ПСИХОЛОГІЯ

Синдром емоційного виснаження може створити у житті чимало проблем, тож не зважати на нього не можна

Напружений робочий графік, особливо під час економічної кризи, коли більшість із нас думає не тільки як заробити для сім’ї якусь копійчину, а й як утриматися на роботі, — кому з нас не знайома така ситуація? Особливо важко, якщо ти щодня ще й мусиш робити багато рутинних дрібниць і водночас переобтяжений спілкуванням з багатьма людьми. Якщо, окрім робочих справ, у вас багато друзів і купа домашніх обов’язків, а на нормальний сон, потрібний для відновлення організму, часу практично не залишається, психологи кажуть: рано чи пізно може наздогнати синдром емоційного виснаження (СЕВ). Підвладні психологічній перевтомі й люди менш активні професійно. Так зване емоційне вигорання може спіткати, приміром, і звичайну домогосподарку, яка займається вихованням дітей і створенням затишку в домі. 

Як його розпізнати

З одного боку, від емоційного перегріву не застрахований ніхто, а з іншого — наслідком може бути збій у роботі всього організму, тож допускати до цього не варто. «Емоційне виснаження, — роз’яснює керівник Центру сімейної психології «Лелека» Тетяна Дугельна, — це біда нашого часу, особливо для тих, хто працює в системі «людина—людина». За статистикою, найчастіше від нього страждають медики, причому не всі підряд, а середній медперсонал — саме вони ставляться до своєї роботи з душею, через душу контактуючи з болем, і при цьому за свою емоційно важку роботу отримують неадекватну зарплатню. А гроші їм потрібні, аби мати змогу якісно відпочивати. Далі йдуть вихователі, соціальні працівники, вчителі й навіть силовики…» Цей перелік можна продовжити — «за компанію» постраждати можуть і співробітники різноманітних фірм, особливо тих, де керівництво вимагає, аби люди працювали ненормований робочий день, не надто переймаючись адекватним фінансовим стимулюванням.

Класичний розвиток СЕВ, кажуть лікарі, має чотири стадії. Перша — стадія медового місяця. У цей час людина задоволена своєю роботою, ставиться до неї відповідально, докладаючи максимум зусиль, аби впоратись із поставленими перед нею завданнями. Сподіваючись на віддачу, передусім матеріальну, в роботу вкладає чимало енергії. І водночас марно чекає обіцяного керівництвом підвищення чи фінансових дивідендів. Тож наступна стадія — пробудження або протверезіння: працівник раптом усвідомлює, що його професійні очікування були надмірними, помилковими і не відповідають можливостям. Хтось відразу опускає руки й починає працювати абияк. Щодня ризикуючи позбутися роботи, а хтось — навпаки — починає працювати більш активно, з власної ініціативи затримується на роботі, сподіваючись таки якнайкраще виконати свої завдання й водночас піддаючи себе додатковому стресу.

Звільнення — не вихід

Проте впевненість у власних силах тане з кожним днем, як сніг на весняному сонці. Тоді настає третя стадія втрати робочого тонусу: підвищений інтерес до роботи змінюється постійною дратівливістю й відчуттям втоми. Дуже часто порушуються звички прийому їжі й ритм сну. Людина відволікається на інші теми, на якісь дрібниці, щоб компенсувати стрес. Робочий час витрачає на виконання автоматичних і елементарних дій, дистанціюється від колег, клієнтів, стає неадекватно критичною. Кінцева стадія — повне вигорання.

Між першою й останньою фазами зазвичай у середньому минає 3-4 роки. Увесь цей час людина, окрім психологічного дискомфорту й постійної втоми, може ще й хворіти, приміром, на звичайну застуду (так організм намагається захиститися від неприємних зовнішніх чинників). Іноді, щоправда, достатньо й кількох місяців. Ключовий симптом кінцевої стадії — почуття розпачу. Той, хто почуває себе повністю вичавленим, бачить єдиний вихід — звільнення з роботи, відмова від вимушеного спілкування. Та це ще, як мовиться, квіточки, більш важкими наслідками подібного емоційного виснаження може бути нервово-психічне виснаження і навіть інсульт чи й думки про суїцид.

