ДАТИ

9 березня Великий Кобзар став українцем, а 10-го його душа відлетіла у Вічність

Долучивши до сюжету українку, в американському серіалі скроїли один стьоб парадоксально-дотепного головного героя із невігластва щодо Тараса Шевченка. Та для наступних приколів такого штибу сценаристам уже «далеко ходити не треба»: є ж резерви в англомовному середовищі. Адже якщо вусатий чоловік у смушевій шапці комусь нагадав бабцю, то скільки ще крутіших асоціацій можна насмикати з неіснуючого обличчя Вільяма Шекспіра, поповнивши собою «антистретфордіанців», котрі вважають, що в «Гамлета», «Ромео та Джульєти» й інших безсмертних творів зовсім інший автор, чи навіть їх кілька, під псевдонімом Шекспір. Коли ж продовжувати вірити, що справжній Шекспір таки родом зі Стретфорда-на-Ейвоні, то цікаві аналогії постають у порівнянні його дат земного буття (26. 04. 1564 – 23. 04. 1616) і Тараса Шевченка (9. 03. 1814 – 10. 03. 1861). Кожен народився й помер в одному місяці, у близькому сусідстві цих днів, є схожість і в цифрах років, але обернено-пропорційна...

Шекспіру і Шевченку суджена пам’ять століть. 
 

«Найцікавіше — поєднання поезії Великого Кобзаря і мислення дитини»


Історично склалося так, що головні події в біографії Тараса Шевченка пов’язані з Черкащиною: у цьому краї він народився, тут похований його прах. Відповідно, ключові урочисті, культурно-мистецькі заходи проходять саме тут. Як цього року відзначатимуть шевченківські дні та як область готується святкувати 200-літній ювілей Кобзаря у 2014 році, наш кореспондент з’ясовував у начальника управління культури облдержадміністрації Василя Марштупи.

—  Пане Василю, де проводитимуться основні урочистості?

— У кількох місцях, що пов’язані з народженням та місцем поховання Тараса Шевченка. За участі офіційних осіб держави та області до дня народження поета і роковин смерті в Каневі на території музею Тараса Шевченка відбудеться покладання вінків до могили Кобзаря, огляд оновленої експозиції та виставок музею, засідання Шевченківського комітету, вручення Національної премії України імені Тараса Шевченка. За участю представників державної влади в с. Моринцях Звенигородського району пройде покладання квітів до монумента «Матері і дитини», огляд експозиції меморіальних об’єктів — хат Якима Бойка та Копія. А в с. Шевченковому Звенигородського району квіти покладуть до пам’ятника Тарасові, до могил його батька — Григорія Шевченка та матері — Катерини Якимівни.

З нагоди перепоховання праху Великого Поета (22 травня) відбудеться культурно-мистецька акція, в межах якої планується піший перехід «Останнім шляхом Кобзаря» за участі громадськості, запрошених та гостей акції, молебень в Успенському соборі м. Канева, реквієм та покладання квітів на могилу Кобзаря, а на території Нижнього парку заповідника буде влаштовано виставку сувенірної продукції, містечко майстрів, організовано виступи найкращих аматорських колективів області та постійно діючий ярмарок «Канівська торговиця».

Шевченко з друзями Г. Честаховським, братами Лазаревськими, П. Якушкіним. 1859 рік. Фото з сайту picaweb.google.com

Образи очима дорослих і дітей

 — Дуже не хотілося б, аби вшанування пам’яті Тараса Григоровича перетворилося на стереотипізовану акцію…

— Ні, якраз цього й не станеться. Бо заздалегідь готувалися різнопланові, масштабні культурно-мистецькі, наукові, освітні та інші заходи. Власне, вони проводились упродовж тривалого часу. Триває робота над довгостроковими різножанровими проектами, започаткованими минулого року.

Одним із важливих моментів планування заходів є також їхня безпосередня аудиторія. Простіше кажучи, вони спрямовані на людей різного віку, з різними смаками. Крім того, розпочинаємо кілька проектів з тривалою перспективою: так, щоб їхня кульмінація й логічне завершення припали на рік ювілею — 2014-й.

