ПРАВОПОРЯДОК

Начальник відділу реєстраційно-
екзаменаційної роботи№ 2
ДАІ ГУ МВС України в Києві
Сергій ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

От і посперечайся з тими, хто стверджує, що «жити стало краще, жити стало веселіше». Ці оптимісти на свою користь наводять десятки прикладів, з якими іноді й дискутувати важко. Приміром, з тим, що такий знаковий в недалекому минулому показник заможності, як легковий автомобіль, з предмета розкоші перетворився на абсолютно прозаїчний масовий засіб пересування.

Що правда, то правда — щороку число приватних автівок на статистичну душу населення зростає. І ніяке подорожчання самих легковиків, запчастин до них і пального не зупиняє цього процесу. А коли так, все більше людей прагнуть стати водіями. Іншими словами, навчитися їздити і отримати водійське посвідчення. Такий, з дозволу сказати, автолюбительський рух стає (або вже й став) майже масовим явищем, яке без будь-якого перебільшення торкається всіх нас — і водіїв, і пасажирів, і пішоходів. Причому переважно зі знаком «мінус», особливо якщо зважати на вкорінені у свідомість пересічних громадян уявлення про систему підготовки водіїв і видачу водійських прав. Мовляв, нині вчать лише бублик крутити на прямій сухій асфальтівці, а то й без цього обходяться — просто продають ті самі права.

 Аби розібратися з усіма перипетіями нинішнього водійського всеобучу, ми звернулися до начальника відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи № 2 управління ДАІ ГУ МВС України у столиці, кандидата технічних наук Сергія Хмельницького. Більш компетентного в цій царині фахівця годі й шукати — як не як, наш співбесідник причетний до цієї справи з 1995 року.

Попит породжує пропозицію

— Сергію Анатолійовичу, ситуація з безпекою руху на наших вулицях і дорогах, попри стабільну тенденцію до зменшення кількості ДТП, залишається напруженою. Невже вся справа в підготовці водіїв? Звідки беруться ті, хто порушує правила поведінки за кермом?

 — Бачите, у нас чітко прописані норми і правила навчання кандидатів у водії, але як прописати норми виховання менталітету? Людина добре знає, що не можна їхати на червоне світло, перевищувати швидкість, вживати алкоголь за кермом, але ж це її не зупиняє. Іноді дивуєшся безтурботності, а то й якомусь фаталізму наших доморощених «шумахерів». Повірте, ніхто ніколи не вчить порушувати правила поведінки на дорозі.

За останні роки порядок підготовки водіїв дещо змінився. Відразу після внесення змін до Закону «Про дорожній рух» ми (С. Хмельницький — один з розробників проектів цих документів. — Авт.) приступили до напрацювання низки урядових постанов, що регламентують теорію і практику цього процесу. Перша з них визначає механізм акредитації закладів, котрі можуть цим займатися. Такі організації не лише подають установленого зразка документи, а й перевіряються на відповідність певним вимогам. Насамперед, на наявність оснащених усім необхідним приміщень, навчально-транспортних засобів і належним чином підготовлених викладачів та інструкторів.

Останні повинні мати спеціальний атестат, який видається після обов’язкового теоретичного іспиту, а інструктори — після здачі заліку на автодромі. Крім того, проводимо з кожним співбесіду, а також перевіряємо у базах адмінпорушень. Погодьтеся, який це інструктор, котрий колись систематично порушував правила руху? Загалом відсіюємо близько 20% кандидатів. Або людині просто не дано бути викладачем, буває й таке. Після  перевірки поданих акредитаційній комісії документів автошколі видається відповідний сертифікат.

Ми також аналізуємо аварійність випускників за перші два роки після навчання. Якщо показники вищі, так би мовити, за норму, можемо відібрати як атестат в окремих викладачів, так і сертифікат усієї школи чи курсів. До речі, щойно з’явилася ця норма, аварійність серед молодих водіїв пішла на спад. За нашими даними, з вини тих, у кого менше року водійського стажу, трапляється не більше 20% ДТП, решта — на совісті досвідчених водіїв.

Інша постанова Кабміну (№ 229 від 2 березня 2010 р.) регламентує типові програми підготовки водіїв за кожною з категорій. Тепер підготовка за найпопулярнішою категорією вона передбачає 100 годин теоретичних і 40 годин практичних занять. Причому перші чотири години практики проходять виключно на закритих майданчиках.

Основна для нас постанова № 511 від 20 травня 2009 р. регламентує діяльність екзаменаційних підрозділів: документи, які подають випускники автошкіл, порядок складання іспитів тощо. До речі, методика прийому як теоретичних, так і практичних екзаменів виписана детально — приміром, коли інспектор може поставити «двійку», а коли ні. Цим же документом передбачено порядок видачі посвідчень водія, режим їх обліку і таке інше. Також прописано правила відкриття так званих сателітарних категорій і які транспортні засоби до них належать.

Найбезпечніші порушення правил руху — на віртуальній дорозі. Фото з сайту dic.academic.ru 

Більше автошкіл — хороших і різних

— Що характерно — жорсткі вимоги до автошкіл ніяк не позначаються на їх кількості. Навпаки, здається, таких закладів стає все більше й більше. В чому тут річ — у дефіциті пропозицій чи в економічній вигоді?

