Голова Національної спілки
краєзнавців України
Олександр РЕЄНТ

Наша незалежність породила можливість втамувати спрагу до пізнання й оприлюднення маловідомої правдивої історії свого роду, малої батьківщини, української минувшини загалом, яка протягом багатьох віків подавалась у вигідному лише для сусідів трактуванні. Хоча й за тих умов знаходились патріоти-подвижники, які полишили нам віднайдені ними та збережені матеріальні й духовні свідчення незаперечної реальності минувшини.

Михайло Сікорський (у центрі на передньому плані) багато років пліч-о-пліч працював з Петром Троньком (справа). Фото Володимира ЗAЇКИ

Найближчої до нас доби такими видатними постатями стали Д. Яворницький, П. Тронько, М. Сікорський та Б. Возницький. Троє останніх — Герої України. Державний діяч, академік П. Тронько багато літ очолював відроджену ним Всеукраїнську, а згодом Національну спілку краєзнавців України.

Сьогодні біля її керма — член-кореспондент НАН України, заступник директора академічного Інституту історії України О. П. Реєнт. З ним і ведемо розмову про наступність і послідовність у роботі НСКУ, зусилля цієї досить активної громадської організації у розкритті малодосліджених пластів історії і духовного життя рідного краю, поверненні із небуття імен славних співвітчизників, популяризації їхньої спадщини, вшануванні пам’яті видатних особистостей на ниві краєзнавства.

— Олександре Петровичу, вам випало продовжити справу видатного історика-краєзнавця Петра Тимофійовича Тронька. Продовжити і скорегувати її на реалії сучасного життя.

— Звичайно, Україна вже втягнена у вир потужних світових глобалізаційних процесів, тож рамки нашої діяльності значно розширились. Поряд з традиційними напрямками у краєзнавстві — історичним, природничим, етнографічним, культурно-мистецьким, географічним, освітянським, пам’яткознавчим, музейницьким та бібліотечним,  які в умовах незалежності наповнюються новим змістом, — дедалі ширшого розмаху набувають туристичний та екологічний. Усе це вимагає грунтовних довгострокових програм, як всеукраїнських, так і регіональних.

— Та ще й, певно, зведених воєдино і схвалених на державному рівні?

— Так. З цією метою і розроблено Державну програму розвитку краєзнавства до 2025 року. Нею передбачено реалізацію всіх названих напрямків краєзнавства і, зокрема, розширення та зміцнення нашої навчально-методичної бази у системі національної освіти. Ми вже маємо науково-методичний кабінет, що започатковує підвалини майбутнього науково-дослідного інституту. При Президії НАН України діє поновлена Міжвідомча рада з краєзнавства. Триває робота з підготовки універсального навчального підручника «Основи краєзнавства» для студентів вищих навчальних закладів усіх спеціальностей. У перспективі — створення на базі вишів державної форми власності науково-методичних центрів, захист бакалаврських, дипломних, магістерських та дисертаційних досліджень з нашої тематики.

— Певно, у ній належне місце займуть дослідження спадщини авторитетних краєзнавців, зокрема й академіка Тронька?

— Безумовно. Адже Петро Тимофійович — видатний літописець саме краєзнавчого руху. Він полишив нащадкам понад 600 грунтовних праць, зокрема й монографію про історичне краєзнавство на межі тисячоліть.

— Потребують завершення і деякі програми, започатковані ним.

— Безперечно. Тому триває підготовка до видання нових праць із розпочатої ним серії «Реабілітовані історією», поповнюється багатотомний «Звід пам’яток історії і культури України», вивчаються з метою відновлення пам’ятки рідної землі. Тронько планував здійснити і багато зробив для енциклопедичного видання «Історія міст і сіл України», тож і цю справу ми маємо продовжити.

— Унікальна постать академіка-краєзнавця заслуговує всілякого пошанування.

— Над цим теж працюємо. Президія правління НСКУ спільно з дирекцією Інституту історії України внесли пропозиції до керівництва держави про присвоєння його імені Національному музею народної архітектури і побуту в Пирогові, фундатором якого він був, встановлення меморіальних дощок і присвоєння його імені вулицям у Києві та на малій батьківщині вченого — Харківщині.

Цього року наша спілка започаткувала щорічну краєзнавчу премію імені академіка Петра Тронька за вагомий внесок у справу вивчення, дослідження і популяризації історико-культурних і природничих багатств рідного краю. А 12 липня, в день народження Петра Тимофійовича, її вручено першим лауреатам. Це пройшло в урочистій обстановці у конференц-залі Інституту історії України. Поважною премією відзначено 13 кращих із кращих краєзнавців.

— Ого! Чи не забагато?

— Усі вони варті того. Тим більше, що Положенням про цю премію передбачено щорічне відзначення достойників аж у чотирьох номінаціях: за висвітлення науково-краєзнавчої та громадської діяльності академіка Петра Тронька; за науково-організаційну та просвітницьку діяльність у краєзнавстві; за внесок у музейну та пам’яткоохоронну справу; за видання краєзнавчої літератури. У кожній номінації для нагородження було представлено багато відомих краєзнавців. Президія НСКУ вшанувала 13. Назву лише кількох, яких рекомендували різні регіони: Юрія Данилюка і Василя Устименка, Віру Камзюк і Наталію Булаєвську, Станіслава Аржевітіна та Валерія Мельника.

