ГОСТРА ТЕМА

«Урядовий кур’єр» спробував з’ясувати, хто і чому намагається покрити свою безгосподарність, безпорадність та безпечність коштом громадян

Жертви менталітету

                                     
Андрій ЧИРВА,
«Урядовий кур’єр»

Після останнього об’єднання Німеччини Західний Берлін вклав значні капітали для модернізації комунального господарства свого східного брата. Точніше кажучи, це була докорінна заміна всього: труб, колекторів, обладнання, кабелів тощо. Про це всі знають і кажуть. Однак не так часто почуєш головне: піклувальники із західної частини міста найперше змінили менталітет працівників комунальної сфери частини східної. Частенько, через неможливість зламати психологію, просто замінювали комунальників.

Вітчизняні «сподвижники підземних комунікацій» до подібних дій не спромоглися. Нещадно доексплуатовуючи «наследіє прежніх врємьон», розбазарювали, махлювали, латали (в прямому сенсі) дірки. Відповідно, оскільки зупинка господарства означала б не зовсім втішні й, головне, не зовсім пахучі наслідки, дірки ті затикали нашими з вами статками.

Схоже на те, що менталітет наших працівників житлово-комунального господарства протягом двадцяти років не змінився ні на йоту. Недолугу їхню частину варто було б по-німецьки виштовхати за двері. Але ми гуманні...

Ілюстрацій на користь цього невтішного висновку можна нависмикувати безліч. Приміром, хіба про це не свідчить такий загалом єзуїтський аргумент: мовляв, тарифи зростають уже тому, що зростає заробітна плата працівників ЖКГ. Прикро, що на такі «підказки» залюбки ловиться керівництво галуззю. І громадяни після таких пояснень утверджуються в думці, що хтось хоче безбідно жити за їхній кошт. Раніше комунальники хоча б приховували свої наміри. А сьогодні прямо кажуть: терпіть, бо нам потрібно «ням-ням».

Громадянинові, який ледь зводить кінці з кінцями, оцей наш тарифний гопак заважає ті кінці зводити. Тому навряд чи його втішить аргумент комунальників. Мовляв, найбільш затратні складові квартплати — а це прибирання сходів, території, витрати на обслуговування подвір’я та на поточний ремонт будинку — містять частку зарплати працівників ЖКГ. Виникає природне запитання: а моє підвищення лежить у якій площині? А мої діти хіба руді, щоб я не їм давав, а вам?

Нам пояснюють: зростає навколо все. Тому як можуть бути незмінними тарифи на комунальні послуги? Усе так. Але все-таки щось майже не зростає, залишається стабільним. Це, шановне комунальне панство, якість ваших послуг. І тих, якими користуються громадяни, і «міфічних». Щодо останнього навіть з’явилася публічна пересторога для працівників ЖКГ. Мовляв, громадяни мають сплачувати лише за надані їм послуги житлово-комунальної сфери.
 

Київ. Платіжки із сюрпризами

Чимало киян і досі не можуть допетрати, чому мають платити за тепло більше.

Цього року скарги киян щодо відсутності центрального опалення зменшилися наполовину, повідомив голова КМДА Олександр Попов. За його словами, це результат того, що поменшало несправностей та аварій у системі теплопостачання, а отже, свідчить про хорошу підготовку міста до опалювального сезону.

Можна було б і порадіти, але… Не дає той шок жителів столиці в перші дні січня, які отримали «підправлені» платіжки. Притому відбулася дивна річ: частина киян отримала документи до сплати зі «старими» цифрами, а частина — зі збільшеними майже вдвічі!

«Чому в нас підняли тарифи на опалення, нічого ж бо про подорожчання ніхто не казав!» — такими запитаннями «бомбардували» редакцію на початку місяця чимало наших читачів. А потім і колеги почали приносити платіжки, в яких нічого не розуміли. Одну з них ми передали голові КМДА Олександрові Попову і запитали: невже це чергове підвищення тарифів?

