Слід розуміти, що конфронтація з Росією відбуватиметься ще мінімум 3—5 років. Новий рівень загроз воєнного характеру, пов’язаний з масштабним вторгненням військ РФ та подальшим застосуванням регулярної армії у війні проти нас, вимагає від влади України невідкладних кроків.  

Слід усвідомити, що жоден стратегічний крок на політично-дипломатичному рівні не буде реалізовано, якщо наша держава не дотримуватиметься ідеї посилення власного оборонного потенціалу.

Тому  національний інститут стримування зовнішньої агресії в його сучасному вигляді має опиратися на розвинену тріаду із розумно сформованої системи несилових методів протидії, мобільної, компактної професійної армії і відшліфованої системи територіальної оборони у вигляді підготовленого добровольчого мобілізаційного ресурсу.

Основу тріади стримування мають становити невійськові структури, оскільки саме вони забезпечують превентивні можливості держави. До таких механізмів належать розвинений дипломатичний корпус і компетентна розвідка, спеціально створені економічні  й інформаційні важелі. Стрімкий розвиток розвідувальних державних структур забезпечить розв’язання багатьох завдань  на міжнародній арені і в тилах потенційних противників. Формуючи такий потенціал, варто взяти до уваги важливість роботи для запобігання: нанесення головного удару по «замовнику» можливої війни, а не по безпосередньому агресору. Такий удар може мати різні форми: фінансову, економічну, кіберінформаційну, культурологічну. Адже у війнах нового типу досягнення в галузі сучасних технологій ураження можна ефективно нейтралізувати, застосовуючи сучасні соціальні технології. РНБО України має стати інформаційно-аналітичним центром не лише з обробки інформації і видачі проектів рішень, а й з підготовки сучасних форм інформаційної протидії.  Посилення розвідувальних і контррозвідувальних органів — це частина загальної доктрини. Невід’ємним пунктом успіху тут має бути адекватне технічне оснащення, фінансування, агентура, високий рівень компетенції представників розвідорганів.

Окрім цього, існує ще одне вкрай важливе питання: налагодження системного підходу до закупівлі нових озброєнь і військової техніки (зокрема в іноземних країн шляхом створення спільних підприємств, входження до міжнародних проектів) та проведення перспективних дослідно-конструкторських робіт для всіх військових формувань України. Задля цього потрібно утворити державне агентство оборонної промисловості (або держкомісію оборонної промисловості) з керівником на рівні віце-прем’єр-міністра. Саме такий підхід здатен забезпечити визначення  реальних можливостей підприємств ОПК України, пріоритетності та черговості програм закупівель у своїх та іноземних підприємств. До того ж необхідно терміново внести зміни до системи закупівель.

Не кількість людей з автоматами, а сучасні системи та професійне їх використання зможуть забезпечити народу України можливість протистояти агресору. Такий підхід гарантуватиме Україні наближення до отримання повного членства в НАТО чи вступ до іншої (ймовірно, нової) системи колективної безпеки. Основу, на переконання аналітиків ЦДАКР, має становити 120—130-тисячне добре споряджене,  нагодоване та підготовлене професійне військо. На підкріплення — до 50 тисяч бійців Нацгвардії. Решта — війська територіальної оборони, яких готують за вдосконаленим принципом формування мобілізаційного резерву, однак не за формулою призову на строкову службу на рік-півтора.

Уже потрібно переводити на контракт частини військовослужбовців, що добре себе проявили під час бойових дій. Формування професійного ядра ЗСУ вкрай необхідне! Варто оперативно переглянути кадрову політику в секторі безпеки і оброни. Військових призначати на ключові посади потрібно за принципом відданості.

Першочерговим слід зробити принцип професіоналізму. Необхідно залучити фахівців, звільнених у запас, — як діючих командирів та інструкторів.

Валентин БАДРАК,  
директор  Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння
для «Урядового кур’єра»