Підтвердженням воістину всенародного характеру цих заходів є те, що до участі залучають не лише дорослих, а й дітей, молодь. У межах області є кілька яскравих прикладів власне дитячих змагань, присвячених Великому Кобзареві. Скажімо, з 2008 року в с. Шевченковому Звенигородського району проводиться обласне свято дитячої творчості «Тарасові джерела». У різних жанрах (вокал, хореографія, художнє читання, декоративно-прикладне мистецтво) змагаються дитячі колективи й окремі юні виконавці. Цього разу свято заплановане на травень.

Ще один надзвичайно цікавий захід — цього разу ювілейна, ХХ обласна виставка образотворчого мистецтва учнів шкіл естетичного виховання, присвячена дню народження Т. Г. Шевченка. Такі виставки — прекрасна традиція. Вони стають своєрідним творчим звітом учнів художніх і мистецьких шкіл області. У 2012 році виставка запланована на березень.

— Чи не вплине дещо звужена тематика на творчість дітей? Адже вони дуже чутливі до формалізму, нав’язування тих чи тих занадто заангажованих підходів…

— Характерною рисою таких свят, виставок є те, що вони не обов’язково висвітлюють власне шевченківську тему. Звісно, організатори заохочують дітей, які ілюструють чи озвучують твори Тараса Шевченка, малюють або інсценізують моменти його біографії. Поєднання поетичних образів Великого Кобзаря з образним мисленням дитини — одна з найцікавіших сторінок виставкової та фестивальної історії. Діти сприймають світ по-особливому. Багата уява, гострота відчування, свіжий погляд на звичні речі — все це спонукає маленьких митців відкрити нові інтонації під час декламування класичних віршів, образотворчого відображення Шевченкових сюжетів. Водночас надзвичайно важливо, що нові покоління українських художників продовжують традиції Шевченка-митця, переймають елементи його самобутнього стилю.

Дума на Чернечій горі. Фото автора

Душа народу,  втілена у фольклорі

 — Народне мистецтво та аматорська творчість здавна розвинуті в краї. У Шевченкових творах ми також знаходимо багато мотивів, національних образів. Чи знайде фольклорна тема розвиток і під час святкування ювілею Кобзаря?

— Багато фольклорних заходів проводяться саме в період «шевченківських березин» і до дня перепоховання праху Кобзаря не випадково. Адже саме в автентичному мистецтві, фольклорі, народних промислах ми знаходимо відбиток народної душі. Таке мистецтво живить літературу, живопис, театр. Так, до душі краянам давно припали популярні традиційні заходи: з концертними програмами від аматорських ансамблів й окремих виконавців, виставками декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва майстрів-аматорів, зі столами достатку. До таких належить обласний мистецький фестиваль «Садок вишневий коло хати», що проводиться в м. Городищі у червні, та обласне літературно-мистецьке свято «Вінок Кобзареві», яке за традицією проходить у м. Звенигородці в травні. На 22 травня цього року запланований також новий обласний фестиваль рушників та виставка сувенірної продукції в м. Каневі.

Є на Черкащині ще один не менш цікавий захід — конкурс кобзарського мистецтва, який проводиться в травні. У ньому змагаються солісти на українських народних інструментах (бандурі, кобзі, цимбалах, сопілці), капели та ансамблі бандуристів, оркестри. Спрямований конкурс переважно на молодь, адже передбачає участь учнів шкіл естетичного виховання та студентів вищих мистецьких навчальних закладів. Хоча допускаються також ансамблі учнів та викладачів.

Нині кипить робота над новим масштабним проектом. Протягом 2012–2014 років планується проведення обласного фестивалю народної творчості, присвяченого ювілею Т. Г. Шевченка. До звітних концертів мають бути передбачені кошти для поновлення сценічних костюмів, придбання музичних інструментів, звукопідсилювальної апаратури тощо. Такий проект, безумовно, поглибить творчу співпрацю колективів аматорського й професійного мистецтва, допоможе залучити професійних митців до надання методичної й практичної допомоги аматорам.

Життя поета  на театральній сцені

 — А чим ознаменують свято професійні митці?

