КРИМІНАЛ

Правоохоронці затримують майже 100% анонімних «мінерів»:  їм загрожують як великі штрафи, так і в’язниця  

Україна загалом не є державою із системними виявами тероризму. Як зазначають вітчизняні та міжнародні експерти, протягом 20 років у нас майже не було терактів з політичних чи ідеологічних мотивів. А ті, що траплялися, здебільшого мали кримінальний характер і стосувалися, так би мовити, з’ясування відносин в бізнес-сфері. Проте в Україні поширюється «псевдотероризм», або неправдиві повідомлення про замінування. Такі «терористи» у багатьох випадках чомусь вважають свої дії жартом. Але, згідно з Кримінальним кодексом України, телефонним терористам загрожує великий штраф, а у деяких випадках і в’язниця. До того ж, горе-жартівників правоохоронці вираховують і знаходять майже у 100% випадків.

Один —  за мільйон, інший — на спір

Протягом перших тижнів нового року в Україні зафіксовано кільканадцять неправдивих повідомлень про можливі вибухи. Причому деякі «терористи» своєю ціллю обирали важливі інфраструктурні об’єкти, де постійно перебуває велика кількість людей. Тож співробітникам правоохоронних органів довелося попотіти, аби в екстрених умовах швидко і оперативно усунути можливу небезпеку для громадян та споруд. Слід зважати, що кожне анонімне повідомлення про замінування правоохоронці сприймають усерйоз, і на виклик виїжджають слідчо-оперативні групи у всеозброєнні.

Так сталося 16 січня, коли протягом доби двічі(!) було «заміновано» Київський залізничний вокзал. Як повідомляє прес-служба Міністерства внутрішніх справ, перший анонімний дзвінок про загрозу вибуху було отримано о 18:40. «Мінер» заявив, що вб’є всіх, якщо не отримає 1 млн дол. США. Одразу після отримання повідомлення правоохоронці ввели в дію оперативний план з надзвичайних ситуацій, а на місце негайно прибула слідчо-оперативна група.

Слід зазначити, що о сьомій вечора через залізничний вокзал міста-мегаполіса проходить величезний пасажиропотік, тож правоохоронцям довелося діяти на максимальних «оборотах». Досить швидко вдалося евакуювати понад 3 тис.(!) пасажирів, які потім майже 40 хвилин очікували на свій потяг за межами вокзалу. Серед них були і діти, і люди похилого віку, а на вулиці мороз та сніг…

Роботу Київського вокзалу відновили лише через годину, адже правоохоронні служби не виявили вибухонебезпечного пристрою. А ще за годину затримали «терориста» й одразу порушили кримінальну справу.

Проте о 23:10 було отримано нове повідомлення про замінування столичного вокзалу. На місце вдруге за добу виїхала слідчо-оперативна група.  Цього разу терміново евакуювали 400 людей. І як у першому випадку, вибухівки правоохоронці не знайшли, а ось «телефонного терориста» затримали. Ним виявився 40-річний житель столиці, який «замінував» вокзал, побившись об заклад… Хоч як це дивно, але причиною спору став телевізійний сюжет про перше «замінування». У цей момент чоловік разом із двома приятелями випивали вдома по чарці, і в них виникла суперечка, чи затримають «жартівника». Господар вважав, що не знайдуть, тож, посперечавшись із приятелями,  зателефонував із власного мобільного телефону за номером «102» і повідомив про вибухівку.  Згодом, протверезівши, «мінер» викинув мобільний. Проте — марно. Невдовзі затятого «сапера» затримали і  порушили кримінальну справу.

          
«Мінерам-жартівникам» слід спати спокійно — рано чи пізно їх вирахують. Фото Володимира ЗАЇКИ

Більшість «терористів» — чоловіки

Вищезгадані випадки доводять, що злі жарти із «замінуванням» створюють багато незручностей для законослухняних українців, відволікають правоохоронні органи від справжньої роботи та завдають значних збитків державі.

Аби перевіряти анонімну інформацію про погрози терористичного характеру, встановити осіб, причетних до скоєння протиправних дій та не допустити  їх вчинення, органи Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ та Міністерства надзвичайних ситуацій використовують велику кількість технічної апаратури, залучають кваліфікованих фахівців.

У відповідь на офіційний запит «УК» прес-служба СБУ повідомила, що, згідно з чинним законодавством, судові органи України притягують винних у скоєнні злочину терористичного характеру до відповідальності шляхом відшкодування заподіяних фінансових витрат. Так, у 2011 році жителя Донецької області суд визнав винним у неправдивому повідомленні про замінування однієї з торговельних мереж та притягнув до відповідальності у вигляді виплати штрафу у розмірі 12 тис. 750 гривень.

Загалом протягом  2011 року правоохоронними органами стосовно «телефонних терористів» було порушено 45 (2010 р. — 34) кримінальних справ за ст. 259 «Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності» Кримінального кодексу України.

Згідно зі ст. 259 та ст. 296 (хуліганство) КК України за такі діяння винні караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців чи обмеженням волі на строк до п’яти років. А той самий вчинок, якщо він спричинив тяжкі наслідки або вчинений повторно, карається позбавленням волі на строк від двох до семи років.

