«Я вдячний, що працював разом з вами», — сказав він колегам під час останньої зустрічі. Герой України, видатний авіаконструктор, який був керівником підприємства з 1984-го по 2005 рік, вважав, що створення на базі «Антонова» концерну із чотирьох підприємств зашкодить розвитку вітчизняного авіабудування. Як свідчить сучасна історія, мав рацію щодо своїх побоювань. Час показав, що та реформа в авіабудуванні виявилася непродуманою і недоцільною.
Минуло 16 років, як пішов із життя Петро Балабуєв. Людина-легенда, послідовник Олега Антонова, лауреат Міжнародної премії імені Едварда Ворнера. У його доробку — участь і керівна роль у створенні літаків, серед яких всесвітньо відомі велетні Ан-22 «Антей», Ан-124-100 «Руслан», Ан-225 «Мрія», народжені в незалежній Україні Ан-140, Ан-148, Ан-38, Ан-70 та інші. Таким його знає світ.
Нам пощастило пройти частину життя поряд із ним — видатною, проте звичайною людиною з унікальними рисами характеру. Усі, хто хоч раз спілкувався з ним, назавжди запам’ятали його надзвичайну енергію й безмежну відданість справі. Він зазначав не раз, що робота була його життям, його найбільшою любов’ю. Їй він присвятив усього себе. Без компромісів і часу на відпочинок.
Завдяки цьому йому вдалося вирішити багато найскладніших питань. Петро Балабуєв ішов на неймовірні, відчайдушні вчинки, щоб «Антонов» працював. Не випадково часто на нашому підприємстві можна було почути фрази: «А що б зробив ПВ (Петро Васильович)?», «А як би він відреагував?», «Пам’ятаєш, як він казав?»
Петро Балабуєв особливої ваги надавав збереженню колективу. За ним ми були як у батька за плечима. Особливо це відчувалося у важкі часи становлення нашої держави, коли фактично припинилося державне фінансування і багато конструкторських бюро колишнього срср пішли в небуття.
Уявіть, що відчуває керівник, який розуміє, що за його спиною — долі 15 тисяч робітників, їхні сім’ї, діти, а грошей на зарплату немає. А він повинен забезпечити необхідний обсяг робіт і відповідну оплату праці.
У пошуку вирішення питання він звернувся до найближчого сусіда — Київського авіазаводу (тоді КиДАЗ «Авіант»), який на той час ще не мав проблем із фінансуванням — виробляв Ту-334. Балабуєв попросив позичити гроші на одну зарплату — не дали. Просив продати «Руслан» для роботи в авіакомпанії з поступовою виплатою коштів — знову відмова. Петро Балабуєв був у розпачі. «Я тобі більше руки не подам», — сказав він тоді директорові авіазаводу Олександрові Харлову.
Розв’язання проблеми було знайдено завдяки створенню та розвитку діяльності нашої авіакомпанії. Це був нелегкий шлях. Доки налагодилося фінансування, керівник в різні способи підтримував колектив. Знаходив можливість частково забезпечувати людей продуктами харчування, одягом, побутовою технікою. Опікувався заснуванням і розвитком медико-санітарної частини, відновленням роботи їдальні, підсобного господарства, підтримував інші об’єкти соціальної сфери. І завжди звертав увагу на пошук нових напрямів роботи. «Конструктор повинен безперервно працювати, щоб не втратити навички, рухатися вперед», — зазначав він.
Кандидатуру Балабуєва розглядали серед кандидатів у народні депутати України. Але він не уявляв себе без літаків і рідного підприємства, де був своїм для всіх — від прибиральниці до головного конструктора. За суттю, генеральний конструктор «Антонова» був державним діячем, який працював не задля власного збагачення, а для розвитку авіаційної галузі України.
Можливо, відмова від кар’єри політичного лідера була його помилкою, адже постійно слід було досить жорстко доводити право на існування авіапрому, переконувати керівництво держави в необхідності розвитку галузі: нам потрібні двигуни, сучасна авіоніка, нові перспективні розробки. Чого тільки Балабуєв не вишукував і тягнув на фірму! Усе найкраще і наймодніше, починаючи від комп’ютерів, які тоді тільки входили в обіг, до спеціальної професійної форми для льотного складу, яку саме він замовляв і фінансував. Створював найкращі умови для льотчиків-випробувачів, адже розумів, що від їхньої роботи залежить подальше життя нових типів літаків.
Його поважала Єлизавета Шахатуні — неперевершений авіаційний спеціаліст із міцності, автор школи міцності, соратниця та колишня дружина Олега Антонова. Вона вже була на пенсії, але консультувала молодих фахівців і була в курсі всіх подій свого підрозділу. Якось вона довго спілкувалася з Балабуєвим, сперечалися. Прощаючись, вона несподівано сказала: «Знімаю капелюха перед вами! Як вам вдається не тільки зберегти все, а ще і втілювати в життя такі грандіозні плани?»
Чи було з Балабуєвим легко? Ні. Але дуже цікаво. Він віддавався справі, такого ставлення до роботи вимагав і від інших. Іноді здавалося, що він ніби читає думки. Був людиною слова. Не терпів брехунів і базік. А сумлінним співробітникам завжди приділяв увагу.
Петро Балабуєв був неординарною особистістю. Дуже любив і поважав людей, особливо свою команду. «Це частина мене», — казав якось. Сам підбирав заступників. Залюбки жартував, але тільки тоді, коли сам був у гуморі. На підприємстві ходила думка, що ми працювали через острах перед Балабуєвим. Це, звісно, не так. Він справді був досить жорстким, вимогливим, непохитним, але всі поважали його. Не виконати вказівку генерального було соромно.
Керівник любив спілкуватися з робітниками цехів, а прийшовши у свій кабінет, сидів і обмірковував почуте. Тоді зазначав, скільки в них відданості справі, професійної та життєвої мудрості. Проте не сприймав всезнайок, його це дратувало, дуже часто говорив: «Людина не може знати все!»
У народі кажуть, що доки людину пам’ятають, вона жива. Дуже хочеться, щоб саме такі керівники були прикладом для нашої молоді та сучасних управлінців. Петро Балабуєв свого часу багато зробив для становлення фірми, з гідністю прийняв керівництво від її засновника Олега Антонова й ціною свого життя (без перебільшення) обстоював її у важкі часи.
Петро Балабуєв пішов зі своєї посади в знак протесту проти недоцільної реформи, що нав’язувалась авіапрому. Генеральний конструктор «Антонова» розірвав трудовий контракт із Міністерством промислової політики і 6 червня 2005 року попрощався з колективом. Він був переконаний, що за запропонованим переформатуванням галузі (механічна вертикальна інтеграція підприємств під управляючу компанію-надбудову) криються меркантильні приватні інтереси. Цікавлять лише мільйони, які заробляє авіакомпанія, а не розвиток сегменту промисловості, що має стратегічне значення для країни. Однак постановою уряду на виконання указу президента в липні 2005 року було створено корпорацію «Національне об'єднання «Антонов». І трохи більше як через рік міністр промислової політики визнав, що.... мета створення концерну - підвищення ефективності підприємств авіапрому - не досягнута. Руйнівні процеси в українському авіабудуванні були запущені....
Залишивши посаду й улюблену роботу, він не прожив і двох років. Помер генеральний конструктор 17 травня 2007-го у віці 76 років.
інженер держпідприємства «Антонов»,
колишня співробітниця апарату Петра Балабуєва
Ми в Google+