ПЕРЕВІРКА

Ручні фірми закуповували продукти за цінами, вдвічі вищими від ринкових

Твердження дієтологів, що апетит приходить під час їди, нещодавно підтвердили… правоохоронці. Вони констатували: експеримент над живими людьми тривав у столиці дуже довго, безконтрольно, а тому наслідки мав такі, що перевіряльники жахнулись.

Спершу заговорили про апетит дітей. Адже торік з’ясувалося, що в багатьох київських школах їх нічим годувати, хоч гроші на харчування згідно з нормами виділялись. Дорослі спершу зраділи. Мовляв, росте зміна, тому і їсть за двох! Але перевірки з’ясували, що не діти, а повнолітні дяді і тьоті, які підрядились годувати школярів, мають справді вовчі апетити. І діяли вони за принципом відомого кіногероя: «Це мені, це мені і це — теж мені». Виходить, дітям слід не вовків боятись, як це часто стверджують казки, а дорослих людей з вовчими апетитами.

І ось чому. Як з’ясувала спеціально створена комісія Київради, вартість харчування на одну дитину різнилась в різних районах столиці вдвічі. Лише в одному вона відповідала нормативам, бо туди надходили продукти безпосередньо з фермерських господарств. В решті бал правили посередники. За висновком комісії, в районах діяли так звані ручні фірми, які закуповували продукти харчування за цінами вдвічі вищими ринкових. За це давали відкати тим посадовцям, що закривали на махінації очі.

Недоїли на 4,2 млн гривень

Прокуратура міста порушила шість кримінальних справ за фактом незаконного використання 4,2 млн гривень, які виділялись на харчування школярів і малят в дитячих садочках. Міська адміністрація збирається централізувати закупівлю продуктів харчування для дітей.

Здавалось, шахраїв викрили. Правоохоронці обіцяють їх покарати. Міська влада запевняє, що наведе лад. Навіщо ж про це говорити? Бо йдеться не про поодинокий випадок. Навіч — система оббирання державного бюджету. Адже подібні історії періодично повторюються в різних містах. Зокрема, напередодні розкриття зграї з вовчим апетитом у Києві викрили подібну, яка зобов’язувалась забезпечувати обідами школярів у Чорнобильській зоні. Коли (правда, із запізненням) поцікавились їхніми можливостями, з’ясувалось, що ніколи харчуванням дітей не займались. Гроші брали, а діти голодували.

Якщо подібні комерсанти виграють тендери на обслуговування дитячих установ, постає запитання: «Хто конкурси організовує і за яким принципом визначає переможців?» Практика кількох років показала, що робиться там не все законно і прозоро. Тендер не відсіває непридатних до роботи, а чомусь відкриває для них зелену вулицю. Тому, коли заслуховуватимуть тих, хто впіймався на поїданні дитячих обідів, мабуть, не зайве було б послухати й тих, хто допускав їх до годівниці, тобто коштів державного бюджету. Бо, як відомо, одна людина не може з’їсти все, що виділялось, приміром, для класу. Значить, щоб краще і безпечніше ковталося, з кимось ділились. Комісія Київради це визнала.

Завдання тендерів — обрати найвигіднішого постачальника. А ще — уникнути корупційних дій. При цьому чомусь не довіряють ні директору школи, ні його районному начальнику, що з такими завданнями вони можуть справитись самотужки. Найчастіше через тендери свої послуги пропонують посередники (виробника просто не допускають до участі). А що головне для посередника? Приробіток. Тобто, навар, який він збирає з дитячого борщу. У Києві таких кухарів збираються зменшити.

За прямої угоди виграють усі

А чи обов’язково проводити тендер в сільському районі, де є підприємства, що виробляють все для дитячого столу. Чому не дати можливість керівнику дитячої установи безпосередньо укладати з ними угоди? Критерій оцінки один: якість і ціна, нижча ринкової.

— Охоче на це погоджуюсь, — говорив при зустрічі директор однієї з птахофабрик Київської області. — Якщо дадуть змогу так робити, курячі яйця і м’ясо птиці школи і дитячі садочки району матимуть за ціною, значно нижчою, ніж постачають ті, хто виграв тендер. Адже посередник купує на фабриці, а потім перепродує дітям. Хто від цього втрачає?

Звісно, комерсанти з вовчим апетитом. То навіщо ж їх допускати до бюджетних коштів, аби вони об’їдали майбутнє нації!