Напередодні Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк нагадав: цей документ передбачає, що газотранспортна система залишається в державній власності, а її оператором  може бути лише компанія, в якій держава володіє контрольним пакетом акцій, тобто 51%.

«Інші 49% — виключно компанії з Європейського Союзу та Сполучених Штатів Америки, які мають відповідну сертифікацію і ліцензування», — наголошує глава уряду країни, пояснюючи тонкощі документа.

За його словами, важливість ухвалення цього законопроекту важко переоцінити. Адже наша держава повинна збільшити доходи української газотранспортної системи та прокачку блакитного палива, аби країна не замерзла взимку. До того ж, це може сприяти тому, що росіяни відмовляться від будівництва газогону «Південний потік», зведення якого, як відомо, планують в обхід України.

Отже, Арсеній Яценюк однозначно закликав народних обранців проголосувати за реформування системи управління української ГТС, а не «підігравати росіянам у стінах нашого  парламенту».

Цей документ мав повну назву «Про внесення змін до деяких законів України про реформування системи управління Єдиною газотранспортною системою (ГТС) України».

Законопроект погодилися підтримати всього 94 депутати.  Його, зокрема, відмовилися підтримати фракції «Свобода» і «Удар», які наполягали на внесенні до документа низки поправок, крім раніше погоджених на парламентському комітеті, згідно з якими інвесторів для участі в компаніях операторах ГТС і ПСГ (підземні сховища газу) повинні затверджувати в парламенті!

Передача в оренду

Планувалося  створити дві компанії, що обслуговуватимуть  ПСГ і ГТС, за участю американських і європейських партнерів. При цьому самі трубопроводи і сховища залишалися б у держвласності.

Документом передбачалося  зняти обмеження на передачу в оренду або концесію магістральних газопроводів і ПСГ підприємству/підприємствам на платній основі без права відчуження для здійснення функцій оператора ГТС і /або ПСГ.

Зазначена передача майна в оренду здійснювалась б виключно з метою та на виконання зобов’язань, взятих Україною відповідно до закону «Про ратифікацію протоколу про приєднання України до договору про заснування Енергетичного Співтовариства» на підставі договору та на умовах, затверджених Кабміном. Звісно, що з урахуванням принципів дотримання економічної безпеки держави.

При цьому функції оператора Єдиної ГТС України могли б бути закріплені за підприємством, засновником і власником якого може виступити виключно держава, державне підприємство (володіння не менше 51% корпоративних прав) або юридична особа (юридичні особи). Проте воно могло б  належати і контролюватися резидентами країн Європейського Союзу, США чи Європейського енергетичного співтовариства, а також бути оператором системи транспортування газу згідно з правилами для внутрішнього ринку блакитного палива.

Такими сухими, офіційними термінами виписаний документ. Проте вони зрозумілі й чіткі. Але парламентарії їх не сприйняли.

Зміни за європейськими нормами

Необхідність реформування НАК «Нафтогаз України» та, зокрема, газової системи назрівали давно. Спричинене воно низкою ризиків, що постали перед нашою країною. У нинішніх умовах енергетична безпека України не можлива без реформування газового сектору за європейським зразком.  Про це нещодавно заявив голова правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Андрій Коболєв.

Реформи, які планувалися, мали б підняти рентабельність компанії щонайменше до бездотаційного рівня. Саме для цього треба було б розділити наш гігант на компанії з різною спеціалізацією та підвищити ціну на газ українського видобутку.

«Повинна бути єдина оптова ціна газу — це прибере велику кількість корупційних схем і зробить ринок газу прозорим», — констатував очільник «Нафтогазу України».

Він вважає, що процес залучення приватних фірм до управління українською ГТС був би максимально відкритим і прозорим, що дало б змогу зробити вітчизняний газовий ринок більш конкурентним.

Також керівництво найбільшої нафтогазової компанії країни впевнене, що  транзитом блакитного палива повинна опікуватись одна компанія, підземними газосховищами — інша. Це максимізує прибутки ГТС.

«Сховища — це інший бізнес, оскільки різні компанії зможуть купувати газ, коли ціна на нього є вигідною, і зберігати у таких схронах. Труба та сховища на 100% перебуватимуть у власності держави. Натомість компанії-оператори матимуть у  складі й приватних акціонерів. Російського «Газпрому» серед них не буде. Навіть якщо він перекупить акції в когось іншого — держава зможе заблокувати таку угоду, якщо новий власник її не влаштовує», — запевнив пан Коболєв.

Газовий сектор чекає перемін. Фото Oлександра ЛЕПЕТУХИ

Місце зустрічі — Стокгольм

В умовах, коли Росія фактично припинила постачання газу в Україну і суперечок щодо ціни на блакитне паливо, які  розглядають в Стокгольмському арбітражі, — лише реформування газового ринку дало б  змогу стабільно пройти опалювальний сезон та зменшити споживання газу.  Також  у «Нафтогазі України» вважають, що приєднання українського газового ринку до ринку ЄС дозволило б  європейським компаніям отримати доступ до вітчизняних споживачів, збільшити  диверсифікації постачання блакитного палива.

На жаль, депутати не захотіли дослухатися до аргументів уряду і НАК «Нафтогаз», проваливши голосування щодо законопроекту. Звісно, що тут більше політики,  ніж економічного прагматизму. Але є сподівання, що Верховна Рада змінить своє попереднє рішення.

КОМПЕТЕНТНО

Системний підхід в юридичних спорах

Богдан СЛОБОДЯН,
юрист юридичної компанії  FCLEX:

— Цей законопроект головним чином передбачав можливість передачі акцій (до 49%) операторів газотранспортної системи іноземним державам (ЄС та США) та їх резидентам, що за логікою Кабміну мало сприяти залученню іноземних інвестицій, необхідних для модернізації газотранспортної системи. Щоправда, документ не вирішував питання подальшого контролю за акціями, які не належать державі.

Важливо зазначити, що держава Україна досі не є власником усіх енергетичних магістралей, які фізично знаходяться на її території та споруджувались за радянських часів. ВАТ «Газпром» вважає, що він є повноправним правонаступником частини цієї мережі. І  вже тривалий період Україна перебуває в судових спорах із дочірніми компаніями російського монополіста, які розглядають суди нашої держави. Тому актуальною передумовою реформування є ефективний захист вітчизняних інтересів, передусім у національних судових інстанціях.

У той же час важливе значення має арбітражний спір між НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром» про стягнення суми боргу та зустрічними вимогами української сторони про встановлення ринкової ціни на газ.

Тому реформування нафтогазової системи має полягати у системному підході із залученням усіх можливих судових, арбітражних та організаційних методів.