За кілька днів частина вчорашніх школярів, видихнувши після ЗНО і ДПА, почнуть новий марафон: вступ до вишів. Хтось уже визначився, чим хоче займатися далі, інші й гадки не мають, чого б хотіли в житті, й укотре переглядають перелік спеціальностей у вищих навчальних закладах. Куди йти? Наскільки вірити обіцянкам, що їх озвучують у вишах? Як не переплутати бажане з дійсним?
Чи варто довіряти рейтингам
«Не раджу зважати на рейтинги «Топ-200» чи «Компас», хоч, гадаю, останній уже й не роблять», — розповів «УК» освітній експерт Єгор Стадний. За його словами, рейтинг «Топ-200 університетів» має вади з індикаторами, на основі яких він складений, та з джерелами інформації. «Зокрема, не впевнений, що кількість професорів, доцентів, докторів і кандидатів наук — це атрибут якості університету». «Компас», який укладали на основі опитування роботодавців, враховував думку найбільших компаній, переважно сконцентрованих у столиці, що, відповідно, не охоплювало більшу частину українського ринку праці.
Водночас, наприклад, для тих, кому цікава сфера IT, існує галузевий рейтинг, укладений не лише на основі опитування роботодавців, але й випускників університетів. Знайти його можна на сайті спільноти програмістів www.dou.ua. «Опитування не завжди репрезентативне для всіх університетів, але певну думку скласти можна», — пояснює аналітик. Завдяки тому, що цим ресурсом послуговуються як роботодавці, так і випускники й студенти, є змога ознайомитися з реальними потребами IT-індустрії в Україні.
Ганьба корупціонерам
«На жаль, більшість українських університетів не пропонують якісної освіти. З одного боку, це неприємно, з другого — полегшує вибір. Тут застосовуємо відомий усім школярам метод відкидання неправильних відповідей: тобто якщо університет просякнутий корупцією, хабарництвом, плагіатом, ми його навіть не розглядаємо», — каже Єгор Стадний.
Дізнатися про це нескладно: випадки здирництва й недбальства зібрано на сайті моніторингу порушень прав викладачів і студентів www. profrights.org, інформацію для якого експерти беруть із реєстру судових рішень та з сайтів правоохоронних органів. У рідкісних випадках розміщується й інформація, яку надають самі користувачі, але таке, за словами аналітика, буває нечасто, бо потрібна серйозна доказова база: наприклад, випадки хабарництва на сесії треба продемонструвати на відео. Нині в базі ресурсу зареєстровано майже 200 тяжких порушень на кшталт здирництва й понад дві сотні випадків недбальства.
Обирайте середовище
Тож відкинувши очевидний непотріб, у своєму виборі варто орієнтуватися на середовище, а не на окремі спеціальності. Чому? «Гадаю, багато старшокласників уявлення не мають, що собою становлять різні фахи. Якщо взяти весь перелік, у якому їх понад сотня, то як достеменно зрозуміти, що спільного й відмінного, наприклад, між обліком та аудитом, менеджментом, фінансами, економікою? Наша система вступу ставить старшокласників перед вибором кота в мішку, коли вони не знають, чим одне різниться від іншого, але змушені з 11-го класу готуватися до певних наборів ЗНО, бо їх треба буде подавати на певну спеціальність».
Так, різницю між пілотом і медиком зрозуміти нескладно, але якщо поки що невідомо, чим хочеться займатися в житті, варто обирати не фах, а середовище університету. Оцінити його можна через два складники: людей і умови.
«Неодмінно прагніть вчитися з найсильнішими: намагайтеся вступати туди, куди йдуть найкращі абітурієнти. Стосовно викладачів, то поцікавтеся у студентів цього університету, на які лекції вони ходять наприкінці семестру. Коли викладач зберігає бодай півпотоку на своїх лекціях, це означає, що він дуже цікавий й визнаний самими студентами. І якщо університет спроможний втримати таких викладачів, то спроможний конкурувати з іншими, котрі залюбки переманюють їх до себе».