Так не хочеться цінового зашморгу...Фото УНІАН

Чиновник відповів одразу і категорично: «Про жодне збільшення тарифів на теплопостачання у столиці не може йтися. Збереження вартості комунальних послуг на рівні, який існує, — це принципова позиція влади Києва. Однак є об’єктивна різниця в тарифах між будинками, де встановлено лічильники, і де їх немає. Для нас дуже важливо, щоб кияни сплачували лише за ті послуги, які реально отримують, і лише в рамках чинних тарифів. Я особисто контролюватиму це питання, і якщо є порушення, то ви можете розраховувати на мою реакцію».

Очільник міста взяв копію платіжки нашого колеги, пообіцяв розібратися, і вже через кілька днів ми знали відповідь: виявляється, в будинку встановили лічильник, тож тепер його мешканці платитимуть за використані кілокалорії тепла, причому — лише в опалювальний період.

Але то — вже деталі. Бо до нас почали надходити інші, не менш «цікаві» платіжки. Мешканцям будинку на вулиці Лисківській, де лічильник встановлений уже кілька років, тариф підняли з 1,05 грн у листопаді до 3,43 у грудні. Отже, якщо за листопад люди заплатили 74 грн за опалення квартири, то за грудень їм виставили 243 грн, тобто більш ніж утричі. Чи то лічильник їм поміняли — на той, що рахує більше?

Втім, КМДА і на це має пояснення. Ми отримали інформацію від прес-служби адміністрації з роз’ясненням першого заступника її голови Олександра Мазурчака. За його словами, у 27% житлового фонду столиці встановлено лічильники тепла. Їх показники в кожному місяці опалювального сезону різні. Вони коливаються залежно від кількості використаної теплової енергії.

«Якщо в будинку встановлено лічильник, то відповідній організації необхідний час, щоб зняти його показники за попередній місяць. Тому кияни у грудні отримали квитанції з нарахуванням за жовтень, а в січні — за листопад. Крім того, деякі житлові організації зняли показники одразу за два місяці і внесли їх у платіжку, тож кияни отримали квитанції з більшою сумою. Проте про жодне подорожчання житлово-комунальних послуг у столиці не йдеться», — наголосив Олександр Мазурчак.

Але... Якась така арифметика виходить, що звичайному споживачеві й не розібратися: бо чому ж у платіжках була вказана не лише більша сума до сплати, а й вищий сам тариф? Це залишається таємницею, вочевидь, відомою тільки чиновникам. І, здається, вони її не поспішають розкривати. Хтозна, чому комунальники не інформують киян про те, що вони роблять. Адже брак роз’яснень і породжує різні домисли, люди носяться зі своїми платіжками, намагаючись знайти пояснення незрозумілим цифрам…

Звичайно, з кожною платіжкою до голови КМДА не побіжиш. Та до нього й не бігають. Люди, як правило, звертаються в ЖЕКи. А там, мабуть, теж не все знають. Коли один з мешканців подзвонив у свій ЖЕК і запитав про причини збільшення оплати за тепло, йому сказали, що то, мовляв, не ми, то «Київенерго» підняло тарифи. Та чи може бути справді так, якщо «Київенерго» будь-яку зміну тарифів має узгоджувати з КМДА, а там про це сном-духом не знають?..

До речі, хто в цій ситуації опинився в абсолютному програші, то це мешканці будинків, у яких лічильників тепла немає. Бо там плата за централізоване опалення стягується згідно з установленими нормативами споживання за тарифом за 1 кв. м опалюваної площі квартири протягом усього року. За інформацією КМДА, розрахунок такого тарифу здійснюється, виходячи з вартості 1 Гкал, що його визначає НКРЕ, та кількості теплової енергії, потрібної для обігріву 1 кв. м житла на рік (для Києва 0,147 Гкал). Для визначення місячного тарифу на послуги з централізованого опалення визначену норму споживання теплової енергії слід розділити на 12 місяців.

