Крихітний катетер цілеспрямовано повзе стегновою артерією. Він несе до серця щось схоже на красивий ажурний парашутний купол — штучний мітральний клапан. Коли катетер дістанеться лівого шлуночка серця, клапан від’єднається від катетера і розкриється в потрібному місці — інтернаціональна команда лікарів з Німеччини, Франції, Канади та України оперує пацієнта в київському Центрі дитячої кардіології та кардіохірургії.

Революційне ноу-хау — біопротез для протезування мітрального клапана — лаконічне й якось навіть вишукане. За фасадом простоти — високі технології й багаторічна дослідницька робота науковців на чолі з блискучим німецьким кардіохірургом Рюдігером Ланге.

25 квітня в Україні зробили першу у світі вдалу ендоваскулярну заміну мітрального клапана людини, прооперувавши 66-річного чоловіка. На початку цього тижня команда професора Ланге, керівника кардіохірургічної клініки в Мюнхенському центрі серця, разом із українськими колегами успішно провели ще дві.

Робота мітрального — головного — клапана  починає давати збій з віком, наприклад унаслідок атеросклерозу. Він зношується, внаслідок чого кров погано циркулює. На сьогодні його «ремонтують», розтинаючи грудну клітку, зупиняючи серце й застосовуючи апарат штучного кровообігу.

Коли новим методом успішно прооперують щонайменше 10 пацієнтів, клапан, схожий на цей, запустять у масове виробництво. Фото з сайту Центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ

Перший,  як космонавт

Нова методика дає змогу без розтину грудної клітки й не зупиняючи серце ввести катетер із клапаном через стегнову артерію. Період відновлення набагато коротший і легший, ніж після традиційного втручання. Тому перший пацієнт, якому замінили клапан новим методом, 66-річний Олександр Кравчук, вже на другий день самотужки ходив і міг їсти. В розмові з кореспондентом «УК» колишній викладач англійської мови бадьоро назвав себе «першим, як космонавт». «Якось зранку прокинувся — а серце калатає так, ніби танки їдуть. Мене доправили до лікарні, наче полегшало, але пульс то є, то нема. Потім був інфаркт, почав задихатися. Коли лікувався, лікарка повідомила: до нас приїздить лікар з Німеччини, чи погодитеся прооперуватися за новим методом? Подумав: хай буде що буде, бо пульс тікає від мене». В лікарні, каже, пробув три дні.

Ці операції — шанс для тих пацієнтів, яких через стан здоров’я вважають неоперабельними. Їхнє життя неможливо врятувати традиційним методом. Нова методика — передовсім змога повернення до нормального життя літніх людей.

Завдяки зусиллям Рюдігера Ланге (в центрі) та Іллі Ємця (праворуч) Олександр Кравчук (ліворуч) каже, що почувається здоровою людиною.

Київ—Мюнхен—Монреаль

Рюдігер Ланге — керівник кардіохірургічної клініки Мюнхенського центру серця — лідер в царині транскатетерних (тобто таких, що роблять без розтину грудної клітки) технологій. Двоє видатних кардіохірургів — Ємець і Ланге — не лише співпрацюють, а й дружать. До цієї події, розповідає Ілля Миколайович, готувалися довго. Їй передувала п’ятирічна затята робота Рюдігера Ланге, що спершу провів апробацію ноу-хау на кількох сотнях овець. Коли, за європейським законодавством, можна було переходити до клінічних випробувань, серед усіх претендентів обрали три клініки: в Мюнхені, Монреалі та Києві.

«Чому це важливо для нас? Бо перед нами відчиняються двері світової кардіохірургії. Наші лікарі не просто здобувають знання — вони стають світовими лідерами в цій галузі. Водночас для мене особисто як для хірурга важливо зрозуміти, що майбутнє в медицині —за новими технологіями». Професор Ємець, що багато років в авангарді світової кардіохірургії, відверто каже: якби п’ять років тому хтось сказав, що таке можливо — не повірив би.

«Чому ви обрали український кардіоцентр і чим ця співпраця цікава для вас?» — запитала в доктора Ланге. «Клініка має бути певного рівня, а її керівник — авторитетним фахівцем. Цих хірургів ми повинні знати дуже добре. Професор Ємець — не тільки блискучий хірург, він має бачення розвитку нових технологій, зокрема й транскатетерних. Українська команда відкрита, аби приймати інновації. Ми тісно співпрацюємо. Скажу також, що лікарі тут мотивовані більше, ніж у Німеччині».

Поряд із щирими словами — жорсткі професійні вимоги до партнерів: їх вибір базувався насамперед на впевненості, що в разі ускладнень хірурги їх знівелюють. Бо після переходу від експериментів на тваринах до операцій на людському серці першопрохідці знов опинилися перед незвіданим. «Перший пацієнт — це інше, ніж експерименти на вівцях. Найскладніше тепер — дослідити різницю й покращити процедуру. Там є багато нюансів», — пояснив «УК» Рюдігер Ланге.

Досвід із чистого аркуша

Утім, те, що відбувалося в операційній українського центру, — не просто нове. Це цілковита терра інкогніта, досвід із чистого аркуша. Отже, прораховували до дрібниць усі можливі ускладнення, аби в разі потреби перейти на традиційний метод. «На щастя, цього не сталося», — каже доктор Ємець.

Для таких втручань потрібне і шосте чуття, і талант і досвід, бо зондом, що рухається сантиметровою в діаметрі артерією, керують фактично на дотик, орієнтуючись на показники приладів — ехокардіографа та ангіографа. До речі, доки Ілля Ємець та Рюдігер Ланге розповідають про процедуру, за спинами на екрані видно, як працює мітральний клапан. Так натурально відтворити його роботу може лише найсучасніший 3D-ехокардіограф. Прилад вартістю 250 тисяч євро купили завдяки зібраним на благодійному аукціоні коштам. Без нього, каже Ілля Миколайович, професор Ланге не взявся б за операцію.

 Після спільної роботи з українськими фахівцями команда професора Ланге вилетіла до Італії, а звідти — до Франції. Масове виробництво клапана стане можливим після щонайменше 10 вдалих операцій. У Німеччині така процедура коштуватиме близько 40 тисяч євро. На запитання, якою буде її вартість в Україні, професор Ємець відповів: «У нас немає відповідної державної програми, аби широко застосовувати цей метод. Тому будемо виходити на МОЗ та Кабінет Міністрів, аби відкрити її офіційно». Паралельно в центрі почали працювати над втіленням виробництва клапана.

Якщо програму реалізують, це стане шансом для багатьох літніх українців не страждати від болю в серці й задишки, а нормально жити. І річ не лише в глобальних демографічних тенденціях щодо старіння людей на Землі, отже, потребі відповідних методів лікування. В Україні, де, на відміну від Європи, старші люди лишаються за бортом соціуму, це прагнення зробити їхнє життя якіснішим набуває особливого значення.