ПАЛОМНИЦТВО

На цьогорічне святкування Рош-га-Шана прибула рекордна кількість гостей

Цього року виповнюється 201 рік з дня смерті Рабе Нахмана, який похований в Умані на вулиці Бєлінського. Як відомо, він народився в місті Меджибіж (Хмельницька область) у 1772 році, вів кочовий спосіб життя, бував у різних містечках України, але здебільшого в Медведівці й Златопіллі, а останні вісім років життя провів у Брацлаві. 1808 року Рабе Нахман захворів на туберкульоз, оселився в Умані, тут і помер. Відтоді Умань і стала центром поклоніння хасидів, куди вони з’їжджаються з усього світу кожного єврейського Нового року.

Цієї осені сюди прибула рекордна кількість паломників — майже 30 тисяч із 25 країн світу. Окрім них у місті з’явилися й українські мандрівники, що прибули сюди на прощу. Одразу стало тісно, тихих вулиць містечка просто не впізнати. Всі стіни й паркани рябіли афішами на ідиші. На стовпах, парканах, магазинах і автомобілях — таблички з написом «Здам квартиру». Обмотані хустками жінки-хасидки, які ще напередодні свята сновигали вулицями, скуповуючи на уманських базарах дитячі іграшки, тканини, вироби з хутра, раптом зникли, ніби розтанули в ранковому тумані. Як пояснив один із паломників, жінкам на цьому великому святі не місце — вони встигли вибратися з Умані до Рош-га-Шана (Новоріччя): віра забороняє жінкам цими днями навіть близько підходити до пантеону з могилою цадика Нахмана.

Настрій у хасидів — святковий. Фото агенції Reuters  

Упродовж кількох днів гості, перевдягнуті в білий одяг, просто на вулицях читали молитви, співали й радісно обнімалися. До головної святині брацлавських хасидів — могили Рабе Нахмана — вишикувалися черги. Величезну синагогу на 6000 місць вщерть заполонили молільники ще за три дні до свята, а місце для молитов біля самої могили вчителя не може вмістити всіх охочих. Паломники вилазять на дахи, а ті, хто втратив надію пробитися до могили,  моляться у квартирах, розміщених в дев’ятиповерхівках по?близу могили Нахмана.

По-різному сприймають приїжджих місцеві жителі. Хтось чекає нагоди добре заробити. Хтось нарікає на дрібне хуліганство, яке вибухає тут не так і рідко. Міській владі й правоохоронцям цими днями не позаздриш. У світі  майже 300 000 брацлавських хасидів, і Умань, в якій 87 000 жителів, повинна до їхнього приїзду ∂рунтовно підготуватися. У попередні роки це виходило не завжди. Та й цього місто ледь не задихається.

Як розповідає заступник Уманського міського голови Петро Паєвський, після запровадження безвізового режиму між Україною та Ізраїлем непросто було навіть з’ясувати число гостей. Комунальні служби передусім потурбувалися, щоб мікрорайон масового поселення хасидів не потонув у смітті — поставили додатково 76 контейнерів та 68 урн. Залучено до роботи десятки прибиральників. Цільовим призначенням для Умані Кабмін надав 15 млн грн на ремонт доріг.

У визначених місцях виросли наметові містечка, кухні. Працювала їдальня, здатна одночасно нагодувати 7,5 тис. чоловік. А представники правоохоронних органів і бійці МНС чергували не лише на могилі цадика Нахмана та біля синагоги, а й на основних маршрутах пересування хасидів. Чергували й дві спеціальні бригади швидкої медичної допомоги, працівники рятувальної служби, кінологи із собаками. На підмогу міліції прибули і поліцейські з Ізраїлю.

Тим часом попри фанатичне вірування, гості не полишають комерцію. Неподалік синагоги хасиди викупили понад сотню квартир, поставили тут кіоски, ятки тощо. Навіть не маючи дозволу на розгортання бізнесу в Україні, хасиди знаходять шпарини у вітчизняному законодавстві.

Нерідко між жителями і гостями виникають непорозуміння. Наприклад,  викуплене приміщення колишньої ветеринарної лікарні хасиди незаконно перегородили бетонним парканом, перекривши уманцям шлях до домівок. Цілком очевидно, що проблем могло бути значно менше, якби такі мандри регулював закон. Проте такий проект, у розробленні якого активну участь брали уманці, ще тільки чекає розгляду у Верховній Раді.