Крім того, за інформацією СБУ, в 2011 році на території України зафіксовано 183 анонімні телефонні повідомлення терористичного характеру (за 2009 рік — 125, 2010-й — 151). По гарячих слідах встановлено 111 зловмисників. Як правило, «мінери» повідомляли торік про замінування навчальних закладів (35), торговельних центрів та закладів громадського харчування (32), культурно-розважальних комплексів (9), житлових будинків та громадських місць (30), пасажирських вокзалів та станцій (26), банківських установ та підприємств (10), державних установ (29) тощо.

За статистикою, до скоєння таких злочинів здебільшого вдаються школярі або психічно не врівноважені особи. Майже 100% анонімних «терористів» встановлює СБУ у взаємодії з міліцією у досить-таки стислі терміни. Серед викритих у 2011 році анонімів 18% — особи віком до 16 років, 19% — від 16 до 25 років, 53% — від 25 до 50 років; 10% — старші за 50 років. При цьому у 83% зафіксованих фактів анонімні дзвінки здійснювали особи чоловічої статі, у 17% — жінки.

Також «УК» звернувся з офіційним запитом до Міністерства внутрішніх справ. У прес-службі відомства нашій газеті повідомили, що за 11 місяців минулого року було порушено кримінальні справи за ст. 259 Кримінального кодексу за фактами 159 неправдивих повідомлень. З них розкрито 90 випадків та виявлено 86 осіб, які скоїли злочин (за закінченими розслідуваннями кримінальних справ). Щодо 15 осіб обрано запобіжний захід — взяття під варту.   

З огляду на те, що статистика розкриття таких злочинів вражає, можемо говорити про злагоджену та ефективну роботу правоохоронних органів. Однак краще б «мінерів» та горе-жартівників зовсім не було. Аби  правоохоронці не розпорошували на них свої ресурси, можна було б максимально сконцентрувати зусилля на розкритті та запобіганні тим злочинам, які несуть реальну загрозу життю та здоров’ю людей.

Тож потенційним «телефонним терористам» варто-таки усвідомити: за свої безглузді вчинки їм все одно доведеться відповідати за законом.

ДУМКА ФІХІВЦЯ

«Здоровий «мінер» — безвідповідальна людина»

                                   
Євген ОНИЩЕНКО, 
лікар-психотерапевт:

— Якщо говорити про молодь, зокрема школярів, то причини давно відомі. Наприклад, у школі заплановано контрольну роботу. Чому ж не скористатися такою чудовою нагодою як «замінування» навчального закладу. Приїдуть міліціонери, піротехніки, всіх евакуюють, тож відмінять уроки та контрольну роботу. Іноді підлітки можуть повідомити про вибухівку суто з хуліганських мотивів або для утвердження авторитету серед однолітків. Наприклад, вештається молодь десь поблизу вокзалу, бачать великий потік людей, тож чому не розважитися? Приїдуть правоохоронці, почнеться евакуація і метушня. Чим не видовище? На жаль, молодь часто-густо не усвідомлює, що їхні жарти із «замінуванням» завдають великих клопотів як простим громадянам, так і правоохоронцям. А на перевірку таких повідомлень йде купа грошей та багато зусиль. Не усвідомлюють вони і наслідки для себе та своїх батьків.

З психічно хворими ситуація складніша, адже від них можна очікувати чого завгодно. Наприклад у хворого на шизофренію може бути нав’язлива ідея щось «замінувати». Причому ця думка може крутитися в голові постійно. Звідси й випадки, коли одна людина може повідомляти про «замінування» кілька разів протягом нетривалого періоду часу.

Проте шизофреніки вдаються до таких дій дуже рідко, адже в періоди загострення хвороби вони воліють максимально обмежити спілкування з навколишнім світом, у тому числі це стосується телефонних розмов. Така в них фабула поведінки. Небагато «мінерів» і серед тих, у кого параноїдальний синдром. Проте  декого з таких хворих може переслідувати маячна ідея, наприклад, що лікарню поблизу їхньої домівки захопили інопланетяни. Однак така людина розуміє, що їй не повірять, тож повідомляє про «замінування», аби приїхало багато правоохоронців, розібралися в ситуації і врятували Землю.

Якщо говорити про дорослих та здорових людей (хоча при бажанні у будь-якої людини можна знайти психічне відхилення), то мотиви їхніх вчинків бувають різні. Хтось може замінувати кафе, бо його там погано обслуговували або обрахували. Хтось може замінувати ринок, аби позбавитися конкурентів… Але у будь-якому випадку, вважаю, що головна причина псевдозамінувань — безладна та безвідповідальна поведінка.

ДОВІДКА «УК»

Найбільш резонансними справами терористичного характеру, за матеріалами СБУ, торік були події в Макіївці Донецької області, магазині «Сільпо» в Запоріжжі, погрози про «замінування» Верховної Ради України, Київського метрополітену, Львівської лікарні швидкої допомоги та  торговельного центру біля станції столичного метро «Шулявська».