Щодо умов, то передовсім варто звернути увагу на позанавчальні активності. Зустрічі, тренінги, дебати, конференції — це шанс отримати чи не більше корисних навичок, ніж на традиційних парах. Саме таким чином можна навчитися, зокрема, стресостійкості, комунікації, лідерству — якостей, що на ринку праці відіграють зовсім не останню роль.
Що спільного у філологів і програмістів
Окремо експерт наголошує на важливості тих дисциплін, які студент може обирати самостійно. «Це дуже важливе нововведення. Чи потрібно філологу мати навички з програмування? Що важливіше для хіміка: біологія чи інженерія? Нині щонайменше 25% своєї програми студенти формують самостійно. Перевірте, як вони це роблять: їм дозволяють обирати дисципліни з інших факультетів чи запроторюють лише на свої кафедри? Чи відбувається презентація цих дисциплін? Наші освітні програми відстають від ринку праці. Для мобільного реагування на потреби цього ринку треба, щоб студенти самостійно докомпоновували набір різних компетентностей».
Чи наші філологи нині задумуються над тим, що в світі мають шалений попит автоматизовані словники й переклади? Що в бізнесі й політиці дуже затребуване явище розпізнавання згадок у мережі, тональностей цих згадок, котре дає змогу вимірювати імідж. Це вже суміжна сфера між філологією й програмуванням. Ну а про поєднання інженерії з природничими фахами нині знають, мабуть, і діти.
Не поспішати — останнє правило
Експерт також наводить результати досліджень, які свідчать: якщо за рік обрана спеціальність уже не приваблює, краще не зволікати й наважитися на перевступ. «Так само нічого поганого не бачу в тому, щоб пропустити рік. На власному прикладі можу сказати: на другий рік вступу ви вже набагато глибше усвідомлюєте, що це вам може дати у майбутньому». Чим займатися протягом цього часу? Передовсім, не депресувати. А батькам не згущувати барви. Якщо дитина не вступила до вишу, а ви з розумінням поставилися до цього, отже, не втратили з нею контакту, вона не закриється, а натомість зможе, наприклад, обрати самонавчання, спробувати різні онлайн-курси, які допоможуть визначитися з напрямом. «Побачите: за рік вона буде у набагато вигіднішому становищі, аніж ті однолітки, котрі стрімголов вступили абикуди. Можна, зрештою, піти працювати. Це був мій шлях, і я про нього ні хвилини не шкодую». Це можливість навчитися цінувати власний час і гроші, одне слово, подорослішати.
Насамкінець. Час, коли люди десятками років не змінювали роботу, лишається в минулому. Нині дедалі важливішим стає вміння переміщатися по ринку праці. Тому чи не найціннішою є навичка до самовнавчання протягом усього життя. Звичка постійно розвиватися — запорука лишатися конкурентоспроможним і затребуваним на ринку.
ЦІКАВО ЗНАТИ
Торік найсильніші абітурієнти обрали Києво-Могилянську академію, Київський нацуніверситет ім. Т. Шевченка, Київський лінгвістичний університет. Також у першій десятці — Київський економічний університет, Київська політехніка, Херсонська морська академія, Львівський університет ім. Івана Франка, Київський торговельно-економічний університет та Державний університет телекомунікацій. Докладніше про дослідження: http://www.cedos.org.ua/uk/osvita/vybir-abituriientiv-2016-roku-kilkist-ta-iakist
За оцінками роботодавців і випускників, перше місце за якістю ІТ-освіти посіла Києво-Могилянська академія, друге — Донецький національний університет (нині працює у Вінниці). Третє поділили між собою Харківський національний університет радіоелектроніки і Київський університет ім. Тараса Шевченка. Докладніше: https://dou.ua/lenta/articles/ukrainian-universities-2017/?from=doufp
Ми в Google+