Із якими небезпеками стикаються журналісти в зонах збройних конфліктів і бойових дій? У чому особливість і схожість широкомасштабної російської агресії в Україні з війнами в інших країнах? Чому злочини проти журналістів під час війни залишаються непокараними? Про це йшлося під час дискусії в межах літньої школи з розслідувальної журналістики, яка пройшла в місті Порторож (Словенія). Мені випала честь не тільки представляти Україну на цьому зібранні, а й стати однією зі спікерок дискусії.
Допомагають перекрити потік російських капіталів у Європі
Літня школа, учасниками якої були 30 працівників медіа з Південної та Східної Європи, відбулася вдванадцяте. Організатор заходу — Balkan Investigate Reporting Network (BIRN), мережа журналістів-розслідувачів балканських країн. За словами голови відділу регіональних операцій Душиці Стілич, цього року організатори програми отримали рекордну кількість заявок — 180. Серед них були дві учасниці з України.
«Ми дуже пишаємося тим, що в нас є ця незвичайна група людей, які прагнуть стати найкращими журналістами-розслідувачами», — наголосила представниця мережі у вітальному слові.
Запрошення відомих журналістів та експертів істотно допомагає учасникам школи у створенні резонансних і яскравих історій. Цього року для проведення тренінгів і майстер-класів були залучені Кай Бірман, редактор відділу розслідувань Die Zeit, редактор розслідувань Finance Uncovered Саймон Боуерз, візуальна журналістка Financial Times Александра Хіл, кодувальник-фрилансер і дата-експерт Фрідріх Лінденберг, Мег Келлі і Сара Келан із Washington Post та інші.
За словами координаторки проєкту Івані Ніколіч, організатори літньої школи насамперед прагнули представити найважливіші й найактуальніші інноваційні журналістські методи і навички, зокрема практику цифрової безпеки для журналістів-розслідувачів. Ця тема з’явилася у програмі школи вперше.
Безперечно, широкомасштабна війна в Україні, яку розпочала рф пів року тому, не могла не накласти відбиток на тематику школи розслідувачів. Під час тренінгів і роботи у групах над транскордонними проєктами учасники заходу постійно поверталися до різноманітних тем, пов’язаних з російською агресією проти сусідньої незалежної держави. Наприклад, журналістські фінансові розслідування набули актуальності на тлі запроваджених проти росії санкцій.
Одне зі свіжих підтверджень цього: за кілька десятків кілометрів від Словенії, де проходила конференція, біля берега можна побачити найбільшу вітрильну яхту у світі — власність російського олігарха андрія мельниченка. Комфортабельне судно вже заарештувала фінансова поліція Італії в березні цього року. А завданням журналістів-розслідувачів і надалі залишається пошук і викриття інших схожих випадків, щоб допомогти перекрити потік прихованих російських капіталів у Європі та всьому світі.
«Відстежити шляхи російських нафтогазових грошей у Європі непросто. Грошові потоки перекачуються через рахунки у Великій Британії та країнах Балтії, й розслідувачі повинні знати, де шукати і на що звернути увагу», — вважає Саймон Боуерз.
Дата-експерт Фрідріх Лінденберг, який протягом останнього десятиліття працював із журналістами-розслідувачами та активістами-антикорупціонерами, створив інструменти, засновані на даних, поділився досвідом і дав слушні поради щодо використання перехресного пошуку у відкритих базах даних і з інструментів для відстеження документів.
Не локальний конфлікт, а загроза всій Європі!
Окрему панельну дискусію літньої школи було присвячено небезпечній роботі журналістів на війні. Отримавши змогу виступити, докладно розповіла міжнародним колегам — учасникам заходу про складну ситуацію, в якій опинилися більшість українських журналістів у перші дні широкомасштабного вторгнення: без захисного спорядження і без досвіду роботи в зонах конфлікту і активних бойових дій. Врахувавши такі небажані реалії, Національна спілка журналістів України вже з перших днів вторгнення рашистів відкрила гарячу лінію для українських та іноземних журналістів, організувала онлайн-тренінги з різних аспектів безпеки і звернулася до міжнародних партнерів із проханням допомогти із захисним спорядженням та аптечками.