А тепер ситуація: до нового року дуже холодно не було, тож теплоенергетики змогли заощадити трохи газу. А отже, й своїх коштів. Ось тільки споживачам від того ні холодно ні жарко, тому що вони платять за встановленими тарифами...

Полтава. .…А ініціатора досі шукають

Непопулярне рішення щодо підняття тарифів на послуги ЖКГ Полтавський міськвиконком прийняв наприкінці грудня. Гострі язики одразу назвали це «подарунком» влади до Нового року. Люди обурювалися: «За що такі гроші?». Проте голова управління житлово-комунального господарства Полтави Сергій Сінельник, до якого зверталися, не пояснив методику розрахунків нових тарифів і не проілюстрував на прикладі кількох типових будинків. Не діждавшись відповіді, громадські активісти зробили це за нього самі й переконалися, що собівартість реально надаваних городянам комунальних послуг справді штучно завищена.

Почали шукати ініціатора підвищення тарифів, але зробити це виявилося складніше, ніж виконати певні арифметичні дії. Всі чиновники, які за логікою могли мати до цього якийсь стосунок, розводили руками. Не приходили вони й на засідання Громадської ради при виконкомі міськради, стверджує її голова Станіслав Сердечний. Тому представники громадськості так і не дізналися, чому надавачами комунальних послуг, що різко здорожчали, міська рада визначила півтора десятка ЖЕДів, хоч збирається їх ліквідувати. Брак потрібної інформації потім породив чутки про ймовірне лобіювання очільниками міста інтересів однієї приватної компанії, що спеціалізується чи спеціалізуватиметься на наданні комунальних послуг. Припускали навіть, що в тієї компанії немає жодної лопати і вона виступатиме звичайним посередником: збиратиме з полтавців гроші, а для надання послуг залучатиме напіврозвалені ЖЕДи.

— Звичайно, істина — десь посередині. Але насторожував факт ігнорування громадської думки щодо прийняття тарифів. У статті 11 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» чітко зазначено, що проведення громадських слухань під час прийняття нових тарифів обов’язкове, — прокоментував ситуацію начальник Головного управління житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації Олександр Тонков. — А органи місцевого самоврядування повинні неухильно дотримуватися чинного законодавства. Крім цього, Кабмін торік у червні своєю постановою затвердив єдиний порядок формування тарифів на житлово-комунальні послуги. Робили це для того, аби навести лад на ринку комунальних послуг, щоб не виникало ситуацій, коли навіть у межах однієї області тарифи у різних містах неоднакові. У межах Полтавської області різких розбіжностей та коливань квартплати не було. До ухвалення в Полтаві нових тарифів ситуація була така: в обласному центрі середня вартість одного квадратного метра житла становила 1,9 грн, у Кременчуці — 2,12 грн, у Лубнах — 1,93, Миргороді — 2,02, Комсомольську — 1,76 грн. Після рішення міськвиконкому від 28 грудня у Полтаві, для прикладу, квартплата у 5-поверховому будинку коливається від 1,1 до 4,8 грн за квадратний метр; у 7-поверховому — від 1,58 до 3 грн за квадратний метр. Коливання значне, і його причини мають пояснити ті, хто розробляв тарифи.

Голова комісії обласної ради з питань діяльності та реформування житлово-комунального господарства Степан Бульба не розуміє, чому, наприклад, мешканці двох однакових будинків, що стоять поряд на вулиці Фрунзе, 110 та 120, змушені платити за прибирання прибудинкової території ціну, що різниться у рази — 0,542 грн за квадратний метр та 0,281 грн відповідно. Загадкового в цій історії чимало. Навіть територіальне відділення АМКУ по Полтавській області зацікавилося цим питанням. Тому в місті з нетерпінням чекали повернення з відпустки Полтавського міського голови Олександра Мамая, який мав розставити всі крапки над «і».

Як і слід було очікувати, він став на бік громади. Непопулярне рішення виконкому міськради скасували. А населенню через ЗМІ повідомили, що буцімто завищені тарифи на житлово-комунальні послуги надумані. Хоча, сказали, їх справді давно треба було підвищити, бо вони в Полтаві чотири роки поспіль залишаються незмінними — чи не найнижчими в Україні.

