Нещодавно у Страсбурзі закінчилася зимова сесія Парламентської асамблеї Ради Європи, на якій найвагомішим для України підсумком стало ухвалення резолюції щодо гуманітарних наслідків війни на Донбасі. Найрезонанснішою подією сесії було засідання ad hoc комітету (з латинської спрямованість на конкретний випадок, розв’язання конкретної проблеми; цей вираз може характеризувати тимчасові спеціальні місії, представників, організації, комітети або робочі групи, створені для виконання спеціальних завдань) та участь у ньому російських посадовців. На зимовій сесії ПАРЄ обрали нового президента, віце-президента ПАРЄ та Комісара Ради Європи з прав людини. Якою була сесія, в якій атмосфері проходила, чого очікувати від поточного сесійного року, в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу розповів очільник української делегації в ПАРЄ, народний депутат, а з 22 січня — ще й віце-президент ПАРЄ Володимир Ар’єв.

Віце-президент ПАРЄ, голова української делегації Володимир Ар’єв. Фото з сайту ukrinform.ua

— Зимова сесія ПАРЄ добігла кінця. Які основні події для України відбулися впродовж неї, які її результати?

— Вважаю, результати нормальні. Не казатиму хороші, погані — таких епітетів уникну. Щодо цієї сесії, то вона була непростою, а далі будуть ще складніші. Але нам вдалося досягти збалансованого репорту щодо війни на Донбасі та уникнути бліцкригу на ad hoc комітеті, якого дуже хотіли росіяни. Вони прагнули, щоб там все було для них максимально зрозуміло вже після першого ж засідання, але навпаки, виявився скепсис щодо можливості того, що асамблея може піти назустріч їхнім вимогам.

— Щодо візиту представників Росії. Після засідання вони скаржилися, що українці, мовляв, провокували, і тому вони мовчали. Ви після засідання ad hoc комітету сказали, що ваш виступ був спокійним, збалансованим, а Толстой (заступник голови Держдуми РФ Петро Толстой. — Ред.) зауважив журналістам, що ви жодного разу не вжили слова «Росія».

— У даному разі не треба диявола називати дияволом. Усі й так чудово в тій залі розуміли, про кого йшлося. І всі знають, хто шантажує фінансами Раду Європи, всі знають, хто відверто нехтує принципами й цінностями, хто повністю руйнує всі європейські принципи співіснування, які тільки існують. Я говорив про зовсім інші речі, які стосувалися того, що на шантаж не можна йти жодним чином, оскільки він призведе насамперед до нівелювання моніторингової процедури. А саме це — головна небезпека для асамблеї. Вона ризикує відрізати собі руки. Крім того, спокійні аргументи розуміють у Європі, а саме європейцям, а не росіянам я адресував свій виступ. Ми могли покричати на Росію, на російську делегацію, але вони самі не брали слова. Вони самі тихо сиділи. Це як слон у кімнаті, якого неможливо не помітити, але який поводиться, як миша. Мовчали, навіть коли до них зверталися із питанням, не відповідали. Вони обрали таку тактику. Я зрозумів: вони хотіли показати, що українці будуть тут влаштовувати скандал. Не виправдали ми очікувань росіян.

— Чого було досягнуто на ad hoc комітеті?

— Ми домоглися: а) передовсім того, що одразу всіх пропозицій, які там висували, ухвалено не було; б) скепсис висловила більшість; в) графіка роботи, який хотіли нашвидкуруч, затверджено не було. Лише частково, а там вже далі визначатиме комітет, і мені вдалося принаймні переконати багатьох колег, що теми, які було висунуто щодо реорганізації роботи асамблеї і мають обговорити на ad hoc комітеті, не робляться за кілька засідань. Це ґрунтовна тема, яку повинні обговорювати щонайменше до кінця року. І обговорювати, моделювати, застосовувати принаймні в теоретичній площині. Бо йдеться про фундаментальні речі, внесення змін до яких не робиться швидко. Швидко ми діємо в Україні, де нам потрібно робити термінові реформи. Асамблея не в такій ситуації. Тут складна ситуація, кризова, але все-таки не така, щоб бездумно ламати всю систему. Інакше ця організація може перетворитися на нуль.

— Але ж намір Росії повернутися цього року лишається, вони хочуть змінити правила і процедури, щоб це сталося до наступного січня, коли нацделегації подають свій склад до участі у сесіях ПАРЄ на рік. Вони прагнуть повернутися раніше.

