Голова Василівської райдержадміністрації
Запорізької області
Сергій ДЖУГАН
Сергій Джуган — шанований на Запоріжжі керівник. Район, яким він керує, не пасе задніх у загальнообласному соціально-економічному рейтингу. Хоч саме на його території розташована так звана економічно депресивна зона — селище міського типу Степногірськ, де містоутворююче підприємство марганцевий ГЗК закрито ще за радянських часів. Про реальні кроки з подолання пов’язаних із цим труднощів та підходи до розв’язання багатьох інших проблем — наша розмова із очільником району.
— Сергію Васильовичу, чим нині живе район?
— У районі відбувається поступальний розвиток у всіх галузях і сферах соціально-економічної діяльності. І ми оцінюємо це не за знеособленими економічними показниками, а з огляду на реалії істотного підвищення добробуту кожної людини, кожної сім’ї.
Першочергова увага — нашій малечі. Почали з удосконалення пологового відділення. Провели капітальний ремонт та реконструкцію приміщення. Забезпечили новітнім обладнанням, створили належні медико-санітарні умови на рівні європейських стандартів для матусь і новонароджених. Також опікуємося розвитком дошкільної мережі. Очевидно, завдяки цьому в нашому районі невпинно зростає показник народжуваності. А ще два роки тому дитсадки відвідували лише 60 відсотків малюків. Нині ж, прагнучи забезпечити відкриття на території кожної сільради принаймні одного, а за потреби — і кількох дошкільних закладів, проводимо реконструкцію дитячих садочків, відкриваємо додаткові групи. Загалом за рахунок фінансування проектів реконструкції та будівництва з різних джерел ми змогли виконати ремонтно-будівельні роботи вже на десятках важливих для громад Василівщини об’єктах соціально-культурної сфери: дитячі садочки, школи, будинки культури, бібліотеки, ФАПи.
— Чи змінилася динаміка міграції молоді із села до міста? Який основний чинник такої зміни?
— Нині цей рух хоч і повільно, та все ж змінюється у зворотному напрямку, що дає підстави казати про зростання показників соціального оптимізму. Молодь уже відчула певні позитивні зміни й дедалі частіше виявляє бажання залишатися у сільській місцевості. І не тільки тому, що ми створюємо нові робочі місця, а й тому, що забезпечуємо гідні умови для професійної діяльності. У школах проводимо ремонти, постачаємо нове обладнання. І коли випускники вишів приходять сюди на своє перше робоче місце, то відчувають, що тут вони можуть повністю реалізувати себе і ствердитися у своїй професії.
Крім того, залучаємо всі зацікавлені сторони для забезпечення комфортних соціально-побутових умов для молодих фахівців. У різних сільрадах це питання вирішують по-різному: десь їм надають кімнату в гуртожитку, десь — будинок або допомагають зробити ремонт чи реконструкцію в житловому приміщенні. До кожного випускника у нас індивідуальний підхід. А головне — допомога молодим фахівцям, щоб вони якнайшвидше адаптувалися.
— Наша політика у соціальній сфері орієнтована на людей. Опікуємось і ветеранами, і представниками інших пільгових категорій.
Зрозуміло, що реалізація всіх соціальних програм має певний економічний базис. Тож про які економічні досягнення нині звітує район?
— Наш район за кількістю населення (65 тисяч осіб) найбільший в області. Населення, яке працює, майже 30 тисяч. Тож головна мета і завдання районної влади — щоб якнайбільше людей легально працювали, щоб було створено якнайбільше робочих місць, і, відповідно, поповнювався районний бюджет. Тому сприяємо розвитку виробничих підприємств.
Яскравий приклад — ТОВ «Василівський завод хутра і шкіри». Це колишня взуттєва фабрика, яка тривалий час була занедбана і не працювала. Від колись потужного виробництва залишилися самі розвалені стіни. Ми доклали чимало зусиль, щоб знайти інвестора, який би прийшов і не побоявся вкласти кошти, розпочав би виробничу діяльність у невеличкому сільському районі. Підприємство відродили, воно працює вже п’ять років. Рік у рік збільшуються його виробничі потужності й чисельність працівників. Нині тут працюють понад 500 людей. І це ще не межа, бо виробництво й надалі нарощуватиме оберти. Для працівників підприємства діє повний соціальний пакет, вони мають змогу займатися у спортивних секціях, разом із сім’ями оздоровитися на базі відпочинку на Азовському морі.
Основне промислове підприємство району — ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» з іноземними інвестиціями (генеральний директор Олександр Фурман). Його внесок у бюджет району — 50—52%. На комбінаті близько 5 тисяч робітників. І зрозуміло, що від його успішності, процвітання багато в чому залежить добробут усього нашого району.
Також тримає марку ТОВ «Василівський завод технологічного обладнання». Нині його потужності скорочено, та це чи не єдине підприємство, що виплавляє чистий алюміній і постачає свою продукцію у країни Середньої Азії й Росію.
Є в районі й виробничі підприємства з переробки сільськогосподарської продукції.
— Василівщина — аграрний край. Якими здобутками місцевих аграріїв пишаєтеся?
— Принаймні 40—50% посівних площ у районі використовують під зернове рослинництво. Район перебуває у зоні ризикованого землеробства і залежний від примх природи. Але цього року, попри всі природні катаклізми, зібрали в середньому по 21 центнеру з гектара. Аграрії району зробили значний внесок у врожайний здобуток Запорізької області, що зібрала загалом понад два мільйони тонн зернових. Резерви є й у сфері відновлення зрошувальних систем, які тут були ще за радянських часів. Уже маємо позитивний досвід: на територіях, де відновлені та використовуються зрошувальні системи, врожайність у 2,5—3,0 раза вища, ніж там, де немає штучного зрошення. Наприклад, ПОП «Агровиробнича фірма «Злагода», яку очолює депутат Запорізької обласної ради Катерина Луценко.