Здавалось би, інцидент вичерпаний. Аж ні. В одній із найтиражніших обласних газет читаю: «…У Полтаві, попри повідомлення міського голови Олександра Мамая про скасування сумнозвісного передноворічного рішення виконкому міськради про збільшення квартплати та тарифів на обслуговування прибудинкових територій, які вже набули чинності з 1 січня 2012 року, не вщухають пристрасті. Представники громадськості й досі намагаються з’ясувати, як таке рішення взагалі могло з’явитися і чому міська влада проігнорувала думку територіальної громади, коли його готувала й ухвалювала. Наслідки для полтавців у разі переходу на нові тарифи могли бути плачевними, а їхні гаманці — помітно схуднути…». У цій же статті начальник територіального відділення АМКУ по Полтавській області Володимир Оніщенко інформує населення, що «антимонопольники» продовжують шукати ініціаторів різкого збільшення тарифів для полтавців.

Суми. Комунальний дзвін: по кому він?

Минулої середи в Сумах відбулася сесія міської ради, під час якої очільник міста Геннадій Мінаєв запропонував розглянути так зване тарифне питання. А саме: наскільки нинішні житлово-комунальні розцінки відповідають сьогоденню. Адже деяких із них не переглядали кілька років, через що на окремих напрямках життєдіяльності, зокрема водному, на обласний центр може чекати ледь не колапс.

 Вагомим приводом до цього стала й інша обставина. Нещодавно низка інформаційних агентств України поширила коментар Сумського міського голови, в якому він буцімто заявив, що прерогатива встановлювати житлово-комунальні тарифи повинна належати місту, а не Кабінету Міністрів чи іншим владним структурам. Мовляв, на місці видніше, скільки і за що платити.

Таке твердження викликало жорстку критику Прем’єр-міністра Миколи Азарова: на недавній прес-конференції він негативно відгукнувся про діяльність сумської міської влади, наголосивши, що будь-яке підвищення цін негативно позначиться на добробуті місцевого населення і неминуче призведе до збільшення кількості громадян, які потребуватимуть субсидій.

 У цьому зв’язку Г.Мінаєв поширив заяву, в якій чітко пояснив, що його коментар журналісти трактували занадто вільно і по-своєму. На жаль, це ускладнило взаємини органів місцевого самоврядування міста Сум із державними органами влади. Так, стверджує мер, «міська рада та її виконавчий комітет відсторонені від встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги за винятком обслуговування житлових будинків та прибудинкових територій, вивезення та захоронення твердих побутових відходів і перевезення пасажирів на міських маршрутах». І це не на користь громаді. За його словами, протягом року (!) не вдається встановити економічно обгрунтовані розцінки на послуги водопостачання та водовідведення КП «Міськводоканал» від Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, або ж отримати компенсацію на різницю в тарифах.

 Подібне затягування негативно позначається на фінансовому становищі підприємства та його розрахунках із ПАТ «Сумиобленерго», вартість послуг якого постійно зростає. Щомісяця виникає загроза відключення водозаборів та каналізаційних станцій від електрики. Тож міська рада другий рік поспіль змушена дотувати комунальників: лише торік ця дотація становила 6,5 млн грн. Тепер щомісяця прямі збитки КП «Міськводоканал» сягають 1,8 млн грн. Загальна сума дотацій протягом 2012 року становитиме майже 22 млн. А таких коштів у міста немає.

 Ось чому торік 27 грудня депутати міської ради відповідно до своїх попередніх рішень та на вимогу Сумського територіального відділення Антимонопольного комітету України затвердили нові тарифи для КП «Сумижитло», що були розраховані для кожного будинку комунальної форми власності окремо — залежно від поверховості та розміру прибудинкових територій (до цього підприємство працювало за єдиним тарифом, заявленим на конкурсі торік у червні).

