Поблизу окупованого Маріуполя сердито гарчать і вгризаються ковшами в землю екскаватори. Та ці роботи тільки здалеку нагадують будівельний майданчик, де траншеї могли б готувати для фундаментів майбутніх житлових будинків. Насправді там продовжують рити могили для загиблих від російського «визволення» людей. Приміром, з початку травня і до середини липня місця масових поховань у селищі Старий Крим біля Маріуполя збільшилися вже вдвічі.

Відразу після загарбання українського міста російська окупаційна влада щедро обіцяла швидко розв’язати житлову проблему маріупольців, які залишилися без квартир і будинків, розтрощених самими ж «визволителями». Проте вже тривалий час у Маріуполі активно тільки готують братські та окремі могили — останній земний притулок людей, чиї тіла досі знаходять під завалами.

А тим часом легітимна міська рада Маріуполя шукає і знаходить можливості надати тимчасове житло землякам, які виїхали з окупованого міста. Зокрема реалізація перспективного проєкту перебудови кімнат гуртожитків у компактні квартири для маріупольців бере початок у Дніпрі та Вінниці.  

Два гуртожитки — перші ластівки

«Ми розуміємо, що проблема тимчасового житла нині найважливіша для більшості маріупольців, які поїхали з нашого міста, а тому ми шукали спосіб допомогти їм. І знайшли. Розпочинаємо проєкт з перебудови гуртожитків у маленькі квартири для тих родин, які найбільше потребують такої допомоги», — підтверджує Маріупольський міський голова Вадим Бойченко. 

Що ж, точна кількість загиблих внаслідок потужних бомбардувань і обстрілів жителів приморського міста не відома досі. Та є інший прозорий підсумок кремлівської «денаціоналізації», тобто відвертого геноциду: близько 300 тисяч людей втратили житло. Ідеться про містян, які після перетворення Маріуполя на руїну та виїзду звідти змушені тепер жити в орендованих кімнатах чи квартирах і тулитися в безплатних гуртожитках, санаторіях (у кращому разі), спортивних залах, клубах чи інших закладах, не пристосованих для проживання. Врахувавши найголовнішу потребу людей, маріупольський муніципалітет пропонує таке розв’язання проблеми.

Місцева влада українських міст, де нині компактно проживають внутрішньо переміщені особи з Маріуполя, погоджується передати колегам з міської ради окупованого міста у тимчасове користування студентські, робітничі та інші гуртожитки. Насамперед ті, яких через незадовільний стан чи з інших причин не використовують. А маріупольський муніципалітет докладе зусиль, щоб переробити кімнати цих гуртожитків на невеличкі квартири для родин ВПО. Попередньо передбачено, що маріупольці, отримавши таке тимчасове житло, сплачуватимуть тільки за комунальні послуги.

Поряд із реалізацією проєкту облаштування квартир з усіма мінімальними зручностями (невеличка кухня, санвузол тощо) з’явилась ідея створити на перших поверхах гуртожитків локації, які надаватимуть комунальні, соціальні та інші послуги. Тут працюватимуть кабінети психолога чи стоматолога, перукарня, швейна майстерня та хімчистка. Надання таких послуг — це ще й додаткові робочі місця, а фахівці, які прийматимуть відвідувачів, насамперед претендують на отримання житла в будинку.

Угода між міськими радами передбачає, що після звільнення Маріуполя від російських зайд і повернення переміщених осіб додому, відремонтовані для комфортного проживання та надання різних послуг будинки повернуться до попередніх власників.

Звичайно, виникає закономірне запитання: звідки міська влада Маріуполя, розв’язуючи нині безліч надзвичайно складних проблем, отримає ресурси для втілення амбітних намірів у життя? За словами Вадима Бойченка, допомогу готові надати міжнародні партнери.

«Фінансувати проєкт погодилася Міжнародна організація мігрантів. Тобто бюджетні кошти тут не використовуватимуть. Ми провели переговори із французькою стороною, яка входить до складу організації, і вона підтвердила свою фінансову участь у проєкті. Досі оперативно вже підготували плани реконструкції  десяти гуртожитків і погодили цю ідею з Міністерством освіти і науки. І вже отримали для перебудови два гуртожитки — по одному у Дніпрі та Вінниці», — каже Маріупольський міський голова.    

Що будує окупант… Реалізація перспективного

проєкту, який бодай частково розв’яже пекучу проблему частини вимушених переселенців-маріупольців вже розпочалася. А у самому зруйнованому Маріуполі представники окупаційної влади нині саме почали відмежовуватися від недавніх гучних обіцянок швидко відремонтувати зруйновані чи звести нові будинки. Навіть складається враження, що вони самі досі не розуміють масштабів руйнування житлового фонду всіма видами російської зброї.

Напередодні брутальної «спецоперації» всього у приморському місті було 2708 багатоповерхівок та 48 тисяч приватних житлових будинків. Унаслідок безумства кремлівського геополітика у вигляді штурму та пошуки знавіснілими орками штабу «Азова» відтоді з усіх цих споруд тільки 2% мають ушкодження, усунути які дасть змогу косметичний ремонт. Інші? Місяць тому окупанти самі визнали, що близько тисячі будівель ремонту не підлягають і їх треба зносити. Такий висновок з’явився вже тоді, коли експерти ще не дійшли до більшої частини будинків-руїн.

А стосовно зведення нового комфортного житла, про що довго і голосно розповідала російська пропаганда, то місяць тому в Маріуполі на одному з виїздів з міста справді почали будувати житлову п’ятиповерхівку. Фахівці підтверджують, що йдеться про 1015 квартир — це всього 2% потреби тих містян, які залишилися без надійного даху над головою. Та чи отримає там його хтось із них? Адже будівельні роботи ведуть на замовлення і під наглядом російського міноборони: житло розраховане насамперед на військових рф та місцевих колабораціоністів. Поряд з ним окупанти ще активніше зводять фортифікаційні споруди лінії оборони.

«Це будівництво не має нічого спільного з турботою про людей. Але хоч так можна було б порадіти за частину маріупольців, якби їх не використовували як живий щит», — каже радник Маріупольського міського голови Петро Андрющенко.