— Безперечним акцентом шевченківських заходів і в нинішньому, і в наступних роках залишиться, звісно, постать Великого Поета, його особистість, творчий та життєвий шлях, його видатні твори. Зокрема, буде реалізований наступний етап амбітної постановки в Черкаському академічному обласному українському музично-драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка драматичної поеми-тетралогії Богдана Стельмаха «Тарас». Незабаром має вийти третя частина (нагадаємо, що події на сцені розгортаються в зворотному хронологічному порядку. Тобто починалося все в 2011 році з четвертої частини) — «Слова», яка представить глядачам оригінальний погляд на період життя Тараса Григоровича з 27 до 36 років. Перед очима глядачів постане максимально достовірне, виразне втілення особистості Поета. Будуть відтворені маловідомі сторінки його біографії, а також зроблено екскурс в історію творчості.

Це, до речі, не єдине відтворення сюжетів видатного автора засобами сценічного мистецтва, яке представлять черкаським глядачам у межах шевченківських днів. Йдеться про Всеукраїнський фестиваль шевченківських театрів, який удруге відбудеться в 2013 році. Спеціальний проект щоразу присвячується творчості Тараса Шевченка — сценічному прочитанню його поезії або драматургії — і передбачає участь професійних театральних колективів України, яким присвоєно ім’я Т. Г. Шевченка. Перший фестиваль з успіхом пройшов минулого року, і тоді три з чотирьох театрів-учасників запропонували на розсуд публіки саме вистави на основі творів Автора або пов’язані з його життям.

У березні в Черкаському обласному краєзнавчому музеї буде підготовлено виставку архівних документів до 105-річчя з часу виходу першого повного видання поетичних творів Т. Г. Шевченка під назвою «Кобзар». Ведуться також перемовини із Всеукраїнською спілкою кобзарів щодо проведення спільної акції — реквієму пам’яті Т. Г. Шевченка за участі зведеного колективу кобзарів України та зарубіжжя на Тарасовій горі в м. Каневі 22 травня 2014 року.

А вже найближчим часом стартує літературно-мистецька естафета «Шевченковими шляхами Черкащини». Результатом цієї акції мають стати впорядкування місць, де перебував Шевченко, встановлення меморіальних знаків, оновлення або створення експозицій музеїв, музейних кімнат, виготовлення естафетних альбомів, які будуть передані в музеї області.

На учасників  святкування  очікує сюрприз

 — Чи є сьогодні невирішені питання підготовки до цих славних дат? Які роботи ведуться у пам’ятних місцях, як вони зміняться до ювілейної дати?

— Чимало гострих питань постає в царині роботи з матеріальними об’єктами, пов’язаними з іменем Тараса Шевченка. Однак вирішуємо їх завдяки зусиллям місцевої влади та центральних відомств. На 2012—2014 роки заплановано завершення низки заходів для подальшого розвитку Шевченківського національного заповідника. Зокрема завершимо опоряджувальні роботи нижнього парку заповідника, реставрацію могили багаторічного доглядача Шевченківського меморіалу І. О. Ядловського та реставрацію першого народного музею Т. Г. Шевченка «Тарасова світлиця» в м. Каневі. Завершиться й оновлення інтер’єрів Успенського (Георгіївського) собору в м. Каневі та впорядкування прилеглої до нього території. Приміром, буде облаштовано автомобільну дорогу від Успенського (Георгіївського) собору до підніжжя Тарасової гори. Заплановане будівництво готельно-ресторанного комплексу «Хата Кобзаря». Триває будівництво Канівського міського будинку культури. Опрацьовуємо питання щодо створення в ньому Шевченківського культурного центру. Буде споруджено пам’ятник Т. Г. Шевченку в селищі Вільшана Городищенського району.

Про всі плани одразу не розкажеш. Однак про один важливий момент сказати варто. Адже жителів Черкащини і туристів чекає справжній сюрприз. Обласна влада готується офіційно звернутися до Міністерства культури України з пропозицією провести Міжнародну виставку оригінальних творів Т. Г. Шевченка з нагоди 200-річчя від дня його народження у музеї Шевченківського національного заповідника. Ця виставка може стати гучним завершальним акордом у симфонії з назвою «Шевченківські дні». Найкращі роботи Тараса Григоровича — безпосередньо в краї, в якому він народився, черпав натхнення; у фантазійному місці Абсолютної Краси, описаному в «Заповіті»; у місці останнього спочинку видатної людини... Символічне коло замкнеться.

