікації курортів та надання їм статусу державного чи місцевого значення.

— Ви працюєте директором Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України понад 30 років. Яка роль цього закладу на сучасному етапі розвитку одеських курортів?

— За підтримки й сприяння Міністерства охорони здоров’я України та регіональних органів публічної влади в останні роки науковці інституту провели масштабну роботу з відродження курортного потенціалу Одеської області:

— проведено інвентаризацію, систематизацію та оцінено сучасний стан природних лікувальних ресурсів регіону; зроблено комплексну оцінку лікувально-оздоровчого та курортного потенціалу територій; здійснено типізацію курортних і рекреаційних зон Одеської області та побудовано дорожню карту реалізації ключових інвестиційних проєктів для кожної курортно-рекреаційної зони; створено Атлас природних лікувальних ресурсів Одеської області;

— розроблено концепції, дорожні карти та стратегічні портфелі інвестиційних проєктів розвитку курортів державного і місцевого значення «Куяльник», «Сергіївка», «Сичавка»;

— для надання якісних санаторно-курортних послуг та ефективної реабілітаційної допомоги в санаторно-курортних закладах регіону з експертами МОЗ розроблено: персоніфіковані програми реабілітації на санаторно-курортному етапі пацієнтів після перенесеної коронавірусної хвороби  (COVID-19) та інших найбільш поширених хвороб; програми реабілітації військовослужбовців із травмами опорно-рухового апарату, черепно-мозковою травмою, посттравматичним стресовим розладом в умовах санаторно-курортних і реабілітаційних закладів у періоді післягострої та довготривалої реабілітації;

— тривають дослідження з розширення спектра можливостей позакурортного застосування природних лікувальних ресурсів та преформованих засобів в оздоровчих закладах, спа-салонах та велнес-центрах, амбулаторних умовах.

— Яке основне завдання Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології на сучасному етапі?

— Основне завдання інституту для забезпечення сталого розвитку одеських курортів — здійснення комплексних заходів для надання природним територіям, які мають природні лікувальні ресурси, статусу курортів державного або місцевого значення. Це сприятиме розвитку курортів відповідно до міжнародних стандартів якості, підвищенню рентабельності та конкурентоспроможності санаторно-курортних закладів, прискоренню соціально-економічного розвитку регіону, підвищенню якості життя населення,  популяризації Одеської області у світі.

Наталія ПРИВАЛОВА,
PhD, член НСЖУ та Міжнародної федерації журналістів (IFJ),
для «Урядового кур’єра»

Сердечно вітаємо Костянтина Бабова із 70-річчям і бажаємо міцного здоров’я, безмежного щастя, успіхів, натхнення і мирного неба нескореної України.

Фото
Бориса БУХМАНА