 — Мабуть, і в тому, й у тому. Закон передбачає будь-які форми власності акредитованих автошкіл: товариства з обмеженою відповідальністю, приватні підприємства, структури колишнього ДТСААФ, Всеукраїнської спілки автомобілістів тощо. На сьогодні в Україні налічується близько 2100 закладів, що готують водіїв. Найбільше їх у Києві — приблизно 120. В областях помітно менше, здебільшого на периферії збереглися навчальні центри чи курси того самого ДТСААФ чи Спілки автомобілістів.

Загалом у державі щороку посвідчення водія вперше отримують від 500 до 600 тис. осіб. По Києву — близько 35 тисяч. Ці цифри з багатьох причин змінюються, але різко не падають, бо автомобільний парк зростає стабільно і невідворотно. У всякому разі Акредитаційна комісія при Держдепартаменті ДАІ МВС України, яку очолює заступник начальника ДАІ Олександр Дем’янко і до роботи якої залучаються представники різних громадських організацій, працює в постійному режимі. Двічі на місяць на кожному з засідань розглядається в середньому півсотні заяв на акредитацію чи її поновлення. Всі матеріали «забиваються» в Єдиний електронний державний реєстр, після чого роботу будь-якої з автошкіл можна відслідкувати в онлайн-режимі.

— Отже, проконтролювати процес підготовки майбутніх водіїв нескладно. За яким алгоритмом це робиться?

— Як керівник підрозділу, що екзаменує випускників автошкіл і видає водійські посвідчення, я зобов’язаний хоча б раз за період підготовки перевірити, приміром, відвідування занять. Якість підготовки ми визначаємо потім, на екзамені. В підпорядкуванні нашого ВРЕР — 70 автошкіл, так що роботи вистачає. До речі, років зо три тому щонайменше половину годин теорії не вичитували. Тепер, після оптимізації навчального процесу і реального контролю, практично в 99 випадках зі 100 заняття проводяться акуратно. Бо керівники чи власники знають: можуть перевірити і в разі чого позбавити сертифікату.

Водійські права до повноліття

— Колись багато громадян отримували посвідчення на право керування автомобілем ще навчаючись у середній школі. Чи зберігається така практика зараз?

 — У нинішньому законодавстві прописано: отримати водійські права можна при досягненні повних 18 років. Це європейська практика, і нам додати тут нічого. Але є розділ, яким дозволяється підготовка школярів та учнів ПТУ в ліцензованих Міносвіти міжшкільних комбінатах за не менш ніж річною програмою і за умови, що на момент закінчення навчання майбутньому водієві виповниться 17 років. У такому разі йому видається на руки свідоцтво про закінчення цих курсів, а вже складати екзамен він зможе після досягнення 18-річного віку. Треба зауважити, що донедавна таке свідоцтво було безстроковим, тепер термін його дії обмежено 10 роками.

— Як ви ставитеся до того, що зараз запросто можна дістати картки з правильними відповідями, які використовуються на екзаменах? Автолюбителі лише сперечаються, котра з версій зручніша — так звана «харківська» чи «київська»…

— Певна річ, екзаменаційні завдання мають бути таємницею для кандидатів у водії. Аби виключити випадки механічного запам’ятовування правильних відповідей, ми видозмінюємо варіанти завдань обох цих версій. До речі, сказати, яка з них краща, не можна. Можливо, скоро з’являться ще кілька варіантів, ми над цим працюємо. Разом з тим хочу спростувати поширені думки про те, ніби екзамени у ДАІ складати легко — на сьогодні з першого разу іспити складають не більше половини курсантів.

Принагідно нагадаю, що практику підготовки водіїв екстерном зараз відмінили через занадто низький рівень знань і навичок, набутих за цим методом. Утім, за рівнем загальної підготовки водіїв ми не відстаємо від провідних країн світу і, перебуваючи десь за кордоном, наші почуваються достатньо впевнено. Єдине, чого іноді бракує, — самодисципліни на дорозі. Тут ми пасемо задніх.

— Наостанок що б ви порадили тим, хто хоче отримати права?

— Вчитися і ще раз вчитися. Головне — правильно вибрати навчальний заклад, який надає якомога більше практичної їзди в реальних умовах. Не спокушайтесь і на низькі ціни за навчання, зазвичай вартість академічної години за кермом з інструктором складає як мінімум 100 гривень. Звертайте увагу і на облаштування автошколи комп’ютерами, макетами та іншими навчальними спецзасобами, а також на стан автомобілів, за кермом яких вам доведеться пізнавати азбуку руху. А на екзаменах головне не перехвилюватися і не наробити дрібних помилок, особливо на практичному водінні. 

Олександр БІТТНЕР,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Сергій Хмельницький. Народився 8 червня 1964 р. в Києві, закінчив Київський політехнічний інститут і Юридичну академію МВС України. В органах внутрішніх справ працює з 1995 року — спершу державтоінспектором МРЕВ № 2, інспектором з розшуку, заступником начальника цього ж МРЕВ, начальником відділу організації підготовки учасників дорожнього руху Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем МВС України. З 2010 року — начальник відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи № 2, підпорядкованого ДАІ в місті Києві.