Вчасна медична допомога у зоні АТО має не менше значення, ніж кількість набоїв чи захисної амуніції в українських бійців. Брак медичної підтримки, впевнені фахівці, позначається на показниках смертей та каліцтв.
— Понад 60% постраждалих від «градів» зазнають важких множинних травм. Часто життя бійця залежить від того, наскільки швидко можна зупинити кровотечу чи надати першу допомогу. Це так звана золота хвилина, — каже віце-президент Національної академії медичних наук Віталій Цимбалюк.
Військових успішно рятують у шпиталях Дніпропетровська, Харкова, Одеси та Києва. Але доставити їх туди швидко — проблематично.
— Маємо хороші результати військової медицини, втратили лише 0,8% поранених, яких доставляють у медичний заклад. Тобто головна проблема — евакуація. Треба високоспеціалізовану допомогу наблизити до бойових дій, — наголошує в. о. міністра охорони здоров’я Василь Лазоришинець.
300 лікарів-добровольців готові їхати на схід хоч зараз. Це фахівці із судинної хірургії, нейрохірургії, травматології. Але вони в кращому разі можуть оперувати в районних лікарнях. Це все одно далеко від лінії фронту, кажуть волонтери і медики, що працюють на передовій. Із першим снігопадом жодна швидка допомога не зможе доправити поранених до лікарні, тож евакуація може зупинитися, бо для зими бракує медичного транспорту. Тільки один(!) «Урал», на базі якого створено операційну, працює на передовій. Його колесам не страшні кучугури снігу. А районні шпиталі в Донецькій і Луганській областях просять у волонтерів медикаментів та обладнання. При цьому чиновники виправдовуються, що вони не очікували такої великої кількості поранених.
У зоні АТО, кажуть медики, потрібні підрозділи на кшталт медичного спецзагону, мобільні перев’язочні кілька позашляховиків для евакуації. Такі групи мали б закрити всю лінію фронту. В так званій жовтій зоні лікарі зашивають рани, зупиняють кровотечі, рятують кінцівки і тоді відправляють бійців у «зелену зону» до Дніпропетровська, Харкова, Києва тощо.
Доброволець лікар-анестезіолог Андрій Черемський у зоні АТО провів чотири місяці. За його словами, 30% поранених гинуть у дорозі, поки їх 50—100 кілометрів від місця поранення везуть бездоріжжям до кваліфікованого лікаря.
— На передовій медична система не готова для прийому поранених бійців. Під час Другої світової були медсанбати, максимально наближені до зони бойових дій. Але тоді було зрозуміло, де фронт, де тил. Нині ця схема не працює. Крім того, військові підрозділи розкидані по блокпостах, відстань між ними — інколи десятки кілометрів. За таких умов медична служба підрозділу просто фізично не може надати своєчасну допомогу, — вважає він.
Під час ротації Андрій Черемський з колегами розробив концепцію медичного батальйону «Гіппократ». Він повинен мати мобільну модульну структуру і розташовуватися в «жовтій зоні» — на відстані 5—6 км від лінії фронту. Один модуль — три-п’ять машин. Одна велика перев’язочна, а решта — евакуаційні. На базі такого модуля працюватиме колектив з 15—20 медиків, які надаватимуть первинну і попередню спеціалізовану допомогу пораненим із «червоної зони». Головна мета — стабілізувати стан пораненого для подальшої безпечної евакуації в медичні заклади «зеленої зони». Концепцію чиновники схвалили, але обіцяли подумати.
— Через церковні волонтерські організації інформація дійшла до івано-франківських волонтерів. На нашу велику радість, на Прикарпатті знайшлися люди, які зрозуміли цю думку. Це волонтери організацій «Поранені SOS», «Франківський опір», а також керівники служби охорони здоров’я міста і області, — розповів Андрій Черемський.
Нині в місті активно збирають гроші для укомплектування батальйону «Гіппократ». Активісти, діаспора й небайдужі зібрали кошти, за які можна купити дві малі машини для евакуації поранених. Їх переганятимуть з Європи. Знайшли хлопців, готових допомогти з комплектацією. Для перев’язочної потрібна велика машина — ГАЗ-66 з будкою. Щодо медикаментів — розраховують на волонтерські пожертви.
Батальйон «Гіппократ» зареєстрували як громадську організацію. На жаль, каже Андрій Черемський, за законом робота такої організації в зоні АТО не дає змоги отримати статус учасника бойових дій. Щодо добровольців, то їх серед медиків вистачає. Треба лише домовитися, щоб за ними зберігалися зарплати та робочі місця, доки вони будуть в зоні АТО.
— Є підготовлені повноцінні бригади хірургів, нейрохірурги, абдомінальні, торакальні хірурги, травматологи. Увесь спектр хірургічних втручань, можливих у польових умовах, ми виконаємо, — запевняє командир першого добровольчого мобільного шпиталю Максим Циганок.
Проблема тільки в тому, що такий мобільний шпиталь поки що лише один, і сформований за гроші благодійників. А їх потрібно кілька десятків, і за державний кошт. Волонтери запропонували чиновникам організувати евакуацію залізницею, ті обіцяли подумати.