— Раніше неможливо, бо це регулюється не правилами ПАРЄ, а статутом Ради Європи. Статут Ради Європи не міняє ad hoc комітет. Комітет може винести рекомендації для Бюро асамблеї, але статут міняється не рішенням асамблеї. Внесення змін до статуту — питання Комітету міністрів Ради Європи, і для цього потрібно зібрати 2/3 голосів. Це значна кількість.

— На засіданні ad hoc комітету був присутній колишній президент ПАРЄ Педро Аграмунт, який втратив посаду саме за підтримку Росії. Чи має Аграмунт авторитет в асамблеї, щоб далі лобіювати російське повернення?

— Ні. Я не дуже зрозумів, чому був присутній Аграмунт і чому від іспанської делегації були присутні двоє. Мені це було дивно. Двох українців попросили вийти, через що обурилися зокрема консерватори. Лідер консерваторів направив відповідного листа до Президента асамблеї Мікеле Ніколетті, він сподівався на те, що ad hoc комітет і обговорення будуть прозорими для всіх, але якісь незрозумілі бар’єри почали ставити. Щодо Аграмунта, то в даному разі він на рішення асамблеї більше впливу не має.

— А чим обґрунтували, коли попросили вийти українців?

— Що це закрите засідання. Хто ухвалював рішення про склад цього закритого засідання, не знаю. Ми вирішили не створювати скандальної ситуації, але питання прозорості роботи в цьому органі залишається відкритим. Загалом атмосфера в Раді Європі дедалі більше відрізняється від тієї, яку закладали засновники організації. Правам людини й захисту демократії стає некомфортно, щойно йдеться про гроші. Мені кілька людей сказали, що Україну намагаються зробити винною, бо ми стоїмо на перешкоді надходженню 50 мільйонів євро від Росії. Секретаріату Ради Європи говорять, що індексування зарплат їм не відбувається через непоступливість українців. Дають завдання починати нас максимально критикувати й створювати проблеми. Уявляєте, не агресору — Росії, а Україні, яка є жертвою агресії. Ці візантійські ігрища погано закінчаться для Ради Європи.

— За регламентом, щодо країни, яка два роки не платить внесків, може бути ухвалено рішення про виключення з РЄ. Коментуючи це після засідання ad hoc комітету, Толстой вказав, що Росія має 150 мільйонів населення, це найбільша країна в Європі, тому ніхто не зможе вказувати. Наскільки реальний варіант застосування такого регламенту, бо колись і відставку Аграмунта вважали неможливою?

— Ніколи не кажи ніколи. Але зараз цей варіант не розглядається і рано про нього говорити, бо в Раді Європи є багато сил, які вважають, що Росію треба мати в організації, щоб не напружувати діалог. Думаю, вони помиляються щодо намірів і бажання Росії мати діалог, бо Росія хоче диктату в Раді Європи, діалог із цією країною не вийде. Добре. Якщо ці представники переважно країн ЄС хочуть не вчитися на помилках України, яка дуже довго мала діалог із Росією, а пройти весь шлях самостійно, то ніхто їм не завадить потоптатися по граблях, які вже чітко лежать марковані й сто разів про них сказано. Хай вони мають із Росією діалог, якщо Росія не хоче мати його, то вони її точно до цього діалогу не примусять, бо Росія, ми знаємо, яку мову розуміє. І якщо вони будуть переходити до зниження рівня санкцій на будь-якому рівні без виконання Росією висунутих до неї вимог, це закінчиться дуже погано насамперед для Європи.

— Україна пропонувала як варіант розділити внесок Росії. В кулуарах мені сказали, що якби цей варіант підтримали, то давно б зібрали ці кошти. Як ви думаєте, чи може бути реалізовано цей план, що Росія не платить, а її внесок розділяється між іншими країнами-членами?

— Знаю точно, що британці готують пропозицію секвестру бюджету, що в принципі набагато логічніше. Це протягом року паралельно обговорюватимуть, бо всі розуміють, що шантаж — це зовсім неправильний варіант.

— Ви, коли починалася сесія, сказали, що розраховуєте, як ніколи, на єдність української делегації. Ось бачимо цю єдність. Як вдається тримати цю єдність, чи виникають конфлікти, як їх розв’язуєте?