Наша премія досить скромна у грошовому виразі, адже вона наповнюється за рахунок членських і добродійних внесків, а також надходжень від госпрозрахункових підприємств і організацій, заснованих спілкою на правах окремої юридичної особи. Але присвоєння звання «Лауреат премії імені академіка Петра Тронька» з врученням диплома і почесного знака — велика громадська данина пам’яті видатному подвижнику конче потрібної справи і неабиякий стимул для подальшої роботи кожного краєзнавця на благо рідного краю.

Донедавна найбільшим пошануванням у нашій сфері була відзнака імені Дмитра Яворницького, встановлення якої ініціював Петро Тимофійович. Тепер же краєзнавці мають за честь виборювати премію і його імені.

— Олександре Петровичу, вам добре відомо, що Тронько мав великого соратника краєзнавчої справи — творця і директора Національного історико-етнографічного  заповідника «Переяслав», Героя України Михайла Івановича Сікорського. Незабаром виповниться два роки, відколи пішов у засвіт цей музейний подвижник. На порозі — і 90-річчя з дня його народження. У цьому зв’язку громадськість Переяслава-Хмельницького та широке коло діячів культури і мистецтва вже давно клопочуть про гідне вшанування його імені. Та поки що безрезультатно. Що думають з цього приводу краєзнавці? Адже Михайло Іванович — величина рівня Тронька. І саме у краєзнавстві.

— Ми надзвичайно шануємо внесок Михайла Сікорського в українську культуру, в історичне краєзнавство зокрема. Він створив і полишив нащадкам неперевершені музеї доби Київської Русі, Богдана Хмельницького, Григорія Сковороди, Тараса Шевченка та пізніших часів. Зібрані ним свідчення трудового життя, культури і духовності українства, не обмежені рамками середньої Наддніпрянщини, упродовж багатьох віків надзвичайно цінні для вивчення і пізнання глибин історії нашого народу.

Я добре знаю, яку активну роль відігравав Михайло Іванович у роботі товариств охорони пам’яток історії і культури та краєзнавців не лише Київщини. У багатьох широкомасштабних культурологічних акціях він пліч-о-пліч працював з Петром Тимофійовичем. Його зусиллями Переяславський скарб став відомим в усьому світі. Тож наша спілка всіляко підтримує ініціативи про увічнення пам’яті подвижника-краєзнавця та гідне пошанування його імені.

Торік на базі Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди і заповідника «Переяслав» пройшли заходи, присвячені пам’яті Михайла Івановича. У них активну участь взяли не лише краєзнавці Київщини, які підтримали звернення переяславської громади до державних інституцій щодо вшанування пам’яті Героя України Михайла Сікорського.

18 лютого цього року на засіданні президії правління Національної спілки краєзнавців України було розглянуто звернення учасників Всеукраїнського історико-культурологічного форуму «Сікорські читання» у Переяславі-Хмельницькому в жовтні 2012 року та прийнято рішення про заснування загальноукраїнської премії імені Героя України Михайла Сікорського НСКУ за вагомий внесок у дослідження і збереження культурної спадщини України та розвиток музейної справи.

— Розкажіть, будь ласка, про цю краєзнавчу відзнаку докладніше: як і хто висуває претендентів на її здобуття?

— Як передбачено Положенням про премію, починаючи з цього року її присуджуватимуть окремим діячам культури і музейної справи. Кандидатури на здобуття премії висуваються керівними органами НСКУ та наших регіональних організацій, а також науковими установами, навчальними закладами, музеями, архівами, бібліотеками, громадськими об’єднаннями, редакціями засобів масової інформації, у яких діють осередки спілки.

Висунення кандидатів на здобуття премії повинно здійснюватись в умовах високої вимогливості, об’єктивного й аргументованого попереднього вивчення краєзнавчої роботи чи краєзнавчих досліджень, науково-пізнавальний  та суспільний рівень яких заслуговує на всеукраїнське визнання.

Пропозиції про висунення кандидатур на здобуття премії надсилаються до президії правління НСКУ до 20 вересня поточного року. На здобуття премії подаються клопотання керівних органів НСКУ та регіональних організацій про присудження премії, витяг із протоколу засідання, біографічна довідка кандидата, характеристика краєзнавчої діяльності та творчого доробку, копії документів, які посвідчують нагородження державними і відомчими відзнаками. Матеріали подаються за адресою: 01001, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 4, Національна спілка краєзнавців України.

— І коли ж будуть відомі перші лауреати чи лауреат цієї премії?

— Вручення премії відбудеться у жовтні, що приурочено до дня народження Михайла Сікорського (13 жовтня), у межах Всеукраїнського історико-культурологічного форуму «Сікорські читання» у Переяслав-Хмельницькому державному педуніверситеті імені Григорія Сковороди в урочистій обстановці за участю краєзнавчого активу та широкої громадськості.

— Вже маєте подання на майбутніх лауреатів?

— Так. І претендентів доволі чимало: авторитетних, із солідними краєзнавчими напрацюваннями. Це і не дивина: адже їх надихають славні імена.

— Упевнений, що премія імені Героя України Михайла Сікорського Національної спілки краєзнавців України буде ще одним стимулом активності  у вашій роботі та її симпатиків.

—  Безперечно. З цією метою і засновано авторитетну премію.

Микола МАХІНЧУК,
член НСКУ спеціально
для «Урядового кур’єра»

ДОСЬЄ «УК»

Олександр РЕЄНТ. Доктор історичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук, заступник директора з наукової роботи, завідувач відділу історії України XIX — початку ХХ ст. Інституту історії України НАН України, голова Національної спілки краєзнавців України. Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат премії НАН України ім. М.І.Костомарова, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреат премії ім. Дмитра Яворницького, член Національної спілки журналістів України.