НЕЙМОВІРНО

А генію да Вінчі, виставка про якого експонується в центрі столиці, це вдалося

Людмила ЯНОВСЬКА,
Світлана СКРЯБІНА  (фото)
«Урядовий кур’єр»

Кажуть, повнішої й різнобічнішої виставки про Леонардо да Вінчі, ніж ця, що вже об’їхала по світу понад 40 міст і нині гостює по 14 липня зі своїми понад 200 експонатами в НСК «Олімпійський» у Києві, ще не було. Агенція «Класик Івент» та нідерландська компанія «One-Go Events», за підтримки посольства Італії в Україні та Київської міськдержадміністрації, демонструють її в нас уперше. До України унікальна й надзвичайно цікава виставка «Геній да Вінчі» прибула з Новосибірська, але було б краще, якби, наприклад, з Китаю. Бо тоді б, гадаю, коментарі до експонатів видрукували б мовою нашої держави, а не російською: мовляв, зрозуміють і так…

Так багато себе не побачиш ніде…

Автопортрет да Вінчі у дзеркалах

Обличчя Леонардо да Вінчі хтось розгледів навіть у його Джоконді. Та знатна неаполітанка, дружина флорентійського торговця, здається, нарешті позбулася претенденток і навіть претендентів на ідентифікацію з цим образом лише 2005-го, коли вчені знайшли на полях книги чиновника із Флоренції, добре знайомого з художником, його помітку: «Нині да Вінчі працює над трьома картинами, одна з яких — портрет Лізи Герардіні».

А мені недавно привидівся автопортрет творця «Мони Лізи» там, де кожен постає лише сам перед собою: у макеті восьмикутної кімнати із дзеркалами на всіх стінах. Описуючи її, Леонардо да Вінчі зазначив, що в ній можна «побачити себе з усіх сторін безкінечне число разів». Причому зменшуючись у тій дзеркальній нескінченності з кожним наступним своїм відображенням, аж до того, що воно уміститься в далекій глибині люстра у крапці розміром з піксель — це вже, за сучасним міркуванням і термінологією, декому спаде на думку й віртуальне клонування. Але це не воно, а швидше метафора особистості цього найобдарованішого в світі чоловіка, чий діапазон неймовірного хисту на виставці «Геній да Вінчі» в НСК «Олімпійський» означений, як і дзеркала на восьми стінах згаданої кімнати, теж восьмикратно: винахідник, архітектор, художник, анатом, скульптор, інженер, музикант, філософ.

«Побачити себе з усіх сторін безкінечне число разів» у кожній із цих іпостасей Леонардо да Вінчі намагався щодня: і по-спринтерськи, постійно вдосконалюючи створене попередниками; і як стаєр — його винахідливі думки мчали наввипередки з майбутніми століттями. Серед ідей генія, що обігнали час, в НСК «Олімпійський» постали в макетах (деякі натуральних розмірів) зокрема планер, парашут, «прародич» сучасного гелікоптера, прототипи сучасних танка, кулемета, підводного човна, автомобіля… «Авто» да Вінчі — єдине із двохсот експонатів виставки, що із технічних креслень реалізоване за життя Леонардо: він збудував його для театральних вистав при королівському дворі Мілана, де воно рухалося по сцені, переміщуючи декорації, зі швидкістю людської ходи.

Посидіти, подумати: під крилами, які да Вінчі «позичив» у кажана, у вигаданому ним багаторівневому місті з вулицями над водою, перпендикулярними одна до одної.

Коли піаніно звучить як скрипка

Італійські фахівці, котрі останні десять років вивчали й розтлумачували записи й креслення в щоденниках да Вінчі та відтворювали винайдене ним за технологіями і з матеріалів, які використовувалися в Італії саме в ХV столітті, вже матеріалізували більше 120 вигаданих ним механізмів, а понад 60 із них можна нині побачити в Києві. Тут і дерев’яна конструкція для штурму укріплень, яку порівнюють із Троянським конем: із такої платформи на колесах, яка наближалася до стін, опускаючи за допомогою мотузок міст для переходу через рів, воїни проникали до фортець ворога безперешкодно. Тут і незвичний переносний музичний інструмент, що кріпився до пояса: на ньому грали як на піаніно, а звучав він як скрипка. А щодо велосипеда, то, за останніми дослідженнями вчених, схоже на те, що да Вінчі його не винаходив. Бо малюнок цього двоколісного в його рукописах, напевне, підробка: адже виконаний графітом, винайденим через десятиліття після смерті Леонардо.

«Мало який птах долетить до середини Дніпра», — писав Микола Гоголь. А різноманітні новаторські ідеї да Вінчі, окрилені його генієм, перелетіли після смерті творця через ріки життя майже п’яти століть і дивують та захоплюють нас і дотепер.

Швидше треба звідси вилізти, доки ніхто не побачив…

Віртуально роздягаючи «Мону Лізу»…

Французький вчений, інженер-оптик Паскаль Котте, експерт із творчості Леонардо да Вінчі, винайшов спосіб, як перенестися на кілька століть у минуле. Він створив дивовижну мультиспектральну фотокамеру з інфрачервоною технологією та інтенсивним освітленням задля «Мони Лізи», яка причарувала його назавжди. Скануючи нею картину і віртуально «роздягаючи» від шарів нанесеного на полотно за століття лаку, завдяки 24 мільйонам пікселів та понад 3 мільярдам вимірів Паскаль довідався, у яких оригінальних кольорах була «Джоконда», коли її тільки-но дописав Леонардо, коли і як реставрували чи намагалися реставрувати картину тощо.

«Це велика історія, — розповідав Паскаль Котте на відкритті виставки «Геній да Вінчі» у Києві. — У жовтні 2004-го мене запросили до Лувру для відцифрування «Мони Лізи». Почав опівдні. Директор музею попросив зосередитися саме на обличчі «Джоконди». Я погодився, але зауважив, що для цього знадобиться попрацювати аж до ранку. І справді, впорався із завданням о 8-й годині. Так що можу тепер сказати, що провів ніч із «Моною Лізою»…