Якщо зовсім просто, то СЕВ — це стан емоційного й інтелектуального виснаження, помножений на фізичну перевтому. Хто мав з цим справу, знає «ворога», як мовиться, в обличчя: з одного боку, все ніби як завжди, а з іншого — робота задоволення вже не приносить і на особисте життя часу не залишається. До речі, фахівці ВООЗ стверджують, що у ХХІ сторіччі з цим захворюванням, про котре навіть не чули наші дідусі-бабусі, мають справу щонайменше 25% європейців працездатного віку. Приймемо за аксіому твердження, що в Україні таких не менше, а можливо навіть і більше. Отож найголовніше питання — як знову привести себе в форму і повернути смак до життя? І де, якщо й так усе немиле, взяти для цього сили? Тобто як підзарядити оту власну внутрішню батарейку, котра раптом «сіла»?

Від емоційного перегріву не застрахований ніхто... Фото з сайту ggpht.com

Залишайте роботу… на роботі

«СЕВ, окрім стадій, має свої симптоми, і для початку їх потрібно знати, — зазначає Тетяна Дугельна, — перший дзвіночок у такому випадку — хронічна втома, котра не зникає навіть після нормального відпочинку. Другий — втрата інтересу до того, що було важливим на роботі, а затим і в житті. Як наслідок, людині важко впоратися зі справами, на які раніше витрачались лічені хвилини. З’являються різкі перепади настрою — від невмотивовано-збудженого до апатичного. Це супроводжується негативною самооцінкою на фоні втрати співчуття до співрозмовників чи клієнтів». Минає ще трохи часу — і людину починають діставати головні болі, котрі не проходять навіть після прийому сильних знеболювальних ліків, що призводить до порушення сну. Наступним симптомом, каже психолог, можуть бути болі в спині й області грудної клітини, а також — при нормальному харчуванні — збільшення ваги (тобто, психологічні проблеми спричиняють порушення обміну речовин), хворобливий потяг до їжі (сигарет, азартних ігор, алкоголю, шопінгу і навіть сексу). І — наостанок — людину, з одного боку, дістає відчуття самотності, а з іншого — будь-яке спілкування їй не в радість.

«Якщо у вас — одна-дві ознаки емоційного виснаження, ще можна спробувати впоратися з цими «дзвіночками» самостійно, — продовжує пані Тетяна, — та якщо п’ять і більше — без допомоги психолога буде важкувато». Враховуючи той факт, що ні до дільничного лікаря, ні до сімейного з такими проблемами не підеш (а на лікарняний розраховувати взагалі не варто, бо вас просто не зрозуміють!), а мати справу з психотерапевтами в нашій країні вважається поганою ознакою, задушевна розмова з психологом справді може стати тією рятівною соломинкою, котра допоможе «перезавантажити» вашу батарейку. А щоб триматися на рівні й не допустити у своє життя емоційне виснаження, психолог радить хоча б іноді відвідувати сауну й проходити курс масажу.

Не завадить займатися творчістю — це допомагає переживати сильні позитивні емоції. Причому вони можуть викликатися як новим віршем, картиною чи колекцією одягу, так і, скажімо, створеним власноруч проектом майбутнього будинку. Знаходьте час, аби відвідувати виставки, театр, спілкуйтеся з друзями, тобто треба вчасно «перемикатися» з робочих моментів на ефективний відпочинок. Якщо простіше — навчіться залишати роботу на… роботі. «Та найважливіше, — додає психолог, — вчасно правильно розставити пріоритети у житті й бізнесі, дозволивши собі не бути скрізь відмінником». 

ДОВІДКА «УК»

Синдром емоційного вигорання — реакція організму на тривалу дію професійних стресів середньої інтенсивності. Сам термін «емоційне вигорання» був запроваджений 1974 р. американським психіатром Фрейденбергером. На європейській конференції ВООЗ у 2005 р. відмічено, що стрес, пов’язаний з роботою, — важлива проблема приблизно для третини працівників країн ЄС, і вартість її розв’язання у багатьох країнах складає в середньому 3-4% валового національного доходу. В Україні відшукати бодай статистику стосовно СЕВ практично неможливо.