 Залишивши всілякі журналістські інсинуації на совісті їхніх авторів, мер запропонував призупинити дію тарифів, що були прийняті міськими депутатами наприкінці грудня минулого року і ретельно перевірити їх на відповідність методиці, затвердженій Кабміном. Як резюмував посадовець, «так буде чесно».

Харків. Кому сходить з рук

Про нові тарифи на квартплату харків’яни дізналися ще перед новим роком. Міська влада, яка й підготувала жителям першої столиці далеко не святковий сюрприз, подбала, щоб у кожній поштовій скриньці з’явилася комунальна газета «Харківські вісті» з опублікованим у ній відповідним проектом рішення сесії Харківської міськради.

Там чорним по білому було розписано, скільки та за які послуги потрібно буде сплачувати з 1 січня 2012 року. А те, що харків’янам було невтямки, розтлумачувати взялися міські чиновники, які розгорнули широку роз’яснювальну кампанію серед жителів обласного центру. Вони навперебій розповідають на брифінгах і прес-конференціях про те, що попередній тариф, який було затверджено у місті 2009 року, вже не дає змоги комунальному підприємству «Житлокомсервіс» покривати витрати на надання послуг. Що ж до нового тарифу, то він розрахований для кожного житлового будинку окремо. Ціни на послуги варіюються від 79 копійок до 2 грн 99 коп. за квадратний метр. При цьому обіцяють принципово нову систему за якістю надання послуг.

Позитивно, за їхніми словами, поставилися харків’яни й до заварювання в своїх багатоповерхових будинках сміттєпроводів, і, якщо міркувати логічно, радо платитимуть за вивіз і поховання побутових відходів 8 грн 40 копійок за місяць з однієї людини, прописаної у квартирі. Однак знайти серед жителів першої столиці цих «задоволених», як і тих, хто б із розумінням поставився до зростання ціни на квартплату, не вдалося.

— Якісні послуги потрібно не обіцяти, а зробити, і лише після цього піднімати тарифи, — обурюється знайома перукарка Марина. — Уявіть: якби я сяк-так стригла і вимагала гроші за те, що нова зачіска буде значно красивішою, чи зійшло б мені це з рук? Звичайно, ні. А ось нашим комунальникам увесь час сходить!

Інший харків’янин Максим Корнієнко подав до Дзержинського районного суду Харкова позов про визнання незаконним рішення Харківської міськради про підвищення тарифів на послуги житлово-комунального господарства і про його скасування. За словами позивача, він добиватиметься надання йому матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про підвищення комунальних тарифів.

Дехто з мешканців обласного центру ще сподівається, що міська влада виконає вимогу Прем’єр-міністра України Миколи Азарова і скасує своє рішення про підвищення з 1 січня тарифів на житлово-комунальні послуги, як це вже зробили в сусідній Полтаві. Те, що це може трапитися й насправді, підтвердив у своєму коментарі на черговій прес-конференції директор департаменту житлового господарства Харківської міськради Роман Нехорошков. За його словами, нова вартість квартплати обгрунтована. Але якщо її буде скасовано, то міська влада проситиме Кабмін компенсувати різницю в тарифах.

Чернігів. Карті не місце

Перші тижні нового року принесли чернігівцям незвичне о цій порі тепло у природі й «похолодання» у стосунках із міською владою. Причиною останнього стала звістка про те, що з 1 лютого в середньому на 40–63% гряде підвищення плати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

Після того, як в ситуацію втрутився Прем’єр-міністр Микола Азаров, який доручив розібратися з «тарифним розгулом», з’явилася надія, що виконком міськради перегляне це рішення. У всякому разі квитанції на квартплату, вкинуті у поштові скриньки чернігівців у січні, жодних попереджень про можливе підвищення тарифів не містили.

