Сміливість об’єднує українських героїв

Глава держави зауважив: 35 років тому багато хто не вірив, що Україна буде незалежною.

«Українці відновили незалежність своєї держави. Українці зберегли незалежність своєї держави. І ми обов’язково захистимо незалежність України. Жодного сумніву в цьому. Україна буде незалежною завжди. 35 років незалежності — для нас це не просто якийсь один період в історії нашого регіону та Європи. Це не щось випадкове й точно не те, що може залишитися десь за черговим різким поворотом історії», — наголосив Президент.

Володимир Зеленський зазначив, що ті, хто досі глибоко у ХХ столітті, у попередніх віках і хто сумує за часами, коли кілька персонажів могли розділити між собою пів світу, ізольовані від реальності й не відчувають сили мрій мільйонів українців та інших вільних людей у світі жити своїм життям.

«Наш Софійський майдан неодноразово вже засвідчував саме таку мрію. На цій площі звучало багато слів, багато надій. Але тепер тут звучить факт — факт, доведений силою та стійкістю наших людей у повномасштабній війні. Українці не будуть бруківкою під ногами царів і вождів. Українці не будуть розмінною монетою в суперечках столиць. Українці не будуть підкорятися тому, у що не вірять, і точно не полишать своєї мрії жити, мрії жити незалежно», — акцентував глава держави.

Він зауважив, що серед Героїв України є народжені за часів незалежної України. Зокрема це Назарій Гринцевич («Грєнка») та Степан Чубенко, які не застали історичний день 1991 року, не знали особисто тих, хто писав Акт проголошення незалежності й хто встановлював перші зв’язки незалежної України зі світом. Але в них були той самий дух, який зберіг силу українського народу, і сама віра в Україну та сміливість, яка об’єднує багатьох українських героїв різних часів і надихає світ бути з Україною.

«Ми впевнені в Україні, бо впевнені у своїх людях, які не зрадять її, — у мільйонах таких людей. Які можуть бути родом із Вінниці чи Краматорська, Дніпра чи Запоріжжя, Одеси чи Харкова, Львова чи Києва, Севастополя чи Ужгорода, але є однаково українцями, однаково сміливцями та однаково мрійниками — в сильному сенсі слова, людьми, хто не здається, коли мрію та Україну треба захищати», — сказав Володимир Зеленський.

Президент подякував захисникам і захисницям, їхнім рідним і всім українцям та українкам, які робили й роблять усе, щоб Україна була вільною. Присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять тих, хто віддав життя, захищаючи країну.

Глава держави вручив рідним загиблих Героїв України ордени «Золота Зірка». Найвищого звання посмертно удостоєні такі воїни.

Штаб­сержант Євген Гетманчук. Група під його командуванням знищила понад 20 окупантів, п’ятьох, зокрема начальника пункту управління, взяла в полон. Був поранений, але продовжив вести бій. Брав участь в евакуації поранених побратимів. 21 березня 2025 року під час евакуації воїнів почав вести вогонь по окупантах, але зазнав поранення, не сумісного з життям.

Молодший лейтенант Назар Гринцевич («Грєнка»). Оборонець Азовсталі, пройшов полон і повернувся на фронт. 6 травня 2024 року на Луганщині очолив групу добровольців, яка висунулася на непідконтрольну територію для коригування артилерії, успішно зайняла позицію та передавала точні дані. Завдяки цьому було знищено мінометну групу, підрозділ ППО й пункт управління ворожого взводу. Під час переміщення підірвався на міні­пастці, але встиг передати дані про заміновану територію. Цим Назар Гринцевич урятував життя членів іншої групи, що висувалася в цей бік. Загинув 6 травня 2024 року внаслідок поранень.

Молодший лейтенант Назар Кравчук. Під час штурму ворожих позицій поблизу Селидового потрапив під масований артилерійський обстріл, проте зміг знищити двох окупантів і забезпечити подальше просування групи. За два дні, 3 листопада 2024 року, під час авіарозвідки також потрапив під артобстріл і був поранений, надав допомогу собі та побратиму і знайшов укриття. Під час повторного удару закрив собою пораненого воїна, але загинув від ран.

Полковник Олексій Попович. На чолі спеціальної групи проводив розвідувальні заходи для отримання інформації про ворога, здійснював мінування шляхів пересування ворожих сил і засобів. Брав участь у проведенні спеціальної операції на острові Зміїний. 30 серпня 2025 року на Запоріжжі під час зачистки місцевості разом із групою українських захисників натрапив на ворога. Прикриваючи собою побратимів, щоб урятувати їх, зазнав поранень, не сумісних із життям.

