Для багатьох абітурієнтів уже настала омріяна мить: після численних хвилювань вони нарешті побачили власні прізвища у списках зарахованих на бюджет. А сьогодні університети оприлюднюють перелік тих, хто навчатиметься за контрактом.
Загалом студентами цього року прагнули стати понад 580 тисяч вступників, які подали до вищих навчальних закладів понад 2 мільйони 11 тисяч заяв. У Міністерстві освіти і науки зазначають, що попри зменшення кількості випускників шкіл, це майже на 200 тисяч більше, ніж торік. Наскільки обов’язковий електронний вступ спростив подачу документів і як спрацювала нова модель розподілу бюджетних місць, а головне, чи впоралися абітурієнти з усіма новаціями, дізнавався «УК».
Без ручного розподілу
Хоч уже визначено, хто саме навчатиметься на бюджеті чи за контрактом, у вишах двері приймальних комісій ще відчинені. Одначе вже тепер, коли вступні перегони вийшли на фінішну пряму, можна підсумувати, чи ефективними були цьогорічні нововведення.
Прийом документів на вступ за результатами ЗНО здійснювали виключно в електронній формі. Кожен абітурієнт міг власноруч завантажити свої документи в систему, не виходячи з дому. Деякі батьки не довіряли такій формі подачі документів: мовляв, у селах не кожна дитина має комп’ютер, а доступ до всесвітньої павутини недостатній. Однак практика показала: краще знайти інтернет і спокійно подати документи, ніж особисто їхати до столиці, Львова чи Тернополя, витрачаючи гроші на дорогу, проживання, харчування, а також нерви і час на простоювання у нескінченних чергах до приймальної комісії вишу. Тож, вочевидь, обов’язковий електронний вступ для майбутніх бакалаврів значно спростив процедуру подачі документів до університетів — насамперед для абітурієнтів, значно розвантаживши роботу приймальних комісій. Вступники, які з якихось причин не мали змоги самостійно подати документи в електронному вигляді, могли приїхати до обраного університету, де працівники приймальної комісії допомагали їм завантажити.
«Те, що документи подавали в електронній формі, дуже полегшило нашу роботу, — розповідає «УК» відповідальний секретар приймальної комісії навчально-наукового центру Інституту біології Київського національного університету ім. Т. Шевченка Ольга Харченко, — оскільки ми просто фіксували подані до електронної системи заяви. Потім вступники бачили себе у списках рекомендованих і спокійно приїжджали до нас, щоб подати оригінали документів — без черг і нервів».
До речі, за даними МОН, за допомогою електронної системи було подано понад 1,167 мільйона заяв на бакалаврат, що становить 86,8% загальної кількості абітурієнтів, які вступали на цей рівень підготовки. Через ажіотаж у перші дні прийому документів, а також вимогу завантажувати до заяви сканкопії додатка до шкільного атестата, система інколи підвисала. Та проблему швидко розв’язали за допомогою залучення додаткового сервера.
Що робити з пріоритетами?
Цього року абітурієнти вступали за новим переліком галузей знань і спеціальностей. Вони мали змогу подати 15 заяв на 5 різних спеціальностей (за держзамовленням на денну форму навчання) до будь-яких вишів. Тож вступникам, формуючи заяву, треба було ретельно розібратися в укрупнених спеціальностях і спеціалізаціях, напрямах підготовки та освітніх програмах. І правильно розставити пріоритети (як відомо, до кожної із заяв вступник мав власноруч поставити пріоритет від 1 до 15 залежно від того, де найбільше прагне навчатися). Ось тут інколи виникала плутанина.
«Результат вступної кампанії показав, що велика кількість вступників визначала пріоритет хаотично, — розповідає «УК» координатор громадської ініціативи «Студентський захист» Андрій Черних. — А потім, перед завершенням вступної кампанії, почалася паніка, оскільки абітурієнти хотіли скасувати свої пріоритети, щоб не потрапити в той чи той виш. Є абітурієнти, які обирали між бюджетом з визначеним пріоритетом і контрактом на користь контрактної форми навчання. Гадаю, завелика кількість можливих пріоритетів збиває абітурієнтів. Проблема цьогорічних умов не в тому, що вони не надають ВНЗ можливості самостійно перерозподіляти абітурієнтів між спеціалізаціями, а в тому, що створюють можливість примусового зарахування абітурієнтів на не цікаві для них спеціалізації замість того, щоб зарахувати за наступним пріоритетом до іншого університету».
Істотною зміною стало запровадження нової моделі розподілу бюджетних місць: університети мали орієнтований обсяг держзамовлення, а після завершення подачі документів виші, куди пішло найбільше абітурієнтів з найвищими балами, отримали додаткові місця — до 25% торішніх обсягів. Тепер ключову роль у розподілі відіграє не профільне відомство (відмовляючись від колишнього «ручного розподілу»), а вступники: саме вони приносять додаткові бюджетні місця вишам. Тож у МОН зазначають, що всі місця держзамовлення пішли за найсильнішими абітурієнтами на найпопулярніші спеціальності. Ними стали філологія, право, менеджмент, комп’ютерні науки й інформаційні технології, середня освіта, економіка і психологія. У навчально-науковому центрі Інституту біології Київського національного університету ім. Т. Шевченка зізнаються, що природничі напрями теж мали неабиякий попит. Скажімо, на біотехнологію був конкурс понад 60 осіб на місце! Крім цього, абітурієнти обирали біологію, екологію, садово-паркове господарство тощо.
Мораторій на новації?