— Війна змусила координувати дії закладів охорони здоров’я на місцях, військової медицини і волонтерів. Створено координаційний штаб, куди ввійшли всі управління силових структур, Укрзалізниці й Міністерства охорони здоров’я. Нині в зоні АТО працює 110 лікарів. Ми звернулися до керівництва АТО, щоб усім нашим волонтерам надали статус учасника бойових дій, але відповіді поки ще не отримали, — розповів Василь Лазоришинець.
За словами в. о. міністра, подальша реабілітація бійців АТО відбуватиметься в 29 шпиталях. Кошти на це передбачено постановою Кабінету Міністрів.
Щоб не поглинула темрява
ПРОПОЗИЦІЯ
Офтальмологи наголошують: від осколкових поранень очей ефективні захисні окуляри
Випущений із «града» снаряд вибухнув у Євгена просто під ногами. Коли бійця з-під Іловайська доставили у дніпропетровський шпиталь, він перебував у комі. Нейрохірурги врятували йому життя, але довелося видалити третину лобової частини мозку. А далі за справу взялися офтальмологи.
— У пацієнта були пошкоджені кістки черепа, одного ока зовсім не було, друге після осколкового проникаючого поранення фактично перетворилося на місиво. Але ми намагалися повернути чоловікові зір. Нині, коли впевнилися, що око врятували, зізнаюся: шансів домогтися такого результату було небагато. Але бажання допомогти, професіоналізм лікарів, технічна оснащеність центру зробили диво. Наші хірурги провели унікальну операцію — відновили пошкоджену сітківку, райдужку, сформували зіницю і встановили штучний кришталик. Нині пацієнт бачить тільки обриси предметів, але протягом місяця зір поступово поліпшуватиметься, — розповідає головний лікар Київського центру мікрохірургії ока Сергій Риков.
За його словами, раніше з такими травмами очей лікарі не мали справи.
— Не тільки куля чи осколок страшні для ока — шумові гранати його просто розривають. Найтяжча травма — контузія ока. Тим часом складні втручання можуть проводити тільки в кількох клініках. Скажімо, в Київському інституті мікрохірургії ока, Інституті хвороб ока і тканинної терапії Національної академії медичних наук, Офтальмологічній клініці ім. Л. Гиршмана у Харкові, Дніпропетровській обласній клінічній офтальмологічній лікарні, — зазначив фахівець.
Тут застосовують найсучасніші технології, що дають змогу вберегти захисників Вітчизни від сліпоти. Але тільки за умови вчасно наданої першої медичної допомоги і негайного транспортування до цих закладів.
Велика кількість уражень очей серед учасників бойових дій змусила офтальмологів бити на сполох.
— Якщо пацієнтові впродовж доби не надати медичної допомоги, то шанс зберегти око знижується на 70%. А щоб загалом поліпшити ситуацію, потрібно забезпечити бійців захисними окулярами. Це дасть змогу істотно зменшити кількість осколкових поранень, які є основною причиною втрати зору, а наявність в аптечці офтальмологічного протизапального препарату вбереже бійців від подразнень і запалень ока, що надзвичайно поширені. Ми звернулися до Міноборони із пропозицією, щоб в аптечки для військовослужбовців обов’язково додали краплі для очей — антибіотик і знеболювальний препарат. Цю пропозицію ми зробили ще півтора місяця тому, — зазначив Сергій Риков.
Поки у військовій аптечці нема ліків для очей, співробітники Київського центру мікрохірургії ока зібрали гуманітарну допомогу з цих препаратів для бійців зони АТО.
— Українські фармвиробники безплатно надали 500 упаковок препаратів, іноземні фірми — 300, — сказав головний лікар центру мікрохірургії ока.
Сергій Риков і його колеги ще з часу Майдану допомагають пораненим. У грудні на вулиці Грушевського снайпери цілилися саме в обличчя протестувальників. Деякі з цих хлопців досі проходять лікування в центрі. Крім того, лікарі клініки консультують і лікують бійців, які зазнали поранень обличчя в зоні АТО.
— Мене вражає сила духу цих людей, — розповідає Сергій Риков. — Вони готові після лікування повернутися на фронт і продовжити захищати нашу країну. В цій ситуації завдання лікарів — максимально допомогти постраждалим.
Допомогти українським фахівцям зголосилися і латвійські офтальмологи. Так, незабаром долучиться до операцій група офтальмологів на чолі з провідним латвійським фахівцем з виготовлення протезів для очей Валдісом Валтерсом.
— Це буде в січні. Доктор Валтерс і його колеги планують протезувати майже 30 пацієнтів. Проблема не в тому, щоб підібрати протез. Головне при воєнній травмі ока — підготувати око під протезування. Дуже часто зламано нижню стінку орбіти, треба зробити пластичну операцію, а це вважається найдорожчим оперативним втручанням. Туди потрібно ставити або спеціальний пластик, або металеві пластинки. Нині ми підбираємо таких пацієнтів, — повідомив Сергій Риков.
Матеріали підготувала Наталія ДОЛИНА, «Урядовий кур’єр»
Ми в Google+