Щоранку спостерігаю з вікна, як літній бородатий чоловік у довгому плащі повільно підходить до сміттєвих контейнерів і впевнено, зі знанням справи, видобуває звідти харчі, які бережно складає у великий кульок. Якось він розповів, що звуть його Павло Іванович, працював колись агрономом неподалік обласного центру, потім захворів, залишився сам, пенсія мізерна, продав квартиру, тепер перебивається, як може. Влітку ще нічого, а кілька зимових місяців переживати важко. На світі тримає, показує на контейнер з відходами, ось така їжа.

— Ви не повірите, скільки я знаходжу тут придатних продуктів! Ми справді великі марнотратники!

Так, схоже, що із Заходу до нас перемістилася епідемія марнотратства. Як підрахував один із директорів місцевого супермаркету, товарознавець за фахом, третину всієї їжі в Черкасах викидають на смітник. Подібна ситуація і в Україні загалом. Тобто на звалищі щороку опиняються п’ять із половиною мільярдів гривень. Близько 30% продуктів гниє, навіть не потрапивши на полиці магазинів, у сховищах та в холодильниках. Звичайні ж українці, за статистикою, викидають п’яту частину з того, що приносять додому.

Чомусь не можу забути половину свіжого пахучого батона, яким дітлахи у дворі грали в футбол. Бабця, побачивши таке знущання над хлібом, мало не плакала з розпачу:

— Кого ж ми виховуємо?

На міському звалищі, що поблизу села Руська Поляна, є постійні «мешканці», хоч тут і важко дихати. Їжу вони знаходять тут. І м’ясо, й хліб, і овочі та картоплю, й навіть цукерки. Дехто зі спритників і телевізором розжився та іншою радіотехнікою.

Біля кожного з черкаських ресторанів чи інших закладів харчування контейнери переповнені продуктами. Їх просто викидають.

— Як правило, — пояснила одна з працівниць ресторану, — частина продуктів списується. Якщо списання не перевищує п’яти відсотків усієї закупленої продукції, це цілком нормальний процес. Але ж буває й значно більше…

Очевидно, причина продуктового марнотратства у тому, що ми ще не навчилися рахувати. Як свідчать повідомлення з Інтернету, щороку у світі марнується близько двох мільярдів тонн їжі. І в той же час майже мільярд людей на планеті щодня недоїдає. Фахівці та активісти нагадують: за даними ООН, населення Землі 2075 року становитиме 9,5 мільярда. Харчування потребуватимуть додаткові три мільярди людей.

Не дарма в країнах Заходу та у США дедалі активнішим стає рух активістів, спрямований на ефективне використання їжі. Приміром, те, що не потрібно багатьом американським фермерам, стараннями активістів опиняється на столах малозахищених громадян. Залишки перетворюють на смачні страви. У Британії, аби розв’язати проблему відходів, будують фабрики, які переробляють їх на добрива для сільського господарства.

Чому ж у нас не вважається трагедією, коли під час зберігання псується велика частина вирощеного нелегкою працею зерна? Коли на полі приорюють незібрані овочі? Може, в нас немає голодних і незахищених?

А може, про це треба більше говорити? І не тільки говорити, а й за прикладом того самого Заходу робити кроки до подолання харчового марнотратства. Втім, не тільки харчового…