— У нас немає контакту лише з Новінським, Радикальною пар­тією, в даному разі вони поводяться так, як хочуть. Ніколи вони не контактують з нами, а такі депутати, як Вовк, просто можуть навіть проспати і не прийти на важливі для України засідання, як це було торік у жовтні, коли ми в один голос програвали важливі поправки за темою атаки на український закон «Про освіту», на 7 статтю і багато поправок ми програли саме завдяки тому, що Вовк просто не прийшов на комітет і не було одної людини. Так, ми мобілізували його заступника, він швидко прийшов, Андрій Лопушанський його замінив, але вже було стосовно багатьох поправок пізно. Крім того, Вовк спеціально створює і розпалює конфліктні моменти в делегації, але ми вже давно зрозуміли, з ким маємо справу, тому просто цю людину винесено за дужки, бо конфліктнішої людини, яка створює скандали на рівному місці, я не бачив. І з Новінським у нас немає координації, з Льовочкіною, принаймні, є робоча взаємодія. Всі решта в делегації працюють одним механізмом. Це більшість, і ми намагаємося весь час підтримувати одне одного. Я дуже сподіваюся, що наближення виборів і внутрішньополітичні моменти не чинитимуть негативного впливу. Раніше нам вдавалося обходити гострі кути, тому зроблю все можливе, щоб делегація працювала й далі єдиним фронтом.

— Російські й проросійські ЗМІ на основі документа, ухваленого в ПАРЄ стосовно Донбасу, починають підкреслювати, що нам було рекомендовано внести зміни до закону про реінтеграцію відповідно до мінських угод, які Новінський просував, і про Римський статут, його було підписано, але Україна не ратифікувала. Що нам дає Римський статут, чому його не ратифікуємо?

— У даному разі треба вже поставити це питання не мені, а Андрієві Парубію: чому не виноситься ця ратифікація? Вважаю, варто це робити, але є деякі застереження щодо того, як застосовуватимуть цю статтю. Але це треба вже говорити з професійними юристами. А щодо мінських угод, ця позиція могла бути, Новінський вніс цю поправку, але ми бачимо, всі розуміють, що це має бути колективне рішення парламенту. І можна рекомендувати, але все одно останнє слово за парламентом, це не урядова установа, яка може таке рішення провести набагато легше, ніж представницька, як Верховна Рада.

— А ще в Кабінеті Міністрів розглядають документ про внесення змін до Кримінального кодексу, що сприятиме захисту жертв війни, зробить кодекс більш відповідним нормам міжнародного права. Яка ситуація із ним?

— Оце, я вважаю, на часі. Думаю, якщо Кабмін має подати, то ми ухвалимо, а якщо Кабмін не подаватиме, то, вочевидь, ми порадимося з експертами і внесемо депутатський законопроект найближчим часом. Ми попросимо інтенсифікувати процес. Якщо це не буде найближчим часом зроблено, подамо свій законопроект.

— Прокоментуйте ще кадрове питання. З цієї сесії ПАРЄ отримала нового президента. Ви як віце-президент маєте з ним безпосередній контакт. Яке його ставлення до російського питання нині?

— Він досить спокійний і вважає, що його репорт про наслідки російської агресії в Україні має бути відповідним чином, скажімо, розвинений далі. Але є багато інших репортів, які мали би розвинутися, але не розвиваються так само, як наприклад питання того, що Росію не можна повертати сюди без виконання нею резолюції — це 15 стаття торішнього репорту. Ніколетті не діятиме, як Аграмунт, з ним можна говорити, йому можна принаймні  щось доводити, і наочний приклад у нього перед очима.

— Які сподівання від призначення Дуні Міятович Комісаром Ради Європи з прав людини?

— Вважаю її досвідченим кандидатом — ми з нею говорили. Вона чітко стоїть на позиціях того, що Росія порушує всі можливі права людини на окупованих територіях, ми говорили, що вона готова вислуховувати українську сторону. Вона практик. Тому в даному разі вважаю, що Рада Європи отримала кваліфікованого комісара.

— А які пріоритети ставите на посаді віце-президента, якою буде ваша лінія?

— Моя лінія в Раді Європи від того першого дня, коли я очолив делегацію, — захищати й представляти інтереси України, не давати Раді Європи, зокрема Парламентській Асамблеї, знищити свої повноваження й нівелювати свій вплив.

Ольга БУДНИК
(Укрінформ)