Для мене, як і для більшості українців, запах свіжоспеченого хліба й рідного дому зливаються в один. Так пахне лише найрідніша в цілому світі земля — наша рідна Україна.

Олександр Бордіян з Бучі приїхав у Рівне наприкінці березня. Правдами й неправдами він із дружиною та трьома доньками вирвався з окупації. Тут, у центрі міста, їх випадково зустрів начальник обласної військової адміністрації Віталій Коваль (сама не раз бачила його у вихідні в місті). Довідавшись, що Бордіяни не мають де прихилити голови, допоміг сім’ї із житлом. Роботу Олександр знайшов уже за два тижні після того, як ступив на гостинну рівненську землю.

«Побачив оголошення, що в пекарню №1 потрібні пекарі. Зателефонував, пройшов співбесіду й одразу ж почав працювати.  Є в цьому особлива магія, яка сягає глибини століть і поєднує нас із предками. Вона свого часу захопила мене так, що змінив галузь IT, в якій працював раніше, на пекарську справу. Це було в Бучі сім років тому. Відтоді печу хліб і булочки, отримую задоволення від роботи й дарую радість людям», — ділиться пан Олександр.

Він урізноманітнив асортимент однієї з найулюбленіших пекарень рівнян та гостей міста: привіз оригінальні рецепти гречаного та солодового хліба. Новинки розкуповують так, що охолонути вони не встигають.Майстер з Бучі…

Днями на новій малій батьківщині Олександр мав приємну несподіванку: в пекарню завітав Віталій Коваль. І не сам, а з польським пекарем-волонтером Яцеком Полєвським. Вони разом чаклували над так званим хлібом дружби, який дав початок гарному задумові — створити на Рівненщині мережу мініпекарень, де пектимуть насамперед недорогі соціальні сорти хліба. Цю ідею привіз пан Яцек, і польські партнери готові надати для проєкту відповідний супровід.

Олександр поділився планами: разом із сім’єю й надалі житиме та працюватиме в Рівному, яке дуже припало йому до душі. І залюбки допоможе в реалізації гарного цілком земного задуму.

…і волонтер з Польщі

Якщо мініпекарні з’являться у віддалених селах, люди будуть із хлібом. І не залежатимуть ані від пори року, ані від логістики — дорогого пального чи розбитих доріг.

До речі, у двох територіальних громадах Рівненщини — Старосільській та Бугринській — такі пекарні встигли відкрити до війни. Тут забезпечені хлібом власного виробництва і жителі, і бюджетні заклади — школи, садочки, лікарні. Пекарі ж урізноманітнюють асортимент на прохання земляків, які радо діляться з ними, приміром, призабутими бабусиними рецептами. І наші нелегкі будні наповнюються новими сенсами, ще глибшим змістом та незламною волею до перемоги.

«Тема цілком на часі: маємо  думати глобально, а діяти локально, — каже Віталій Коваль. — Ідеться про можливість відкрити власну справу. Приміром, сімейні пекарні, які будуть осередком переробки нашого борошна на хліб, круасани та інші смачні хлібопродукти. Цей проєкт насамперед для зайнятості, нових робочих місць та підтримки економіки краю. Разом із польськими партнерами плануємо розвивати його від Рівного до найвіддаленіших громад і вже активно напрацьовуємо дорожню карту створення таких пекарень».

Пан Олександр одразу впізнав Яцека: це він у перші дні окупації привіз у Бучу пів тонни борошна, з якого пік хліб та безплатно роздавав його землякам. Саме цього польського пекаря разом з іншими волонтерами (лікаркою, рятувальником, військовим) зображено на муралі «Сміливий народ сміливої країни» на торговельному центрі «Злата плаза» в Рівному. Мурал авторства Костянтина Качановського з’явився тут ще на початку травня.

Упевнено до перемоги

У народі кажуть: буде хліб — буде й пісня. У нашій ситуації варто перефразувати: буде хліб — буде й перемога. Нині зерновий клин Рівненщини радує добірним урожаєм. Тривають жнива. І жнивуємо і за себе, й за ті області, де окупанти випалюють поля з урожаєм та захоплюють елеватори. Як же болить, розривається душа, коли бачиш ці кадри! Як хочеться помститися їм до десятого коліна!

Звісно, наша поліська нива — не конкурент полтавським чи черкаським чорноземам. Але цього року аграрії засіяли найбільше площ за роки незалежності — 622 тисячі гектарів. Третина з них — під ранніми зерновими, тож зберуть не менше, ніж торік, коли подолали позначку мільйон тонн зерна.

У полях працює понад 3 тисячі комбайнів, а загальна потужність обласних складів та зерносховищ — майже півтора мільйона тонн. Це цілком забезпечує потребу у зберіганні врожаю ранніх зернових.

До речі, борошномельна галузь одна з тих, які наростили обсяги у воєнних умовах. А виробництво макаронів на Рівненщині подвоїлося. Тобто і влада, й бізнес єдині в розумінні: будемо і з зерном, і з борошном, і з хлібом. Разом упевнено крокуємо до перемоги.