РЕЙДЕРСТВО

У Києві хочуть знищити Палац культури і техніки "Дніпро"

Схоже, загребущим рукам, які "прихватизовують" усе, що, на їхню думку, погано лежить, у центрі столиці вже затісно. Поле своєї діяльності вони розширюють на околиці. Так, у поле зору любителів легкої наживи потрапив Палац культури і техніки "Дніпро", що в Дарницькому районі, бо залишився беззахисним сиротою, якого кривдять ті, хто не має сорому й совісті. А головне, не захищають від нападників ті, хто за нагоди власну псевдодіяльність у сфері культури прикриває зробленим колективом "Дніпра". А бездіяльність посадовців можна і треба розцінювати як потурання загребущим рукам. Щоб зрозуміти глибину конфлікту, не обійтися без занурення в історію.

- Далекого 1954 р., - розповідає директор "Дніпра" Аїда Пархоменко, - було виділено 54 га землі під будівництво палацу і парку. В 1963-му все передали профспілковому комітету ВО "Київський радіозавод". Відтоді до 1993 року ми жили й розвивалися на профспілкові кошти. Потім перейшли на повне самофінансування. Радіозавод 1997 р. збанкрутував. Нас мали передати в комунальну власність. Але влада цього не зробила. Натомість 9 квітня ц. р. прийшов чоловік, який представився ліквідатором, з вимогою звільнити приміщення і територію. І це при тому, що в наших 90 гуртках розвивають свої таланти 500 дітей! Куди їм іти, на вулицю?

Ця історія - свідчення не лише кричущого свавілля влади до дітей, а й нехтування її представниками урядових рішень. Зокрема, не виконано постанову Кабінету Міністрів від 19 лютого 1996 р. про поетапну передачу до комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури.

Як уже згадувалося, 1997 р. Київський радіозавод було визнано банкрутом. Відтоді й тривають постійні вимоги звільнити Палац культури. Його керівництво неодноразово зверталося до правоохоронних органів з проханням захистити інтереси працівників та дітей.

Генеральна прокуратура направила лист голові ліквідаційного комітету В. Рисю з вимогою не включати до ліквідаційного балансу "Дніпро", оскільки він підлягає передачі в комунальну власність м. Києва. Тобто від початку процесу ліквідації Київського радіозаводу було порушено і чинне законодавство, і вимогу Генпрокуратури.

Aж надто швидше хотілося прибрати до рук і будівлю, й територію. Банкрут-радіозавод подає до господарського суду Києва позов про звільнення приміщень "Дніпром". Було порушено провадження у справі. Але її розгляд неодноразово відкладався: представники позивача в призначене судове засідання не з'являлися, не змогли подати матеріали, необхідні для вирішення спору. Тож суд дійшов висновку, що в матеріалах справи недостатньо доказів та пояснень на обгрунтування або спростування доводів позивача, викладених у позовній заяві. А тому ухвалив позов залишити без розгляду.

- Не підтвердивши свої претензії в суді, - говорить Аїда Пархоменко, - претенденти на наше приміщення і територію не вгамовуються: ліквідатор намагався заборонити прохід колективу на робочі місця.

Оскільки міська влада за багато років так і не спромоглася вирішити болюче питання, можливо, допоможе Фонд державного майна, який згідно з постановою Верховної Ради "Про забезпечення дотримання законодавства України в галузі культури і спорту" зобов'язано надати інформацію про стан збереження об'єктів соціально-культурного призначення.

Доки ж потуратимуть порушникам законів і підмінятимуть реальну турботу про дітей зазіханням на їхні права?

Не забуваймо, що й після банкрутства заводу, "Дніпро" - сирота, який сам собі заробляє на життя. При цьому підтримує й розвиває юну зміну киян і платить державі податки. А кривдити сиріт здавна вважалось великим гріхом.