Майор Віталій Тимофєєв. Під час боїв на Донеччині очолив мобільну вогневу групу, яка потрапила у ворожу засідку. Знищив двох загарбників і зазнав поранення, однак попри значну втрату крові продовжив керувати боєм. Організував евакуацію поранених побратимів. Прикривав вогнем відхід бійців на іншу позицію та ціною власного життя врятував вісьмох воїнів. Загинув 21 квітня 2024 року, відстрілюючись до останнього.

Президент відзначив Героїв України орденами «Золота Зірка». Найвищу державну нагороду отримали такі воїни:

Головний сержант Ростислав Варданян. Першим розробив і застосував тактику перехоплення дронів «Сітка», завдяки цьому знищив майже 320 ворожих БпЛА на Донеччині, Луганщині та Харківщині. Ліквідував елітний екіпаж ворога, чим урятував 120 поранених побратимів. У травні — червні 2026 року під час контрнаступу на Донеччині знищив 90 ворожих дронів, позицію їх запуску та забезпечив просування 150 воїнів на 6 кілометрів уперед із розгортанням 30 нових позицій. 16 червня підірвався на міні, зазнав поранень, але продовжив координувати свій екіпаж, поки самотужки долав 11 кілометрів до точки евакуації.

Матрос Володимир Верещака. Бере участь у проведенні десантних, логістичних та евакуаційних операцій на Херсонщині і в акваторії дельти Дніпра. Торік у липні човен, на якому він евакуював важкопоранених, уразив російський FPV­дрон. Попри поранення Володимир Верещака збив другий дрон і доправив побратимів у безпечне місце. Після лікування повернувся на службу. Загалом у період із липня 2024 року до грудня 2025­го здійснив 90 бойових переправ через Дніпро, перевіз понад пів тисячі воїнів, евакуював чотирьох загиблих і понад 40 поранених бійців, а також особисто знищив більш ніж 40 ворожих дронів.

Командир авіаційної ланки спеціального авіаційного загону оперативно­рятувальної служби цивільного захисту ДСНС Петро Насіковський. Екіпаж під його керівництвом виконав 120 скидів води з вертольота, що дало змогу запобігти техногенній катастрофі й мінімізувати наслідки російських ракетних ударів. Якось під час наповнення водозливного пристрою виникла технічна проблема, яка могла призвести до його втрати. Петро Насіковський зміг зберегти контроль над гвинтокрилом і безпечно повернути його на злітний майданчик.

Головний сержант Сергій Панайотов. Технік групи спеціального призначення з повітряної розвідки, учасник оборони Донеччини. 3 квітня 2026 року під час нічного чергування виявив групу з 12 окупантів, яка готувалася до штурмових дій. Оперативно доповів, підтвердив координати й вирушив у район запуску дронів. З допомогою безпілотника типу Vampire особисто здійснив успішні бойові вильоти і знищив три групи окупантів.

Капітан Сергій Панфілов. 1 вересня 2025 року під час виконання завдання на околицях Костянтинівки бронеавтомобіль його групи потрапив у засідку. Під щільним ворожим вогнем Сергій Панфілов відчинив броньовані двері й автоматними чергами ліквідував двох окупантів, завдяки чому врятував екіпаж. 17 листопада знищив ворожий FPV­дрон зі стрілецької зброї й надав допомогу пораненому. Просуваючись далі лісосмугою, підірвався на міні, зазнав важких поранень, але попри критичний стан продовжив координувати дії підлеглих для уникнення замінованої ділянки.

Молодший лейтенант Владислав Польський. 15 серпня врятував двох поранених захисників, які після успішного виконання бойового завдання на Харківщині потрапили під удар ворожих дронів. Для їх евакуації відправили наземний роботизований комплекс, який також зазнав атаки БпЛА. Поранені воїни залишилися на відкритій місцевості, по них могли вдарити знову в будь­який момент. Командир штурмової роти Владислав Польський ухвалив рішення особисто вирушити по них. Він вивіз обох захисників з поля бою.

Президент також вручив воїнам відзнаку «Хрест бойових заслуг». Нагороду отримали такі військовослужбовці.

Солдат Тарас Вівчарик. У січні цього року у складі зведеної піхотної групи здійснив піший марш завдовжки 2,4 кілометра до села Лук’янівське Запорізької області, де у складних умовах воїни організували цілодобову кругову оборону спостережного пункту. Через нього штурмові групи ворога проникали в село, щоб накопичити сили для подальшого наступу. Із 16 січня до 15 лютого захисники відбили кілька атак окупантів, знищили за цей час п’ятьох і ще сімох взяли в полон.