Ще однією величезною перешкодою для об’єктивного висвітлення ситуації в Україні стала неможливість для працівників ЗМІ працювати по обидва боки лінії фронту. Адже на окупованих територіях сходу та півдня України вітчизняним журналістам загрожує небезпека, а більшості іноземних медіа росія свідомо й цинічно відмовляє в доступі. Тобто з огляду на таку інформаційну блокаду велика аудиторія людей в Україні та інших країнах не знає правди про життя в окупації. Їм вперто і цілеспрямовано нав’язують лише створену, точніше, спотворену російськими пропагандистами картинку реальності у зруйнованих і окупованих українських містах і селах.
Проте журналісти українських ЗМІ шукають і знаходять можливості, щоб розповідати про різні аспекти життя і виживання людей, яких начебто «визволили».
До речі, серед позитивних прикладів цієї діяльності й газета «Урядовий кур’єр», на сторінках якої періодично з’являються відповідні матеріали у спеціальній рубриці «Гримаси окупації».
Ще про український досвід. Напередодні проведення літньої школи мережа BIRN представила відеопроєкт Eyewitness Ukraine — відеоінтерв’ю з українськими журналістами і журналістками, в яких вони розповіли, як війна вплинула на них особисто та позначилася на їхній роботі. Декого з учасників і тренерів літньої школи було залучено до проєкту, вони поділилися враженнями від спілкування з українськими колегами.
Журналістка і тренерка з цифрової безпеки Міліца Стоянович звернула увагу на те, що проблеми безпеки українських журналістів дуже подібні до тих, яких зазнали працівники медіа під час збройних конфліктів на Балканах.
«Пам’ятаю те саме, про що розповідали українські колеги: немає бронежилетів, шоломів, досвіду і знань, як працювати на війні. І ми тоді так само просили дати нам бодай якісь засоби захисту», — згадує вона.
На жаль, за час балканських війн загинули 20 журналістів, і в жодному з випадків винних не притягли до відповідальності, наголосила Міліца Стоянович: «В одних випадках виявилося «недостатньо доказів», в інших — не знайшли підозрюваних. Бачимо очевидну проблему безкарності за злочини проти журналістів на війні».
На інших аспектах роботи журналістів з висвітлення збройного конфлікту зупинився незалежний палестинський журналіст і режисер-документаліст Ахмад Аль-Базз. На його думку, хоч часи прямої воєнної цензури минули, проблеми залишаються. Наприклад, палестинський журналіст так само не може потрапити на більшість ізраїльських територій.
Також колеги під час обговорення зробили невтішний висновок: спільне для збройних конфліктів у різних країнах — їхня рутинізація. Приклад? Будь ласка: виявляється, європейські медіа нині цікавляться надзвичайно складною ситуацією в Україні менше, ніж новою хвилею COVID-19.
Пандемія ковіду показала, що люди швидко втомлюються від тривожних новин. Війна в Україні теж не може бути на піку новин щодня. Поступово відбувається рутинізація збройного конфлікту. Зокрема що стосується жителів європейських країн, то вони хочуть вірити, що брутальна жорстока «денаціоналізація» в Україні — локальний конфлікт, який їх напряму не стосується. Тож журналісти, і не тільки українські, повинні й надалі ще активніше пояснювати, що висока інфляція, енергетична криза, загрози ракетних обстрілів чи ядерної небезпеки будуть у житті благополучних країн доти, доки агресивну росію не переможемо.
Нині вже очевидно: не існує іншого сценарію, крім перемоги України. І що швидше ця перемога настане, то швидше зникнуть економічні та соціальні ризики для Європи й усього світу.
Ліна КУЩ,
перша секретар Національної спілки журналістів України,