ГАЛЬМО

Найбільший інвестпроект Одеського порту вибивається
з графіка  через вітчизняну бюрократію

«Це ж просто пісок, що лежить на дні Чорного моря, його більш ніж достатньо — треба лише отримати квоти на видобуток», — начальник Одеського морського порту Микола Павлюк не розуміє, чому уряд не дає цих квот ні державному підприємству, яким є порт, ні партнерам з Німеччини, котрі збираються вкласти понад 2 млрд гривень у спорудження контейнерного терміналу «Карантинний мол» на штучному острові, для якого, власне, і потрібен цей самий пісок. Будова сторіччя, як нерідко і небезпідставно називають найбільший портовий інвестпроект нашої країни, потерпає від пробуксовок із елементарним будматеріалом. Наразі вони призвели до чотиритижневої затримки з початком тієї частини будівельних робіт, якою займається дочірнє підприємство німецького концерну «ГПК-Україна». Ще у квітні керівник ДП «ГПК-Україна» Клаус Шмекер казав, що під час візиту Президента В. Януковича до Одеси компанія звернулась до нього з проханням посприяти у розв’язанні «пісочної» проблеми, і наче знайшла розуміння. Сьогодні Микола Павлюк називає пісок каменем спотикання для всього проекту і каже, що вичерпав у цьому питанні всі засоби впливу. Наразі партнери анонсують доволі вигідний варіант, за якого в основу острова має бути спрямовано 350 тис. кубометрів піску, який витягнуть при спорудженні глибинного випуску стічних вод. Але, по-перше, наразі не відомо, чи відповідатиме цей пісок потрібним кондиціям. По-друге, для проекту його треба десятикрат більше.

Станом на сьогодні видається так, що надалі пісок буде клопотом підрядника, який переміг у тендері на виконання робіт на терміналі. Цим щасливцем стала фірма «Мебіус», що входить до австрійського концерну «Штрабак». До наступної весни вона має завершити намивання острова для термінала.

Умови тендера передбачали, що претенденти мають запропонувати свій варіант забезпечення будови піском. Можливо, це було однією з причин того, що українські фірми просто відмовились від участі у тендері. Ще одне пояснення для такої ситуації — у галузі гідротехнічних споруд наші підприємства є просто неконкурентоздатними.

Фірма «Мебіус» працює на українському ринку вже 6 років. Її керівник Герхард Раубенхаймер підкреслює, що у спорудженні карантинного молу буде задіяне українське представництво компанії: «Замовлення отримав не «Мебіус-Гамбург, а Мебіус-Україна». «Хочу вас запевнити, що всі податки залишаться у вашій країні», — наголошує Клаус Шмекер. А ще тут залишиться цей самий термінал, котрий за умовами договору років через 30 цілком перейде у власність України. Звісно, у тому лише разі, коли ми дамо можливість його побудувати. Попри поточні складнощі, німці не втрачають оптимізму і вже ведуть перемовини про купівлю в Ірландії 3 перевантажувачів для майбутнього термінала — на загальну суму понад 20 млн євро. Через рік їх планують встановити на новому терміналі. Микола Павлюк вбачає у таких діях добрий знак: «Вони вірять, що здоровий глузд переможе, що проект — буде, причал — буде». Тож, напевне, і ми маємо вірити.

ДОВІДКА «УК»

Контейнерний термінал «Карантинний мол» має обійтися учасникам проекту у 4,5 млрд грн. Його буде споруджено на штучному півострові площею у 19 га. Довжина причальної лінії становитиме 650 метрів, глибина сягатиме 15 метрів. Порт зможе обслуговувати великі судна і успішно конкуруватиме з іншими чорноморськими гаванями.