Жити у прифронтовій Донеччині й не писати про війну складно. Навіть якщо ти житель міста з напрочуд мирною назвою Мирноград. Отож і старшокласник із цього населеного пункту, який став одним з переможців всеукраїнського конкурсу учнівських творчих робіт, написав про війну. Точніше, відразу про дві війни, які позначилися на долі кількох поколінь його родини.

«Наша мова — це кордон держави!»

«Тема війни дуже важка і складна. Та вона, на жаль, залишається актуальною, бо нинішня гібридна війна поряд і помітно позначається на нашому житті. У статті на конкурс я написав про свою прабабусю, якій довелося пережити жахіття під час Другої світової війни. Ті історії, які вона колись розповідала бабусі й мамі, зберігаю не тільки в пам’яті, а й на папері. І щоразу, коли перечитую написане, з’являються сльози на очах. А ще ловлю себе на думці, що я, мабуть, не витримав би всього того, що довелося тоді пережити прабабусі», — щиро зізнається дев’ятикласник з Мирнограда Даніель Сікірин.

А ось про нинішню війну, в умовах якої живуть і навчаються юні жителі прифронтового краю, старшокласник пише як про трагедію, в епіцентрі якої опинилися мільйони людей з усієї України. І звісно, не без юнацького максималізму висловлює спільне прагнення українців до давноочікуваного миру. А ще на конкретних прикладах розповідає про тих, хто вже тривалий час захищає країну від агресора і наближає перемогу. Ідеться не тільки про бійців ЗСУ чи добровольчих батальйонів, а й про незмінних помічників фронту волонтерів, серед яких чимало педагогів.

До речі, серед таких і вчителька української мови й літератури з Лисичанська Луганської області Віра Усцова, вихованка якої восьмикласниця Наталія Якіна посіла друге місце у всеукраїнському конкурсі юнкорів. Як згадує педагог, волонтерською діяльністю вона стала займатися 2014 року, коли стало очевидно, що наша держава опинилися у стані неоголошеної, але жорстокої війни.

Насамперед лисичанські волонтери тісно співпрацювали і надавали різноманітну допомогу військовим підрозділам, які обороняли край від проросійських незаконних збройних формувань. А ще вчителі значно активніше взялися за патріотичне виховання школярів і вивчення державної мови. Надто що мовне питання на Донбасі було, є і ще довго буде актуальним.

«Для мене українська мова — це кордон нашої держави! Це розуміють чимало жителів краю, і важливо, що цим тепер значно дужче переймаються й наші діти. А вони в нас дуже здібні й творчі! Приміром, Наталія Якіна, яка стала призеркою цього престижного конкурсу, й учениця 10 класу Таня Удодова постійно беруть участь у різноманітних творчих заходах. Вони неодноразово ставали переможницями і призерками на міському та обласному рівнях Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика. А участь і визнання творчості наших вихованців на престижному всеукраїнському конкурсі «Я журналіст!» — ще одне підтвердження перспективності молодшого покоління», — розповідає вчителька із прифронтового Донбасу.

«Писати було важко…»

До речі, складну тему гібридної війни не оминули юні кореспонденти з інших областей України. Ксенія Сторчак із Запорізької області стала цьогорічним володарем гран-прі конкурсу, підготувавши зворушливу розповідь про долю донеччанки Яни Долі, яка після окупації міста змушена була залишити домівку й успішний бізнес і розпочинати нове життя у сусідній області.

«Готувала матеріал майже місяць. Особливість конкурсу ще й у тому, що потрібно не тільки підготувати статтю, а й написати есе «Чому я хочу стати журналістом». Проте найскладнішою стала робота над матеріалом, адже було важко пропустити історію моєї героїні крізь себе. Зате нині я неймовірно щаслива, що перемогла!» — не приховує втіхи дівчина.

А загалом тематика творчості юнкорів — своєрідний літопис подій з новітньої історії України. Вони пишуть про Майдан і його учасників, війну на Донбасі через образи бійців на передовій та волонтерів у тилу, історії вимушених переселенців з окупованих територій: віднедавна для конкурсантів існує навіть спеціальна номінація «Життя наново». Ще діти залюбки пропонують роботи про свій родовід, заклади, де навчаються, чи населені пункти, де живуть.

Цього року в конкурсі «Я журналіст!», який за час існування змінив статус з обласного (в місті Рівному) на регіональний і нарешті всеукраїнський, взяли участь 466 старшокласників із 24 областей та міста Києва. Його засновник і організатор — журналіст, медіатренер, секретар НСЖУ Віталій Голубєв має всі підстави пишатися проєктом.

«Уже маю понад два десятиліття журналістського стажу й інколи згадую час, коли і сам був юнкором. Тож поставив собі за мету підтримувати й виховувати майбутнє журналістське поповнення. Одна з особливостей конкурсу — те, що це суто волонтерський проєкт: за всі попередні роки на його проведення не використано жодної копійки бюджетних коштів. І це за умов, що конкурс став чи не наймасовішим за участі юнкорів, а аналогів таких заходів, які фінансує держава, немає», — каже журналіст із Рівного.

Більшу частину призового фонду, за словами організатора, він формує сам з родиною, істотно допомагає Національний університет «Острозька академія», де Віталій Голубєв працює викладачем. Тож у поширенні інформації про творчий захід, доробків його учасників тощо сприяє видавничий дім «ОГО», який редагує організатор конкурсу. Власну номінацію «За позитивне висвітлення образу українського журналіста» має на конкурсі Національна спілка журналістів України, а тому її перші керівники завжди присутні на зустрічах із переможцями.

«Інформаційний простір кардинально змінюється: розвиток мобільного інтернету та соціальних мереж і технологій впливає на інформаційний ландшафт, і очевидно, що в майбутньому лідерство зберігатимуть саме ті, хто дружить із технологією. Тому ми з великою надією дивимося на молодь і сподіваємося, що журналісти-медійники зберігатимуть лідерство в інформуванні населення», — висловив сподівання голова НСЖУ Сергій Томіленко під час цьогорічного нагородження юнкорів у офісі творчого осередку.

Ще однією особливістю конкурсу стала вдячність педагогам за відповідне виховання школярів. Отож і цього разу подяками за кваліфіковану підготовку юних переможців і лауреатів відзначили понад 20 учителів з різних областей України. А про важливість цього напряму роботи засвідчує участь у церемонії нагородження заступника міністра науки і освіти Петра Коржевського.