Президент України Віктор Янукович підписав закони про «амністію» та про скасування прийнятих 16 січня «законів про диктатуру». Доки суспільство жваво обговорює закон про амністію, на другий план відійшли не менш резонансні зміни — а саме чотири закони, які депутати ухвалили замість скасованих дев’яти, які вже встигли охрестити «репресивними». Що змінилося у цих допрацьованих законах і чого від них чекати українцям, з’ясовувала кореспондент «УК». 

Верховна Рада ввела кримінальну відповідальність за осквернення та руйнування пам’ятників, зведених у пам’ять про тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни, — радянських воїнів-визволителів, учасників партизанського руху, підпільників, жертв нацистських переслідувань, а також воїнів-інтернаціоналістів та миротворців.

Зокрема законом внесено зміни до статті 297 Кримінального кодексу та встановлено, що такі дії караються обмеженням волі на строк від 3 до 5 років або позбавленням волі на той самий термін. Якщо ж вандали не засвоять першого уроку, надалі їм загрожує суворіша кара. Дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, караються обмеженням волі на строк від 4 до 5 років або позбавленням волі від 4 до 7 років.

 

Але й це ще не все. Документом також обумовлено, що «дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років». 

Захистили пам’ять

Коментуючи законопроект, народний депутат Оксана Калетник нагадала висловлювання Вінстона Черчілля, який стверджував: народ, що не пам’ятає свого минулого, не має й майбутнього. За її словами, ці пам’ятники — частина нашої історії, не одне покоління людей зростало, відчуваючи повагу до солдатів, які проявили мужність, захищаючи свою країну.

Але, на жаль, нині не бракує прикладів, коли пам’ятники безжально руйнують, не боячись відповідальності. Так, у ніч на 6 січня вандали частково зруйнували пам’ятник на місці поховання 32 радянських воїнів у місті Глиняни на Львівщині. Невідомі відбили голови фігурам двох воїнів і руку однієї зі скульптур.

А нещодавно вандали осквернили пам’ятник Скорботній матері, встановлений у Полтаві на місці, де в роки війни гітлерівці розстріляли понад 30 тисяч мирних жителів і військовополонених. За даними місцевої міліції, на пам’ятнику зеленою фарбою нанесено антисемітський напис, намальовано хрест, а також замальовано очі скульптури.

 У 2010 році цей пам’ятник уже зазнав нападу вандалів. Тоді його обписали чорною фарбою, нападників не знайшли. 2011-го монумент розмалювали жителі Дніпропетровська та Харкова, яких притягнуто до адміністративної відповідальності. У 2013 році невідомі вандали ще раз осквернили пам’ятник.

 «Ухвалення цього законопроекту зумовлено поширенням фактів осквернення і руйнування військових святинь. Останнім часом зафіксовано факти осквернення Монумента слави у місті Львові (вул. Стрийська) і Монумента воїнам-визволителям у місті Червонограді (Львівська область) фашистською свастикою і образливими для ветеранів війни написами. Такі дії громадяни справедливо сприймають як знущання над героїчним минулим нашого народу і священною пам’яттю про тих, хто ціною власного життя врятував світ від коричневої чуми — фашизму», — наводять аргументи на користь цього документа його автори в пояснювальній записці.

Ще одним законом авторства представників фракції КПУ Петра Симоненка та Ігоря Алексєєва запропоновано запровадити кримінальну відповідальність за заперечення чи виправдання злочинів фашизму. Передбачивши, що такі злочини караються штрафом у розмірі від 8500 до

17 000 гривень або позбавленням волі на строк до двох років.

На адвокатів не вистачило грошей

Верховна Рада також підтвердила своє рішення від 16 січня щодо відтермінування окремих положень закону про надання безоплатної правової допомоги, ухваливши законопроект авторства депутата-регіонала Дмитра Шпенова. Нагадаємо, Закон «Про безоплатну правову допомогу» парламент ухвалив ще 2 червня 2011 р., але його положення набирали чинності поетапно. Так, з 1 січня 2013-го почалося надання безоплатної вторинної правової допомоги особам, зазначеним у пп. 3—7 ч. 1 ст. 14 цього закону. На приїзд адвоката, послуги якого оплачує держава, можуть розраховувати особи, до яких застосовано адміністративне затримання або адміністративний арешт, а також ті, кого затримали за підозрою у скоєнні злочину.

Чергове розширення напрямів надання безоплатної правової допомоги мало б відбутися з 1 січня 2014 р. З цього моменту заплановано поетапне забезпечення надання безоплатної вторинної правової допомоги особам, зазначеним у пп.1, 2, 8—12 ч. 1 ст. 14 цього закону. На «плече» держави під час представництва в судах, державних органах та органах місцевого самоврядування могли б розраховувати малозабезпечені громадяни, інваліди, діти-сироти, ветерани Великої Вітчизняної війни, особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку. Однак народний депутат Дмитро Шпенов запропонував перенести поетапне розширення надання правової допомоги на 1 січня 2015 року. «Відсутність в 2013 р. фінансування витрат на розвиток інституційної та матеріально-технічної складових системи безоплатної правової допомоги, а також скорочення витрат на оплату діяльності адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, роблять неможливими набуття чинності зазначених положень закону та їх реалізацію Мін’юстом», — зазначає народний обранець. Тобто щоб ця норма працювала, потрібне й відповідне фінансування. А якщо його немає, то не треба й обіцяти людям безкоштовну допомогу. До речі, хоч би тимчасово її могли б надавати юристи, які працюють у громадських приймальнях народних депутатів.

Щодо ще одного законопроекту, який доповнив цей загальний пакет під час голосування на позачерговій сесії, то з ним, за словами депутатів, ситуація доволі проста. Ухвалення зазначеного закону обгрунтовано необхідністю здійснити державну підтримку НАК «Нафтогаз України» як найбільшого прямого імпортера природного газу шляхом звільнення його від ПДВ під час розмитнення газу. Таку підтримку надавали і раніше.