Агрофірма шанована в районі за високі врожаї. Тут працюють жителі райцентру та навколишніх сіл, які мають одну з найвищих зарплат у районі. Сотні сімей здають землю в оренду господарству, яке ще й усіляко підтримує місцеві дитсадки, школу.
«Наша фірма нині спеціалізується на вирощуванні зернових, олійних та зернобобових культур, — каже директор ТОВ «Агрофірма ім. Ватутіна» Василь Шкрум, — тоді як до 1996 року в господарстві було до двох тисяч голів великої рогатої худоби. Та через нестачу тоді обігових коштів довелося вирізати поголів’я. Нині на відгодівлі залишили до 200 голів для власних потреб. Річ у тому, що тоді зар плат не було, а за роботу розраховувалися зі своїми працівниками по бартеру, переважно зерном та м’ясом. Крадіжки просто процвітали, вночі доводилося чергувати на полях».
Василь Павлович зауважив, що стали на ноги, коли перейшли в 2000 році від колективного сільгосппідприємства до ТОВ «Агрофірма ім. Ватутіна». І головне, що не лише урізноманітнили продукцію — крім пшениці, ячменю, соняшнику, почали сіяти ріпак, горох, гірчицю та інші культури, а й відмовилися від бартеру, відпала потреба за пальне, електроенергію тощо розплачуватися зерном. «Ми самі почали продавати продукцію, а на виручені кошти придбали новітню техніку: трактори, культиватори, комбайни. Почали стабільно платити зарплату механізаторам, сплачувати податки. Нині у нас працюють 62 фахівці, справляємося тільки власними силами, сезонників не долучаємо. Всі фахівці місцеві, переважно з Ве ли кобілозерки, тому найбільше господарство підтримує саме жителів райцентру», — каже він.
І додає, що цьогоріч господарство придбало в місцеву дев’ятирічку парти, закупило фарбу, цемент, інші будматеріали для ремонту, перекрило дах. Підлогу місцевого дитсадка вкрили лінолеумом та обгородили його. Ще господарство допомагає місцевій лікарні дизпаливом, матеріалами, грошима. Коли місцеві студенти вирішили створити футбольну команду, агрофірма подарувала їм іменну футбольну форму. Для Червонівської сільради, де також живуть працівники господарства, придбали електрокотел, а для діток сільського дитсадка завезли багато іграшок.
Повертаючись до виробничого процесу, Василь Шкрум зауважує, що механізатори працюють тільки на вітчизняній техніці, підтримуючи таким чином власного виробника. Нещодавно придбали два нових агрегати «Полісся», які намолотили по 1700 тонн зерна кожний. Хороші врожаї, на думку директора, вони отримують, бо мають 900 гектарів парів. У далекому 1994 році, щойно ставши до роботи, збирали по 20 центнерів з гектара, тоді як нині отримують вдвічі більше, а соняшнику — 22 центнери на круг, що втричі (!) більше. Наступного року планують засіяти понад 200 гектарів горохом, який нині прибутковий, як і озимий ріпак. Тож господарство завжди має обігові кошти та обходиться без кредитів.
В агрофірмі 12 механізаторів. Вони сіють, культивують і збирають врожаї. Середня зарплата — 3,3—3,5 тисячі гривень, яку стабільно отримують. На День працівника сільського господарства 13-та зарплата сягає семи тисяч гривень, ще до тисячі гривень премії на державні свята. Взимку жодного свого працівника агрофірма не відправляє «на свій рахунок» чи до центру зайнятості, як роблять інші. Тут платять зар плату за ремонт техніки.
«Гроші є, бо не користуємося чужими послугами для обробітку та зберігання зерна, — наголошує Василь Шкрум, — бо маємо власні механізований тік та склади. Під час жнив за зерно посередники правлять найменшу ціну, а ми дочікуємося справжньої ціни на нього. А поки що віддаємо людям кошти за паї. Хто хоче — бере зерном. До 20 серпня повністю розрахуємося з пайовиками (362 особи). Безплатно також обробляємо цим селянам городи та надаємо інші послуги».
Від держави досвідчений аграрій Василь Шкрум найбільше хоче повернення селянам пільги з ПДВ, бо цього року, з січня по березень, коли був пік реалізації продукції, господарство заплатило 2,711 мільйона гривень ПДВ, з яких повернули всього 420 тисяч. А 2,3 мільйона гривень — вартість нового комбайна, який конче потрібний агрофірмі.
Ми в Google+