АРТЕФАКТИ 

Донецькі археологи натрапили на рідкісну знахідку — кам’яний астрономічний календар, якому понад 3 тисячі років

Чи могли кілька тисячоліть тому аборигени донецьких степів передбачити наступне жахіття? Їхніми могилами в колись високих курганах повзтиме залізне страховисько, що чмихає димом від спожитої солярки і легко ріже та перекидає плугом землю. Нізащо! Та все-таки вони не тільки насипали кургани, а й  наглухо накривали могилу покійного важкою кам’яною брилою. На одну з таких натрапили нещодавно донецькі археологи. Вона й стала найбільшим відкриттям сезону, бо з’явилися підстави вважати, що ця плита — прадавній кам’яний календар.

Астрономічний календар з кургану

Місцевість у Добропільському районі серед жителів здавна має не дуже добру славу. Розповідають, у ближній яр чогось завжди б’ють блискавки. Втім, фахівців найбільше зацікавили тутешні дев’ять курганів. Власне, чотири з них уже розорані, ще п’ять давніх поховань таки встигли обстежити археологи.

 «У найбільшому кургані ми натрапили на великий камінь вагою понад центнер, який закривав могилу, — розповідає провідний науковий співробітник відділу охорони пам’яток археології Донецького обласного краєзнавчого музею, кандидат історичних наук Юрій Полідович. — Поховання належить до зрубної археологічної культури, і таких пам’яток у степовій Україні та Росії збереглося чимало. Та в цьому випадку ми несподівано знайшли зображення на верхньому боці каменя. По периметру брила має акуратні виямки, а в центрі — ряд ліній».

Порадившись із астрономами, археологи отримали більше підстав висувати сміливу версію —  на-гора з кургану підняли прадавній своєрідний календар, якому близько 3,5 тис. років. Щоправда, йдеться не про звичайний календар у нашому розумінні, а про астрономічний. Адже ота згадана кількість виямок на камені збігається з циклами  Сонця, а лінії відповідають місячним циклам. Цікаво, що на зворотному боці піщаника теж є подібні зображення, однак вони напівстерті і їх там ледь-ледь видно.

Від половецької баби з пограбованого кургану залишились тількі «ніжки». Фото автора

Певна річ, поки що це лише припущення щодо використання нашими далекими предками кам’яної брили як астрономічного календаря. Проте варто зазначити, що донецькі археологи у своїй практиці вже вдруге зустрічаються із нанесенням зображень на камені в похованнях.

«Уперше схожі зображення ми відшукали в кургані в сусідньому Костянтинівському районі —  за сім кілометрів від нинішньої знахідки, — свідчить Юрій Полідович. — Там теж було схоже поховання, але камені не тільки накривали могилу, а ними також були викладені стіни. І ось на одному з піщаників з південного боку ми помітили зображення — лінії по колу. Схоже, ці позначення також стосуються сонячних циклів. Нині ж підтверджень про те, що предки розумілися на астрономії, побільшало і ми сподіваємося на наступні подібні знахідки».

Юрій полідович: «Це сенсаційна знахідка цьогорічного сезону». Фото автора

«Дике поле»? Чи дикуни з плугами?

Астрономічний календар, звичайно, став сенсаційною знахідкою  цьогорічного сезону, проте були й інші цікаві підземні трофеї. Наприклад, у найбільшому з курганів виявили поховання, якому близько п’яти тисяч років. Також відшукали немало могил дітей, які трапляються не так часто. А ще вдалося натрапити на два колоритні поховання епохи середньовіччя: чоловіка у великому кургані та жінки — в сусідньому. Половецького воїна, як і водиться, поховали з шаблюкою, рідкісним колчаном для стріл та із вірним степовим товаришем — конем.

«Зважаючи, що могила датується першою половиною XIII століття, з’явилося сміливе припущення — це один з учасників боротьби з монголо-татарами, які намагалися завоювати тутешні степи», — розповідає Юрій Полідович.

Поховання жінки в сусідньому кургані цікаве насамперед прикрасами, серед яких залізна гривна, срібні кільця тощо, та особливо їх розташуванням. Адже всі прикраси були не на жінці, а біля неї (у «нормальних» половецьких похованнях прикраси перебувають на покійних). Ця подробиця, а також поворот голови жінки на південь, є ознаками мусульманських обрядів поховання. Ще цікаво, що обидві могили по сусідству були накриті колесами — відомим символом кочівників. А те, що поховання датуються одним часом, дало підстави для романтичної версії  — в сусідніх курганах упокоїлися чоловік та його дружина.

…Що й казати, «Дике поле» ховає ще багато таємниць свого сивого минулого. Чимало цікавих знахідок безслідно зникли після того, як кургани «випотрошили» копачі-грабіжники, яких ніколи не бракувало в минулі роки. Ніде правди діти, чималою частиною  поховань пройшлися трактори з плугами. А вцілілі кургани тим часом продовжують дивувати нас своїми знахідками. Принаймні той же астрономічний календар степових кочівників дає підстави вважати, що  «Диким» цей край колись називали більше для красного слівця. Хоча, що стосується варварського розорювання прадавніх курганів-могил, то, погодьтеся, ця назва таки відповідає дійсності. Точнісінько в яблучко.