А днями на сайті міської ради з’явилося повідомлення, що рішення, котре викликало стільки емоцій, призупинене. Тобто як за гральним столом, зроблено хід «карті не місце». Тут наведено й коментар Чернігівського міського голови Олександра Соколова: «Причиною підвищення вартості послуг є зростання складових тарифу на утримання будинків, споруд і прибудинкових територій. Зокрема з 2008 року, коли востаннє переглядалася квартплата в Чернігові, вартість будівельних матеріалів збільшилася на 200%, ціни на паливно-мастильні матеріали зросли на 160%, електроенергію — на 139%, запчастини до автомобільної техніки — від 130% до 200%. Проектні розрахунки тарифів на послуги з утримання житла здійснено з урахуванням мінімальної заробітної плати на рівні 960 грн на місяць, тоді як у чинному тарифі вона становить 588 грн».

— Можна зрозуміти цю економічну ситуацію, однак чому всі проблеми має брати на свої плечі населення? — розмірковує чернігівський пенсіонер Іван Пасько. — Тим більше, що ціни зростають, а якість послуг — аж ніяк! Коли до мене приїхала племінниця з Італії і побачила обшарпаний під’їзд у будинку, вона категорично заявила: «Дядьку Ваню, розривайте контракт із цією фірмою й укладайте з іншою!» І як їй було пояснити, що «іншої фірми» в нас немає?

ДО РЕЧІ

Державна фінансова інспекція провела моніторинг усіх рішень органів місцевого самоврядування щодо підвищення з 1 січня 2012 року тарифів на роботи та послуги. При цьому в жодному разі не знайдено законності об∂рунтування подібних дій. «Фактично не проаналізовано формування собівартості та основних затрат з боку житлово-комунальних підприємств. Складається враження, що керівники ЖКГ розглядають діяльність як власний бізнес», — таку заяву оприлюднив керівник фінансового відомства Петро Андреєв.

За отриманою інформацією, підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги зафіксовано в Житомирській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Миколаївській, Полтавській, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській,  Харківській та Херсонській областях. Та найвищими показниками у цьому сенсі відзначилася Харківщина. Приміром, Люботинська міська рада збільшила тариф на водопостачання аж на 300%. При цьому, як зазначає пан Андреєв, жодного документа щодо того, з чого складено показники, чиновники не надали.

Відповідно до повноважень, наданих Державній фінансовій інспекції, вся інформація моніторингу передана Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, передає «Ліга. Новини».

А ЯК У НИХ

З 1 січня зростання тарифів на комунальні послуги не помічено в жодному регіоні, в жодному муніципалітеті країни. Таке запевнення поширив через «Российскую газету» міністр регіонального розвитку РФ Віктор Басаргін. При цьому він додав, що потрібно пояснювати людям, як правильно аналізувати інформацію у платіжках. Зазвичай вони дивляться на підсумкову цифру, не вдаючись до деталей. А даремно. Бо саме в деталях, як завжди, приховується істина. Адже платіж, сказав міністр, може зрости через зростання якихось послуг, приміром, з опалення в період холодного січня чи через примітивне збільшення кількості прописаних у квартирі громадян.

Чому таку тему порушила російська урядова газета? Скринька просто відчиняється. Адже влада сусідньої країни оголосила, що тарифи на ЖКГ мають зрости з 1 липня цього року. Тому, шановні співгромадяни, даремно подумали, що платежі зросли з 1 січня. Мовляв, ось наші кореспонденти з кількох регіонів передають: усе залишилось на своїх місцях. Подекуди із введенням нових систем обліку та розрахунку деякі послуги впали в ціні…

Якщо вірити нашим колегам, Росія пішла шляхом не дикого покриття затрат за рахунок зростання тарифів, а модернізації самого господарства та оптимізації як послуг, так і розрахунків. Що це означає? Скажімо, платежі за світло, тепло, гарячу та холодну воду, каналізацію розділили на дві частини: індивідуальне споживання та загальні потреби будинку. Виявилося, що так легше визначити, хто, за що і скільки платить.

Матеріали готували Інна КОСЯНЧУК, Олександр ДАНИЛЕЦЬ, Олександр ВЕРТІЛЬ, Світлана ГАЛАУР, Євдокія ТЮТЮННИК,«Урядовий кур’єр»