Лейтенант Андрій Кривохижин. У листопаді 2025 року ворожий FPV­дрон уразив автомобіль, яким він керував під час бойового завдання на Харківщині. Лейтенант зазнав важкого поранення, але попри це знищив із гладкоствольної рушниці три FPV­дрони, витягнув із машини інших поранених і надав їм допомогу. Узимку цього року під час виконання завдань загалом ліквідував понад 20 окупантів. Також евакуював сімох поранених захисників.

Молодший сержант Михайло Попов. Захищає Україну з 27 лютого 2022 року. Брав участь у створенні підрозділу аеророзвідки «Богомоли». Охороняв прикордонну територію Волині, захищав від ворожих атак Миколаївщину. З грудня 2023 року боронив Бахмут. Пройшов навчання на пілота FPV­дрона. Виконував бойові завдання на сході України, зокрема поблизу Серебрянського лісу. На рахунку його FPV­екіпажу знищені ворожий танк, бронетранспортер, чотири автомобілі «Урал», УАЗ («Буханка»), багі, дві БМП і два міномети.

Глава держави також нагородив захисників і захисниць орденами Богдана Хмельницького І—ІІ ступенів та «За мужність» І ступеня.

Володимир Зеленський передав бойові прапори командирам 14 бригади кораблів охорони водного району, 20 окремої бригади безпілотних систем Сил безпілотних систем, 532 окремого ремонтно­відновлювального полку та 39 полку Національної гвардії України.

Відзнаку «За мужність та відвагу» від імені підрозділів отримали командири та начальники 31 окремої механізованої бригади імені генерал­хорунжого Леоніда Ступницького, 141 окремої механізованої бригади, 82 окремої десантно­штурмової Буковинської бригади, 1 окремого центру безпілотних систем та 26 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Глава держави відзначив нагородами й цивільних українців.

Орден Держави Героя України отримали рідні керівника пошукового загону «Плацдарм» волонтера Олексія Юкова, відзначеного цією нагородою посмертно. Понад 25 років він займався пошуком і поверненням загиблих — спершу останків воїнів, полеглих під час Другої світової війни, а з початком війни росії 2014 року присвятив себе пошуку, евакуації та поверненню тіл загиблих військових і цивільних. Зокрема, брав участь у вивезенні тіл полеглих з району Іловайська. За час повномасштабної війни пошукова група, яку він очолював, повернула з місць бойових дій тіла майже 2 тисяч загиблих. 5 серпня цього року на Донеччині автомобіль, на якому він повертався разом із командою, підірвався на міні.

Президент вручив орден «Золота Зірка» Героя України рідним школяра з Краматорська воротаря місцевого ФК «Авангард» Степана Чубенка. Він допомагав українським військовим і літнім жителям міста, відкрито висловлював патріотичні погляди, зняв прапор терористичної так званої днр на міській площі. 

Його затримали російські бойовики влітку 2014 року, кілька днів жорстоко катували й розстріляли 27 липня.

Президент також вручив нагороди дипломатам, спортсменам, журналістам, артистам, лікарям, волонтерам, архітекторам, представникам місцевого самоврядування та духовенства. Зокрема їх отримали чемпіонка з кульової стрільби Олена Костевич, художник Анатолій Криволап, CEO Superhumans Ольга Руднєва.

Згідно з указом про відзначення державними нагородами з нагоди 35­ї річниці незалежності України, нагороджено журналіста, радіоведучого Віктора Лешика, який у прямому ефірі «Українського радіо» 24 серпня 1991 року оголосив про проголошення незалежності України. А також Бориса Максимова (посмертно) і Василя Лопату (посмертно), що створювали перші українські гривні 1996 року. Відзначено архітектора­реставратора Юрія Лосицького, який був зокрема головним архітектором проєкту відтворення Михайлівського Золотоверхого собору, церкви Різдва Христового, автором пам’ятника княгині Ользі в Києві та співавтором пам’ятника Ярославу Мудрому в Києві. Посмертно нагороджено українського художника Олександра Бородая, який брав участь у відновленні Михайлівського Золотоверхого собору, зокрема композиції «Страшний суд».

Серед нагороджених — ідеологи та батьки­засновники фестивалю «Червона Рута». Орденом «За заслуги» ІІ ступеня відзначено музикознавця Тараса Мельника (посмертно), музиканта Олега Репецького і музикознавця, піаніста Анатолія Калениченка, а орденом «За заслуги» ІІІ ступеня — скрипаля, композитора Кирила Стеценка.

Також відзначено народних депутатів І скликання. Це Іван Заєць, Богдан Горинь та Василь Червоній (посмертно) — засновники сучасної держави Україна.