Керівник Національного проекту
«Нове життя — нова якість
материнства й дитинства»
Віктор СІРМАН 

Материнська смертність в Україні втроє-вчетверо перевищує європейські показники, смертність новонароджених — в 2,4 раза. На тлі того, що вже майже два десятиріччя в Україні фіксується від’ємний демографічний приріст, ці цифри мають особливо гнітючий вигляд. Один із чинників, що вплинули на останній показник, — перехід України на європейські стандарти, згідно з якими малятко, що народилося після 22 тижнів вагітності за умови, що воно важить не менше за 500 грамів, вважається людиною, а не ембріоном. Таку крихітку важко уявити, доки не побачиш на власні очі, — малесеньке дитя, що вміщується на долоні дорослої людини. Їхній порятунок — справа дорога й тривала.

Позаторік в Україні під патронатом Президента стартував Національний проект «Нове життя — нова якість материнства й дитинства». Його завдання — створення впродовж 2010-2014 рр. 27 перинатальних центрів в усіх регіонах України. Наскільки поява таких центрів здатна знизити показники смертності серед маленьких українців та їхніх мам, кореспондент «УК» поцікавилася в керівника проекту Віктора Сірмана.

Потрібна зміна моделі

— Вікторе Мірчовичу, в чому причина високої материнської та дитячої смертності?

 — Ця проблема — комплексна й має багато складових. Її розв’язання лежить не в одній площині, а тому вимагає зміни самої моделі надання медичної допомоги.

Нині багато українських немовлят помирають на етапі народження або невдовзі після нього. Адже в пологових будинках новонароджене дитя перебуває лише протягом перших семи днів, хоч велика кількість малюків, народившись раніше за термін, потребують інтенсивної невідкладної допомоги, і вона не завершується на етапі перебування дитини в пологовому будинку. Досі цих дітей перевозили в інші лікарні, проте саме транспортування в такому важкому стані якраз і спричиняє високу смертність серед таких немовлят.

Мета нашої програми — реформування системи надання допомоги матерям та дітям, результатом якого буде створення на обласному рівні перинатальних центрів, де кожна жінка, що потребує високоспеціалізованої допомоги, та дитина, народжена раніше терміну з низькою вагою, отримає повноцінну допомогу безпосередньо в своєму регіоні.

Таким чином недоношені діти з’являтимуться на світ у перинатальному центрі й виписуватимуться лише тоді, коли будуть фактично здоровими. Це і є головною структурною відмінністю такого центру від пологового будинку. При перинатальних центрах буде створено кабінети, лікарі яких наглядатимуть за такими дітками протягом першого року їхнього життя. Окрім цього, буде створено систему нагляду за вагітними жінками та нову систему планування сім’ї. Отже, перинатальний центр стає в області головною установою, що координує діяльність усієї системи.

В цих центрах працюватимуть досвідчені фахівці, що пройшли спеціальну підготовку з сучасних перинатальних технологій. Загалом важливо те, що заради втілення цих змін у спільну робочу групу на державному рівні об’єдналися й місцеві органи виконавчої влади, й Національна академія медичних наук, і МОЗ, і проект «Нове життя».

Крім того, нині ми також ведемо переговори про стажування наших фахівців за кордоном.

— Де саме?

 — На сьогодні навчати наших спеціалістів згодилися провідні університетські клініки Німеччини. Проте ми хочемо не просто організувати навчання, а створити певну групу з тренерів, котрі могли б дещо змінити саму модель освіти, за якою ми працювали б надалі.

Вагітним корисно танцювати під музику. Фото з сайту vesna.ru

Реанімації обладнають за благодійні кошти

— Які джерела фінансування проекту?

 — Передовсім це держбюджет, по-друге — місцеві бюджети (вони мають забезпечувати 25-30% коштів, що передбачені переважно на ремонтні й підготовчі роботи). Наш соціальний партнер, фонд Віктора Пінчука, виділив 100 млн грн, за які він повністю обладнає або дообладнає «під ключ» реанімації новонароджених у кожному регіональному перинатальному центрі.

— Скільки на нинішній рік виділено коштів на реалізацію цього проекту?

 — Торік ми мали 110 млн грн, і цих коштів вистачило, аби відкрити в повному циклі центри в Донецькій, Харківській та Кіровоградській областях. Ще 2 (на Житомирщині й Дніпропетровщині) — з так званими перехідними бюджетами, коли частину коштів на ремонті роботи виділили торік, а частину буде освоєно цього року. Нині нам знову виділили 110 млн грн, але ми подали прохання на збільшення фінансування до 379 млн грн. Оскільки більшість пологових будинків побудовані ще за радянських часів, структурно й функціонально вони не відповідають сучасним вимогам, а отже потребують капіталовкладень у реконструкцію, інноваційні інженерні технології та медичні рішення, без яких неможливо створити системи якісної медичної допомоги.

— Зважаючи на те фінансування, яке вже виділене на сьогодні, про скільки реально відкритих центрів, де можна буде рятувати діток, можемо говорити цього року?