Владислав КИРЕЙ, 
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ«УК»

Василь МАРШТУПА. Народився 27 січня 1958 року в с. Червона Слобода Черкаської області. Закінчив Київський інститут культури ім. О. Корнійчука. Працював директором об’єднання художніх колективів управління культури і туризму облдержадміністрації, директором обласного центру народної творчості та культурно-освітньої роботи, головою обкому профспілки працівників культури Черкащини. З 2011 року — начальник управління культури Черкаської облдержадміністрації. Заслужений працівник культури України. 

За мотивами творів Тараса

Володимир ЧАЙКА, 
начальник науково-дослідного відділу
Національного заповідника «Замки Тернопілля»

Національний заповідник «Замки Тернопілля» має в своєму розпорядженні унікальну колекцію дерев’яних скульптур заслуженого майстра народної творчості України Володимира Лупійчука (1929 — 2006). Серед десятків творів, майстерно створених різцем митця, значну частину становлять скульптури, створені за мотивами Шевченкових віршів і поем. Саме вони, як любив згадувати скульптор, надихали його на творчість, давали енергію, вели по життю. Автор вибирав серед Кобзаревих творів саме ті, які розкривали український характер, українську душу. Носіями ж найкращих рис нашого народу були запорозькі козаки — лицарі, борці, воїни. Шевченко пером на папері, а Володимир Лупійчук різцем по дереву зуміли увіковічнити їхній образ.

Заслужений майстер народної творчості України Володимир Лупійчук серед своїх робіт у Збаразькому замку (2006 р.)

Понад 50 дерев’яних скульптур уже більш як 10 років експонуються у виставкових залах Збаразького замку та викликають щирий подив і захоплення у відвідувачів. Гості твердині мають змогу побачити втілених у дереві героїв Шевченкової поеми «Іван Підкова», які стають до бою за волю, пережити трагізм невільницької долі, оспіваний у Тарасовому творі «Заступила чорна хмара», відчути рішучість і героїзм народних месників з поеми «Гамалія». Скульптор створив цілу галерею робіт за мотивами й інших творів Шевченка — «Чернець», «Гайдамаки», «Невольник», «Сова», «Тарасова ніч» та інших. І кожен з них — своєрідний невеликий пам’ятник, який уособлює як нескорений дух народу, так і геніальність його великого сина.

Світлини прикрашають експозицію Шевченкового дому

Владислав ФЕДОРОВИЧ, 
для «Урядового кур’єра»

ПАМ’ЯТІ ФОТОМИТЦЯ. Напередодні Шевченківських днів не можна не згадати яскраві епізоди, пов’язані з Кобзаревим краєм. Тим паче, що й приводів таких багато. Один із них — канівські шевченкознавці недавно відзначили сто років від дня народження українського фотомитця Якова Давидзона.

…Під час Великої Вітчизняної війни гітлерівці перетворили музей Тараса Шевченка в Каневі на місце ув’язнення людей. Коли на початку 1944 року Канів і Тарасову гору звільнили від фашистських загарбників, визволителі побачили в музеї вибиті стіни, бруд, мотлох, товстий шар льоду на підлозі. Таким зафіксував на фотоплівці музей Кобзаря і Яків Давидзон, який уже 1 лютого прибув сюди. Подробиці тієї поїздки на сторінках газети «Демократична Україна» якось розповів Микола Сингаївський. Виявляється, Якова Давидзона, який щойно повернувся з партизанів до Києва і працював у «Радянській Україні», викликав сам Микита Хрущов, який був тоді головою Ради Міністрів України, й запропонував негайно вилетіти до Канева й документально зафіксувати наслідки варварства гітлерівців.

«Літаком У-2 («кукурузник») фотокор вилетів до Канева. Сісти внизу на маленькому майданчику не можна було — точився жорстокий бій. І літак приземлився на самому вершечку Чернечої гори, неподалік пам’ятника Кобзареві. Тут було справді затишніше, хоч сліди залишеної руїни до болю вражали і гнітили кожного. Коли ж Яків Давидзон зайшов до музею — то жахнувся. Все розбито, розгромлено, понищено, пограбовано, сплюндровано, спалено, споганено».