Щоб 2017-го уникнути окремих нюансів, що виникали під час цьогорічної вступної кампанії, в МОН уже тепер зазначають, що потрібно розвести у часі прийом документів для майбутніх бакалаврів і магістрів. А також під час подачі заяви автоматично підвантажувати середній бал шкільного атестата.
Окрім цього, громадські активісти пропонують МОН надати рекомендації вишам з розроблення інтерфейсу розділу «Приймальна комісія» на їхніх веб-сайтах із чітким переліком відповідної інформації. Оскільки абітурієнти часто не могли знайти потрібну їм інформацію про вступ, адже в кожному університеті власні розуміння і підходи до її оприлюднення.
«Треба чітко прописати, що обов’язкове для виконання приймальними комісіями, а що можуть ухвалювати виші на власний розсуд, і запровадити механізм відповідальності членів приймальної комісії за порушення умов та правил прийому, — переконаний Андрій Черних. — Понад те, треба чітко визначити спеціальності, де відбувається конкурс за освітніми програмами, а де за спеціальностями. Приміром, 053 «психологія»: хоч були пропозиції за різними освітніми програмами — психологія і практична психологія, студент міг подати заяву і на першу, і на другу. Та це неправильно (подати лиш на одну), адже коли формували рейтинг за широким конкурсом, то повтори відсіювали». За словами Андрія Черних, доцільно запровадити систему моніторингу перебігу вступної кампанії (узагальненої електронної форми), де абітурієнти могли б зазначати, в чому не допрацьовує приймальна комісія конкретного університету.
Щоб бачити цілісну картину під час подачі документів та формування рейтингових списків, ті вступники, які мають пільги або вступають за квотами, могли б заздалегідь надсилати документи до міністерства. «Працівники відомства перевіряли б наявність пільги і вносили в базу, а під час подачі документів пільга підтягалася б автоматично», — додає А. Черних. Важливо вже тепер розуміти, які саме моменти слід відкорегувати, оскільки нові умови прийому на 2017 рік планують затвердити вже восени. А головне, чому зрадіють майбутні абітурієнти та їхні батьки, — активісти пропонують ввести мораторій на зміни до умов принаймні за місяць до старту вступної кампанії.
БЛІЦ-ІНТЕРВ'Ю
«Якщо вступники з низькими балами йдуть на вчителів, це міна сповільненої дії»
Інна СОВСУН,
перший заступник міністра освіти і науки
— Інно Романівно, які проблеми довелося оперативно розв’язувати?
— Упродовж перших днів вступу не завжди був доступним сервіс електронного подання заяв. Щоб наступного року це питання зняти, потрібно розвести терміни подання заяв різних рівнів освіти: на бакалаврат, на магістратуру, оскільки через це різко збільшується навантаження на систему. Також варто подумати про те, щоб не потрібно було підвантажувати сканкопії додатків до атестатів, щоб вони були як результат ЗНО зафіксовані в єдиній базі. Це значно спростило б подання заяв.
Загалом подання заяв в електронному вигляді продемонструвало, наскільки швидше відбувається цей процес і водночас розвантажує роботу приймальних комісій університетів. Тепер вишам не треба залучати по кілька сотень працівників, натомість можна надати викладачам відпустки.
— Абітурієнти плутали спеціальності й спеціалізації, освітні програми. Можливо, доцільно пояснювати ці нюанси ще у школі?
— Гадаю, треба проводити роз’яснення. Але цим повинні займатися університети. У якихось випадках добір у межах спеціалізації виправданий, а в деяких це було недоцільно. Наприклад, деякі виші в межах спеціальності «економіка» виокремлювали спеціалізацію «міжнародна економіка». Попри те що існує спеціальність «міжнародні економічні відносини».
Але у творчих університетах на мистецькі спеціальності потрібно наступного року зафіксувати окремі спеціалізації, бо, скажімо, на скрипку і на фортепіано мають бути різні конкурси.
— Останнім часом до педагогічних вишів подають заяви абітурієнти з найнижчими балами. Як змінити ситуацію?
— Це питання національної безпеки. Адже якщо вступники з низькими балами йдуть на вчителів, це катастрофа, міна сповільненої дії. Це дуже сильно вдарить по нашій освіті й суспільству загалом. Але маємо визнати, що просто додавати бюджетні місця неефективно. Слід розробити загальнодержавну програму з підвищення якості педагогічної освіти — подібно до того, як зробили у Фінляндії. Адже фіни почали реформу школи з того, що підвищили якість педагогічної освіти: підняли прохідні бали для майбутніх вчителів. Тому як вихід слід гарантувати для вступників тристоронню угоду між школою, університетом і вступником, що після закінчення педагогічного вишу він отримуватиме достойну зарплату. Вочевидь, система відпрацювання тут не діє, оскільки випускників не надихає теперішня зарплата вчителя. Тож завжди знаходитимуться шляхи часто корупційного характеру, як це відпрацювання формально оминути. Тому слід визнати, що ця проблема існує, що вона критична і дуже серйозна для майбутнього держави і що для її розв’язання потрібні ресурси.
— Чому вільні бюджетні місця анулювали, а не віддавали абітурієнтам з нижчими балами?
— Є кілька причин. По-перше, тому що раніше таке підтягування на бюджетні місця створювало великі коливання — оті численні непрозорі хвилі, від яких ми відмовилися. По-друге, якщо підтягуємо бюджетні місця, то яка логіка в тому, що «місце йде за абітурієнтом»? Адже є певна послідовність: коли додаємо бюджетні місця університетам, куди пішли сильніші абітурієнти, то вже не можемо на ті місця підтягувати слабших вступників. По-третє, маємо пільгові категорії вступників, для яких держава гарантує місця держзамовлення.
Ми в Google+