 — Цього року ми передовсім говоримо про відкриття перинатальних центрів на Житомирщині, Дніпропетровщині, Полтавщині та в Криму.

—  Тобто включаючи два з перехідним бюджетом?

 — Так. Крім цього, ми розпочали роботу в Чернівецькій, Черкаській, Одеській, Хмельницькій, Луганській областях, на Закарпатті та в Києві.

— У тих центрах, що вже готові, є вже перші пацієнти?

— Скажу відверто: ми працювали в надто стислі терміни, оскільки Нацагентство було створено в червні минулого року і лише в другому півріччі отримало можливість освоювати бюджетні кошти. Й зважаючи на те, що однією з основних умов створення перинатальних центрів є якісна експертна оцінка на всіх його етапах (це упорядкування проектно-кошторисної документації, контроль за будівельними роботами, закупівля якісного обладнання та інше), це сповільнило темпи реалізації проекту, а отже, гроші ми змогли освоїти лише в листопаді-грудні. Нині відбувається введення в експлуатацію центрів, створених торік.

— Проект передбачає переоснащення тих пологових будинків, що вже є, чи зведення нових?

 — У багатьох регіонах потреби побудови нових немає. Нас цікавить передовсім надання якіснішої допомоги. Для цього треба обрати кращий пологовий будинок обласного рівня (якщо його немає, перинатальний центр створюється на базі місцевого). Він реконструюватиметься та оснащуватиметься відповідним обладнанням.

Кінцевий результат — зниження смертності

— До речі, вартість лише однієї дози препарату для розкриття легенів недоношених дітей сягає 5 тисяч гривень. Непоодинокими є випадки, коли батьки змушені самі купувати їх, оскільки пологові будинки ними повністю не забезпечені. Чи зміниться ситуація завдяки цьому проекту?

 — Досі ці препарати централізовано закуповувалися державою й розподілялися по всіх пологових будинках. Оскільки потреба в них у перинатальних центрах буде постійною, ми вноситимемо зміни, щоб закуповувати настільки, наскільки можливо, та будемо додатково передбачати кошти в місцевих бюджетах. Намагатимемося, аби держава забезпечувала ними повністю.

— Щоб вагітна жінка, котра має певні патології, потрапила до перинатального центру, її стан має визначити лікар. Із тими, хто проживає в містах, все більш-менш зрозуміло: є поліклініки, жіночі консультації, а як бути тим, хто живе в селі?

 — В селі вагітну жінку повинні оглядати акушерка або сімейний лікар. Але тут, власне, вже йдеться про реформу медичної допомоги на первинному рівні.

— Не треба далеко ходити — навіть у багатьох селах Київщини немає акушерок, отже, вагітних жінок навряд чи хтось оглядає…

 — Звичайно, в селі повинні бути забезпечені первинною допомогою, але моя ділянка роботи більше стосується створення перинатальних центрів, тобто третинного рівня, тому боюся дати вам не зовсім фахову відповідь щодо первинної ланки. Але ми розуміємо, що результативність роботи майбутніх перинатальних центрів залежить від того, наскільки якісно огляне жінку акушер чи сімейний лікар, тому ваше зауваження навіть не потребує коментарів.

— Кінцевим результатом програми має стати зниження дитячої і материнської смертності. Чи визначено терміни, коли плани стануть реальністю?

 — Одним із національних пріоритетів, озвучених Президентом України на Комітеті з економічних реформ у 2010 році, став напрямок «Нова якість життя», в межах якого є кілька проектів, спрямованих на покращення соціальної сфери і охорони здоров’я, зокрема проект «Нове життя — нова якість охорони материнства і дитинства». Таким чином охорона материнства і дитинства внесена до розряду національних пріоритетів. Цей проект спрямований на реалізацію цілей розвитку тисячоліття ООН, таких як скорочення за період з 1990 по 2015 рр. на 2/3 смертності серед дітей віком до 5 років, скорочення за період з 1990 по 2015 рр. на 3/4 коефіцієнта материнської смертності та забезпечення до 2015 р. широкого доступу до отримання допомоги у сфері репродуктивного здоров’я.

— Наскільки це реально, адже 2015 рік не за горами?

 — Наше завдання — дати кожному регіону інструмент досягнення результату. Звісно, я розумію, що показники зниження смертності можуть бути неоднаковими. Це передовсім залежить від готовності й бажання керівництва регіону йти цим шляхом, а загалом від організації роботи з надання медичної допомоги.

Тетяна МОІСЕЄВА,
«Урядовий кур’єр» 

 

ДОСЬЄ «УК» 

Віктор СІРМАН. Народився 28 вересня 1974 року. 1997 р. закінчив Чернівецький державний медичний інститут за спеціальністю «лікувальна справа, лікар-спеціаліст акушер-гінеколог». Кандидат медичних наук. Заслужений працівник охорони здоров’я. Трудовий стаж розпочав у Чернівецькому пологовому будинку №1. З 2007 р. — начальник відділу із забезпечення діяльності міністра охорони здоров’я України, з 2010 р. — заступник міністра. З червня 2011 р. — керівник Національного проекту «Нове життя — нова якість материнства й дитинства».