До того ж, на цих територіях вдалося отримувати по два врожаї на рік: спочатку збирають ранні зернові, а потім ще встигають посіяти і зібрати технічні культури.
Що ж до здобутків, то працюємо не для високих державних нагород, а передусім на благо місцевої громади. Наше головне досягнення — в районі об’єднана громада, взаєморозуміння та взаємодія всіх гілок влади, бізнесу, інститутів громадянського суспільства. Завдяки цьому можемо ефективно спільними зусиллями розв’язувати нагальні проблеми в різних сферах життєдіяльності. Адже демократія — це відповідальність кожного, особистий внесок у загальну справу для досягнення певної мети, а не демагогія. А конструктивну критику сприймаємо як стимул до подальшої діяльності.
Наша мета — підвищення добробуту краян. Результат повсякденної роботи — середня заробітна плата в районі на рівні 3,5 тисячі гривень, що значно перевищує середній показник в області. І не зупинятимемося на цьому шляху. А зароблені кошти вкладатимемо в наших дітей, у наше майбутнє.
— Селище Степногірськ після закриття тут містоутворюючого підприємства перетворилося на пустелю, його вважали депресивною територією. Як вдалося подолати цю ситуацію?
— У Степногірську вже багато років не працює шахта, яку було закрито і затоплено на початку 90-х років минулого століття. Через брак роботи люди кидали свої домівки і виїжджали на роботу в Запоріжжя й навіть за кордон. Проведено титанічну роботу з пошуку інвестора, який би вклав сюди кошти і підняв цю територію. На сьогодні завдяки спільним зусиллям уряду, обласної та районної влади знайдено китайського інвестора. Уже готова технічна документація для створення двох нових підприємств: з видобутку та збагачення марганцевої руди. Нині вирішуються земельні питання щодо розробки шахтних полів на території Степногірської селищної та П’ятихатської сільської рад.
На першому етапі заплановано ввести щонайменше 500 робочих місць. За два роки підприємство запрацює на повну потужність із загальною кількістю понад дві тисячі робочих місць. Тут працюватимуть люди із Степногірська та прилеглих сіл: Кам’янське, Приморське, П’ятихатки. З початком роботи цього підприємства відродиться життя в Степногірську. Маємо плани щодо газифікації селища і прилеглих сіл, які досі не забезпечені блакитним паливом. На сьогодні район газифіковано на 70%. У разі виконання наміченого за підтримки інвесторів матимемо стовідсотково газифіковану територію району.
Утім, ми не чекаємо, коли тут запрацюють іноземні інвестиції. І вже самотужки зробили чимало для відновлення інфраструктури Степногірська. Зокрема, провели реконструкцію мережі електропостачання і електроопалення, ремонт у місцевій школі, двох дитячих садочках — за рахунок районного бюджету та «зелених» інвестицій. Люди стали повертатися у свої оселі. Крім того, тут купують житло запоріжці, переважно молодь, яка не має достатньо коштів для придбання житла в обласному центрі, де працює на виробництві. Для них ми відновили транспортне сполучення між Степногірськом та Запоріжжям.
До того ж нині Степногірськ — єдина територія у Василівському районі, де народжуваність перевищує смертність.
— Що робить місцева влада для залучення інвесторів у соціальну і виробничу сфери району? Які проекти пропонуєте інвесторам?
— Розвиваємо інститут шефства. Кожен дитячий садочок на території району має своїх шефів в особі промислових чи аграрних підприємств. Крім того, залучаємо соціально відповідальний бізнес до робіт з ремонту та реконструкції лікарняних палат.
Що ж до створення промислово-виробничих проектів під інвестиції, копітку роботу в цьому напрямі вже розпочали. Реальний на сьогодні проект відродження архітектурної перлини степової України — історико-архітектурного музею-заповідника «Садиба Попова». Це стосується розроблення туристичних маршрутів і зведення туристичної інфраструктури. Відгукнувся приватний інвестор і звів напроти музею туристичний міні-комплекс із готелем, рестораном, облаштував рекреаційну зону.
Ми рухаємося крок за кроком, і якщо нині ще важко залучити у сільській місцевості одразу потужного інвестора для реалізації широкомасштабного проекту, реалізуємо міні-проекти на 10—20 робочих місць.
Так само, із залученням приватних інвесторів, розв’язуємо проблеми несанкціонованих ринків. Зокрема, торговельний майданчик на під’їзді до Василівки невдовзі облаштуємо сучасними торговельно-розважальними міні-комплексами. Власники земельних ділянок вже опікуються підготовкою проектно-кошторисної документації. І зробимо його нашою візитівкою.
Розвинена інфраструктура у свою чергу дасть змогу активізувати музейно-виставково-туристичну сферу району. Наші гості матимуть можливість відвідати цікаві історико-культурні місця району, яких у нас чимало. І, як результат, посприяють наповненню районного бюджету.
Наталя ЗВОРИГІНА,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Сергій ДЖУГАН. Народився 1970 р. в с. Степанівка Харківської області. 1998 року закінчив Таврійську державну агротехнічну академію, інженер-механік. 2012-го — Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, магістр державного управління.
Працював заступником директора Василівського професійного ліцею, начальником відділу ведення Державного реєстру виборців Василівської райдержадміністрації, заступником Василівського міського голови. У 2010—2013 рр. — голова Василівської районної ради. Із квітня 2013-го — голова Василівської районної державної адміністрації.
Ми в Google+