Яків Давидзон перший серед фотопубліцистів країни був удостоїний Державної премії імені Т. Г. Шевченка. Фто надане автором

Але Шевченкіана Якова Давидзона розпочалася ще раніше — 18 червня 1939 року. Того дня з нагоди 125-річчя від дня народження Великого Кобзаря на Тарасовій горі в Каневі в присутності сорока тисяч поетових шанувальників відбулося урочисте відкриття Шевченківського меморіалу. На цих урочистостях був і фотограф Яків Давидзон, який не пропустив жодної важливої миті тих подій.

Частий гість Канева, Яків Борисович та його об’єктив не обминули й урочистостей на Тарасовій горі 1961 та 1964 років, коли минало 100-річчя з дня смерті та 150-річчя від дня народження поета. Завдяки Давидзону сьогодні у фондовій колекції Шевченківського національного заповідника зберігаються світлини, що розповідають про події на Тарасовій горі тих ювілейних років. Та й не тільки ці.

У 1989 році, коли відзначали 50-річчя з часу відкриття Шевченківського меморіалу на Тарасовій горі, фотокореспондент подарував Кобзаревому дому дуже багато світлин із своєї Шевченкіани. Нині більшість із них представлена в музейній експозиції.

Його творчість наснажує  і китайців

Художник Пен ЛІН (КНР) 
для «Урядового кур’єра»

У 50-ті роки минулого століття, переглядаючи «Збірник малюнків Т. Г. Шевченка», привезений батьком із Радянського Союзу, я, тоді ще зовсім малий, дізнався про відомого українського поета і художника XIX століття. Значно пізніше, під час навчання в Пекінському університеті, з глибокою повагою читаючи переклад «Вибраних творів Шевченка» Ге Баоцюаня, крок за кроком наближався до цього видатного поета.

Пам’ятаю, Лу Сінь в одній зі своїх статей палко пропагував творчість Байрона, Шандора Петефі та інших поетів-бунтарів ХІХ століття, які «вирішили чинити супротив та поставили за мету діяти». «Незламні духом, щирі серцем та правдиві вчинками; не заграють з народом, а наслідують традиції», водночас «мають сильний голос для того, щоб їхні народи розпочали нове життя, а держави досягли величі». Насправді Шевченка також слід віднести до цієї когорти поетів-бунтарів: 

«...Добра не жди,
Не жди сподіваної волі —
Вона заснула: цар Микола
Її приспав. А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить;
Та добре вигострить сокиру,
Та й заходиться вже будить...» 

Читаючи ці громові поетичні рядки із «кличем та спротивом», які змусять почути навіть глухого, хіба можна не бути бадьорим духом та не відчувати душевного підйому?

Ще в 1921 році Мао Дунь переклав китайською мовою поезії Тараса Шевченка та вніс його життєпис до «30 біографій письменників Росії». Перекладали його твори китайською Ге Баоцюань, Мен Хай, Лань Мань, Гао Ман, Вей Хуану та інші. 1961 року з нагоди 100-ліття від дня смерті Шевченка перевидано 3-томне видання його творів. Мого батька запросили виступити на зборах пам’яті Шевченка. У промові він разом із присутніми вшанував українського поета-кріпака, а на завершення прочитав вірш, який перегукується із «Заповітом» Шевченка: «За ці 100 років, що ти покинув нас, український та радянський народ не тільки не забули тебе, але, як ти хотів, згадують тебе «незлим тихим словом». Крім того, тут, у близькому твоєму серцю Китаї, також «незлим тихим словом» згадують тебе. Весняний вітре, понеси це «незле тихе слово» через пустелі Монголії, Байкальське озеро та Уральські гори до Дніпрових круч — до Тараса...» Деякі дослідники відчувають у цій доповіді свіжий вітерець з українських степів. 

Пролетіло ще понад 50 років, а китайський народ пам’ятає видатного поета Тараса Шевченка. Перекладач Гао Ман, виступаючи в Посольстві України з нагоди нагородження його Президентом України орденом за особистий внесок у розвиток українсько-китайської культурної взаємодії, пригадав, що Шевченко морально підтримував китайський народ під час Тайпінського повстання. Шевченко живе не лише в серці українського народу, а й у серці народу Китаю...