АПК

Застаріла сільгосптехніка загрожує продовольчій безпеці країни,залишаючи 20% вирощеного на полях

Наочною ілюстрацією до наради з питань забезпечення сільгоспвиробників сучасною вітчизняною технікою стала невеличка виставка у холі зали урядових засідань. На кількох її скромних стендах було показано можливості українських машинобудівників виготовляти сучасну техніку для села. З фотографій перед відвідувачами, серед яких одним із перших став Прем’єр-міністр Микола Азаров, оптимістично позували комбайни і трактори, дощувальні машини й оприскувачі, жниварки, грунтообробні агрегати, борони тощо.

Цілком логічним рішенням було розпочати роботу саме з огляду досягнень, принагідно визначивши больові точки, які потребують особливої уваги уряду. Микола Азаров визнав певний позитив і конкурентоздатність останніх вітчизняних зразків. Водночас йому довелося визнати й той доволі прикрий факт, що близько 80% усієї аграрної техніки становить імпорт. Так само як і те, що українські комбайни сьогодні поки що не можна уявити без багатьох імпортних вузлів і агрегатів.

Херсонські комбайни повинні замінити імпорт. Фото з сайту khersonmash.com

«Це той Рубікон, переходити за який ми вже не маємо права», — констатував Прем’єр. Тож основну увагу учасників зібрання було зосереджено на тому, як збільшити частку вітчизняного виробника на внутрішньому ринку.

Важко не погодитися з Миколою Азаровим у тому, що Україна має і можливості для розвитку такого виробництва, і належні умови з виробничими площами й кадрами, і, найголовніше, — потребу селян у новій техніці. Бракує лише одного: вільних коштів і кредитних ресурсів. Тому завданням нині є пошук оптимальних механізмів використання лізингових схем і залучення до справи нещодавно створеного Аграрного банку.

Іншою проблемою є елементарний дефіцит нової якісної техніки у господарствах, який національні виробники самотужки будуть не в змозі ліквідувати навіть за кілька десятиліть. Першочергові потреби аграріїв так-сяк забезпечено лише на 65%, понад 80% техніки взагалі не відповідають сучасним вимогам ведення продуктивного господарства, бо відпрацювали свій ресурс.

Потреба в оновленні лише парку зернозбиральних комбайнів і тракторів щороку становить 7,5 тисячі і 35 тисяч одиниць відповідно. І це потрібно зробити упродовж десяти найближчих років. Показники ж власного виробництва не йдуть із цими потребами в жодне порівняння. Скажімо, з воріт Харківського тракторного заводу щороку виходять не більш ніж три тисячі одиниць цієї техніки.

За словами Миколи Азарова, Україна як держава, що виробляє близько 50 мільйонів тонн зернових на рік і прагне збільшити цей показник до 80 мільйонів, зобов’язана володіти повним циклом виробництва більшості найменувань сільгосптехніки. Інакше запланованого досягти так і не вдасться, а втрати врожаю, які вже нині сягають понад 20% вирощеного, рік у рік зростатимуть. А це вже питання продовольчої і національної безпеки.

У це важко повірити, але ще зо два десятки років тому значна частина наших комбайнів та іншої аграрної техніки йшла на експорт. І торік такої продукції експортовано на 2 мільярди гривень, що становить майже половину від реалізації по галузі. Тільки ось імпортовано втричі більше у грошовому еквіваленті.

Профільний міністр Микола Присяжнюк одним із варіантів поліпшення ситуації вважає обмеження імпорту техніки, що була в користуванні, відсоток якої нині доволі значний, створювати умови для розгортання мультибрендового складання на вітчизняних виробничих площах разом із максимальною увагою до програми виробництва власного зернозбирального комбайна типу «Скіф». Сьогодні, за словами міністра, країна має останню можливість реалізувати цей амбітний проект.