Підстави вважати, що вітчизняна децентралізація, яка вже разюче змінила нашу країну, виходить на вирішальний етап,  з’явилися після останнього на часі засідання Ради регіонального розвитку під головуванням глави нашої держави, учасники якого сформували чіткий план дій  в окресленій сфері на найближчі два роки. З-поміж них віце-прем’єр-міністр —  міністр регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ Геннадій Зубко назвав першочерговим завданням 2019-го ухвалення в парламенті надважливого законопроекту №8051 «Про засади адміністративно-територіального устрою», який, за його словами, «звільнить країну від радянської системи».

Бо ще й досі, на 28-му році незалежності, архаїчна система адміністративно-територіального управління великої європейської держави ґрунтується на прісної пам’яті «мудрому компартійному керівництві від найменшого села до білокам’яної», яке одноосібно вирішувало за всіх, коли сіяти і жнивувати, які монументи зводити і чому не можна слухати джаз.  Тож очевидно, що  тотальний демонтаж цієї руїни неминучий і нагальний.

Про це згадано в експертному висновку щодо законопроекту, який на запит наших законодавців підготувала і надіслала до Києва Рада Європи через департамент з питань демократичного врядування, що генерує найкращий континентальний досвід децентралізаційних реформ і поширює його на наших теренах через Програму РЄ «Децентралізація і реформа місцевого самоврядування в Україні».

Хартія зобов’язує

Європейська хартія місцевого самоврядування, нагадує один з авторитетних авторів експертизи професор Робер Герцог, залишає повну свободу кожній державі-члену РЄ щодо визначення у власному законодавстві кількості адміністративних рівнів, розподілу територіальних державних послуг та суб’єктів самоврядування. Водночас вона зобов’язує попередньо з’ясувати думку  місцевих громад, оскільки зміна територіальних кордонів трансформує політичну спільноту громадян — реальних носіїв права і повноважень самоврядування.

Вітчизняна децентралізація, що розпочалася задля поліпшення якості територіального  управління, робить його раціональнішим і ефективнішим, значною мірою консолідує перший рівень такого управління. Очевидно, що створення  більших, об’єднаних органів місцевого самоврядування робить їх пристосованішими до економіки та соціальних реалій  нашої доби.

Нині державні адміністрації й місцеві ради співіснують на одному рівні (району чи області).  Єдина вимога ЄХМС —  місцеве самоврядування має повністю  відповідати її положенням і не мати виконавчого органу, безпосередньо підпорядкованого центральним органам виконавчої влади. Допоки не внесено змін до чинної Конституції,  на  певному рівні ще існуватиме два різні органи влади (рада і держадміністрація).

Експерти РЄ, добре обізнані з українськими реаліями, як і вітчизняні реформатори, розуміють, що три головні перешкоди для розвитку органів місцевого самоврядування — розмір громад, недостатня компетентність і нестача ресурсів. Варто додати ще й спроможність нових об’єднаних громад. Однак з огляду на передбачені реформи служби в органах місцевого самоврядування та системи навчання (тут також принагідно згадаємо дружнє плече  і допомогу РЄ) сподіваємося цю проблему найближчим часом буде розв’язано. Висновок: територіальна консолідація, яка утверджується в нашій країні (вже створено майже 800 нових об’єднаних територіальних громад), — істотний черговий крок до зміцнення місцевої демократії.

Трикутник узгодженості

Автори висновку слушно підказують нам просту, проте зрозумілу кожному конфігурацію такої складної системи, як територіальне управління: компетенції, територія і ресурси. Її сталість та ефективність істотно залежать від узгодженості цих трьох компонентів, кожен з яких важливий, однак визначальне їхнє збалансоване поєднання. Якщо йтимемо цим шляхом, реформа буде успішною.

Ще одна порада нам: раціоналізувати систему понять, що допоки переважно ґрунтується на географічних міркуваннях та нечітких інституційних і правових ознаках. Так,  до першого територіального рівня ми традиційно зараховуємо населений пункт, село, селище, місто, міські й сільські населені пункти. Їхнє логічне обґрунтування спроможне змінити характер територіальних одиниць і їхні повноваження. Європейський досвід підказує, що перший рівень теруправління краще розглядати як об’єднану категорію «громади» з підкатегоріями міських (міста) і селищних (сільських) громад. Бо й справді економічна і демографічна сутність українських територій протягом останніх двох десятиліть докорінно змінилася.

Самоврядність без обмежень

Дружній нам Страсбург не зміг не помітити і такого позитиву в згаданому законопроекті: зафіксовано, що адміністративно-територіальний устрій ґрунтується на засадах «повсюдності юрисдикції виконавчої влади та місцевого самоврядування». Оскільки для самоврядування важливо, що жодна територія не залишається за межами області, району чи громади. Це саме та солідарність, яка об’єднає території чи населення різних рівнів розвитку і заможності.

Висновки  експертизи очевидні й зрозумілі кожному: Рада Європи загалом підтримує законопроект №8051, він не суперечить євростандартам і міжнародним зобов’язанням України.

Певна річ, нагадують автори, найкращим рішенням було б ухвалення цього документа після внесення змін до Основного Закону  нашої держави, однак у теперішніх реаліях цей процес відкладається. Тож логічно доопрацювати цей законопроект, спростити і скоротити його окремі положення, і він дасть змогу  не зупиняти реформу, бо діятиме в межах чинної Конституції.